Ufdjrw

Бориспіль
Герб Борисполя Прапор Борисполя
Панорама міста Бориспіль
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Київська область
Рада	Бориспільська міськрада
Код КОАТУУ	3210500000
Перша згадка	1015
Статус міста	з 1956 року
Населення	▲61 613 (01.07.2017)[1]
Агломерація	Київська агломерація
Площа	37,01 км²
Поштові індекси	08300-08307
Телефонний код	+380-4595
Координати	50°21′04″ пн. ш. 30°57′03″ сх. д. / 50.35111° пн. ш. 30.95083° сх. д. / 50.35111; 30.95083Координати: 50°21′04″ пн. ш. 30°57′03″ сх. д. / 50.35111° пн. ш. 30.95083° сх. д. / 50.35111; 30.95083
Висота над рівнем моря	124 м
День міста	23 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція	Бориспіль
До обл./респ. центру
- автошляхами	35 км
До Києва
- автошляхами	35 км
Міська влада
Адреса	вул. Київський шлях, 72
Веб-сторінка	Сайт бориспільської ради
Міський голова	Федорчук Анатолій Соловйович
Бориспіль у Вікісховищі Карта Бориспіль Бориспіль

Бори́спіль — місто обласного значення в Україні, розташоване за 35 км на південний схід від Києва. Районний центр з 1923 року, з 1956 року — місто обласного підпорядкування Київської області. Залізнична станція Бориспіль на лінії Київ—Харків і автостанція на магістралі цього ж напрямку. Через місто проходить єврошлях E40, з яким збігається М03.

Також неподалік від міста розташований міжнародний аеропорт «Бориспіль».

Бориспільська міськрада

Історія |

Бориспіль — одне з найдавніших поселень Київщини, відоме за літописними матеріалами як Летч, Льто, Олто. Перша літописна згадка про нього відноситься до поч. XI ст. коли в братовбивчій війні (1015–1019) між синами київського князя Володимира на річці Альті загинув князь Борис, який з 1072 року канонізований як один з перших святих Київської Русі. З іменем Бориса і пов'язана сучасна назва міста. Далі Летч неодноразово згадується в літописах до 1154 р. як укріплене городище, яке стояло на підвищенні між двома рукавами р. Альти. Місцевість була заболочена і лісиста. Летч за часів Київської Русі був не тільки укріпленим пунктом на межі Київського та Переяславського князівства, але й місцем зміни коней та місцем відпочинку для різних посольств, гінців, княжих дружин, князів.

Війська Російської імперії проходять через Бориспіль, 1877 рік

Під час монголо-татарської навали поселення на території сучасного Бориспільського району та сам Летч були зруйновані. А з XIII ст. ці землі переходять під владу Великого князівства Литовського.

Вулиця Київський шлях у Борисполі, 1902 рік

Пізніше ця територія належала королівському товмачу Солтанові Албеєвичу. В 1508 році він продав ці землі Київському Пустинно-Микільському монастирю. Монахи володіли землею до кінця XVI ст. Ймовірніше всього, що в цей час Бориспіль (в окремих джерелах — Баришпіль, Боришпіль) і отримав свою сучасну назву. На монастирських землях в цей період почали селитися втікачі з Правобережжя.

Після 1569 року всі українські землі, які раніше належали литовцям, відійшли до польської Корони. За рішенням польського сейму від 1590 року містечко Бориспіль отримав у володіння Войтех Чоновицький, який в документах 1590 року згадується як гетьман запорізьких козаків. У цих документах Бориспіль вперше згадується як містечко.

У 1596 році Бориспіль, який на той час був уже значним поселенням, Сигізмунд III зробив королівською маєтністю. Того ж року було утворено Бориспільське староство.^{[джерело?]} В часи польського панування місту було надано Магдебурзьке право. Відтоді міська ратуша Борисполя користувалася власною печаткою з гербом — зображенням Святого Станіслава (Інститут рукопису НБУ ім. В. Вернадського. — Ф. 1. — Спр. 50683).

Наприкінці XVI — на початку XVII ст. Україну охоплює ряд козацько-селянських повстань. За придушення повстання під проводом Семерія (Северина) Наливайка (1594–1596) сейм надав Бориспільське староство магнату Станіславові Жолкевському спочатку у ленне володіння, а з 1623 року воно стає власністю родини Жолкевських (залишається ним до 1648 року)^{[джерело?]}. Тоді у містечку було 77 господарств і близько 370 мешканців.

Наприкінці XVII ст. Бориспіль став досить великим містечком з двома брамами — Переяславською та Київською, кількома вулицями. Тут жили переважно міщани, які займались ремеслами та промислами. У XVIII столітті Бориспіль перетворився на значний економічний центр. Цьому сприяло те, ще тут проходив шлях Київ-Полтава.

Універсалом від 14 січня 1752 року гетьман Кирило Розумовський передав Бориспіль з навколишніми землями у вічне володіння своїй сестрі та її чоловіку, бунчуковому товаришу Юхиму Дарагану. На той час Бориспіль мав офіційний статус сотенного містечка Київського (давніше — Переяславського) полку.

У 1802 році Бориспіль став волосним центром Переяславського повіту Полтавської губернії. У місті діяли три парафіяльні школи, а в 1842 році відкрито початкове народне училище для державних селян. Варто згадати, що у місті на той час перебувала досить велика єврейська громада, існувало єврейське кладовище.

Меморіал жертвам Голодомору 1932—1933 рр., Книшовий меморіально-парковий комплекс

Під час Більшовицько-польської війни 1920 року біля Борисполя відбувся бій між польськими та російськими червоноармійськими частинами.

Того ж 1920 року в Борисполі було встановлено радянську владу. Почали створюватися сільськогосподарські артілі. Того ж року Бориспіль увійшов до складу Київської губернії, а в 1923 році став центром району. На той час у місті продовжувала існувати велика єврейська громада та єврейське кладовище.

3 1929 року починається колективізація. Це була справжня трагедія для українського селянства. Як і всюди по Україні, в Бориспільському районі вона супроводжувалася масовим розкуркуленням, знищенням найпрацьовитішого і тому найзаможнішого прошарку селянства. Люди в колгоспи йшли неохоче, чинили опір колективізації. Прокотилася хвиля «бабських бунтів». На придушення такого бунту в Борисполі було викликано кінну міліцію з Києва. Але незважаючи на опір населення, колективізація продовжувалася. 3 дрібних артілей утворюються 4 колгоспи: ім. Шевченка, ім. Кірова, «Серп і молот», «Перемога».

Голодомор |

Смертність сільського населення Бориспільського району (без м. Борисполя) з 1 січня 1933 р. до 1 січня 1934 року склала 5739 чоловік. Серед померлих за цей період було 266 дітей віком до одного року. Це за звітами. Фактично ж втрати були значно більшими.

Жертвами репресій стали багато жителів району та міста Борисполя. Серед них: Тарабан — нач. райземвідділу, Степанов — голова райвиконкому, Пінчук — бандурист, молодий письменник Жигалко та багато інших.

Друга світова війна |

23 вересня 1941 року Бориспіль окупували німецькі війська. На території аеродрому до жовтня 1942 року функціонував табір для військовополонених. У лютому 1943 року в придніпровських лісах біля Сошникова розпочав свою діяльність партизанський загін ім. Щорса. Звільнення Бориспільського району почалося у вересні 1943 року, в цей час тут діяли дві армії (38-а — під командуванням Никандра Чибісова, 40-а — під командуванням Кирила Москаленка). Бориспіль звільняла 136-а дивізія під командуванням Івана Пузікова. В ніч на 23 вересня бійці дивізії увірвались у місто, захопили аеродром, багато зброї, чимало полонених. За два роки окупації нацисти вбили і закатували в районі 497 громадян. Понад 5 тисяч вивезли до Німеччини. В боях за визволення від німецьких загарбників загинуло понад 8 тисяч мешканців району, в тому числі понад три тисячі бориспільців. Більше 5 тисяч воїнів лежать в братських могилах району. На території сучасної школи лінгвістики в період 1941—1943 рр.нацисти проводили розстріли місцевого населення. Після війни учні тоді ще 5-ої школи насипали курган з землі привезеної з місць найбільших битв Радянсько-німецької війни.

Повоєнні роки |

У 1959 р. чисельність населення Борисполя досягла 17,2 тис. осіб.

У 1965 році прийняв перших пасажирів новий Бориспільський аеропорт.

На початку 1970-х років Бориспіль почав інтенсивно розбудовуватися: виросло селище будівників газопроводу, з'явилися нові житлові квартали, де живуть переважно працівники аеропорту. У 1975 році Бориспіль отримав статус міста обласного підпорядкування^[2].

Як свідчать дані, на початку 1980-х років на території міста та району працювали 36 промислових та сільськогосподарських підприємств, 27 будівельних та транспортних підприємств, 20 середніх та 8 восьмирічних шкіл, 50 медичних установ, 34 будинки культури та клуби, 47 бібліотек, спортивна та музична школи, районний будинок побуту, будинок культури.

Бориспільський район кінця 1960-х — поч. 1990-х років: всього по місту і району — 136 великих і малих підприємств і організацій, 15 радгоспів, 4 радгоспи-птахофабрики.

Галерея
Пам'ятний знак на честь перебування в м. Борисполі Т. Г. Шевченка  Книшовий меморіальний парковий комплекс Бориспіль

Після відновлення Незалежності України |

З 24 серпня 1991 року — в складі Незалежної України.

Постановою № 184-VIII Верховної Ради України від 11 лютого 2015 року 1000-річчя Борисполя відзначалося на державному рівні.^[3]

Населення |

Динаміка населення^[4]

Культура |

У Борисполі діє мережа закладів культури; є пам'ятки історії та архітектури.

Заклади культури |

Сферу культури в місті (і в цілому районі) репрезентують:

• міський будинок дитячої та юнацької творчості;


• 
  міська централізована бібліотечна система^[5] (також є 7 шкільних бібліотек та інших установ);


• у місті діє Бориспільський державний історичний музей;


• у Борисполі функціонує осучаснений кінотеатр «Європа».

Будинок дитячої та юнацької творчості міста Бориспіль.	Кінотеатр «Європа» До реставрації — «Дружба».	Бориспільський державний історичний музей.

Улюбленим місцем відпочинку містян є центральний парк, де в тому числі розашовані меморіал пам'яті воїнів Радянсько-німецької війни і алея героїв, міський стадіон «Колос» і міська спортивна школа, різномантні заклади відпочинку, кафе, атракціони тощо.

Пам'ятки і пам'ятники |

Погруддя Павла Чубинського в Борисполі

Цікавими об'єктами історичного минулого та архітектури у Борисполі є:

• вал ІХ-ХІІ століть;


• 
  Борисо-Глібська церква;


• Пожежна вежа;


• Меморіал пам'яті жертв Голодомору;


• Книшове кладовище;


• Залізничний вокзал 1901 року;


• Пам'ятник «Святий князь Володимир — Хреститель Русі-України».

У місті також встановлено ряд інших пам'ятників і пам'ятних знаків — меморіал воїнів Німецько-радянської війни, пам'ятники П. Чубинському, пам'ятні знаки на честь перебування Т. Г. Шевченка в околицях міста і воїнам-афганцям.

Після здобуття Україною незалежності містяни неодноразово порушували питання знесення пам'ятника В. І. Леніну та зміни назв декількох вулиць. Наприклад, у ніч на 1 березня 2011 року представники організації «Патріот України» розбили постамент довкола пам'ятника Леніну, на якому були написані металеві букви «В. І. Ленін»^[6]. 22 серпня 2011 року пам'ятник Ленінові було перенесено з площі перед Міськрадою^[7].
21 лютого 2014 місцевими мешканцями його було остаточно знесено^[8].

Бориспільці пропонують замість Леніна поставити пам'ятник Павлові Чубинському. Автор тексту до українського гімну народився в їхньому місті.

23 серпня 2014 року у День Державного Прапора України урочисто відкрито пам'ятник Героям Небесної сотні^[9].

Інфраструктура |

Бориспіль є фактично східними воротами Києва. Через місто проходять траси із Харкова, Полтави, Кременчука тощо. Тому щодня через місто проходить велика кількість автотранспорту. При цьому кількість світлофорів у Борисполі по головній вулиці становить 18. У вечірні та ранішні години під Борисполем видовжуються кілометрові черги з автівок, оскільки світлофори загоряються на 30-35 секунд і не є синхронізованими між собою.

Підприємства та соціальна сфера міста |

У місті досить добре розвинені всі галузі виробничної та невиробничої сфери.
У Борисполі розташована велика кількість будівельних підприємств, широко представлена сфера фінансово-банківських установ.

Медіа |

• Газета «Трудова слава» (з 1930 р.)


• 
  Газета «Вісті» (з 2000 р.)


• 
  телеканал «Бориспіль» (з 2007 р.)


• Газета «Термінал» (з 2011 р.)

Релігія |

Храм Святих Володимира й Ольги Української Греко-Католицької Церкви в Борисполі

У місті діють громади всіх основних конфесій України.

• 
  Українська Православна Церква (Московський Патріархат) — храм Бориса і Гліба.


• 
  Православна церква України — храм Святого Миколая.


• 
  Українська Греко-Католицька Церква — храм Святих Володимира й Ольги.


• 
  Римо-Католицька Церква в Україні — храм Преображення Господнього.


• 
  Православна церква України — парафія Святих жінок-мироносиць.


• Громада Євангельських християн-баптистів «Благословіння».


• Громада Церкви християн віри Євангельської (п'ятдесятників) «Ковчег Любові».


• Харизматична Християнська церква Повного Євангелія «Преображеніє».


• 
  Об'єднання рідновірів України — громада українських рідновірів «Поляни».

Особистості |

Уродженці |

• 
  Горкун Віталій Володимирович (* 1986) — український вояк, учасник російсько-української війни.


• 
  Євсевський Федір Андрійович — композитор української діаспори.


• 
  Кудря Володимир Іванович — український кінооператор.


• 
  Логвин Геннадій Борисович (1972—2015) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.


• 
  Ніговський Іван Миколайович — підполковник Армії УНР.^[10]


• 
  Тороповський Георгій Валерійович (1996—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.


• 
  Чепілко Іван Йосипович (1880—1921) — український громадський та політичний діяч. У 1921 році голова Цупкому.


• 
  Чубинський Павло Платонович — автор гімну України, географ, етнограф, похований у Борисполі.

Герої Радянського Союзу |

• Головатий Юрій Максимович


• Павловський Рафаіл Семенович


• Шкіль Василь Федорович


• Раєвський Петро Іванович

Поховані |

• 
  Степаненко Сергій Євгенович (1967—2016) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Галерея |

• 
  

  

  
  

  
  

  Вид з літака
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Книшовий меморіальний парковий комплекс
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Пам'ятний знак вченому-етнографу П. П. Чубинському, автору слів державного Гімну України
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Братська могила п'яти льотчиків, які загинули 8 грудня 1959 року
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Будівля колишньої школи №2, нині міжшкільний комбінат
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Меморіальна дошка на приміщенні школи №2, де навчався Герой Радянського Союзу В. Ф. Шкіль.jpg
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Меморіальна дошка на будинку, де жив Герой Радянського Союзу, ветеран аерофлоту Василь Дмитрович Борисов.jpg
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Меморіальна дошка на честь видатного гігієніста, академіка Захарія Френкеля, який народився в Борисполі.jpg
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Меморіальна дошка на приміщенні школи № 1, де навчався Герой Радянського Союзу Ю. М. Головатий.jpg
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Бориспільська міська пожежна частина (колишня)
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Термінал «F» аеропорту «Бориспіль»
  

  
  

  
  

Див. також |

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)


• 
  Т. Г. Шевченко Сотник (поема).

Примітки |

Джерела |

• 
  Шамрай С. Історично-географічний збірник/1/До історії Баришполя у XVIII в. / Сергій Шамрай. // Історично-географічний збірник. — 1927. — Т. 1. — С. 92–120.


• 
  Придатко О. М. Бориспіль // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — С. 313—314. — ISBN 966-02-2682-9.
  пошук онлайн
  
  


• 
  Шевченко Л. В. Бориспіль // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 346—347. — ISBN 966-00-0734-5.
  


• 
  Boryspol // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1880. — T. I : Aa — Dereneczna. (пол.)
  


• 
  Boryspol // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1900. — T. XV, cz. 1 : Abablewo — Januszowo. (пол.)
  

Посилання |

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бориспіль

• 
  Бориспіль — Інформаційно-пізнавальний портал | Київська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, тома — Історія міст і сіл Української РСР: Київ. — К. : Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1968., Історія міст і сіл Української РСР. Київська область / Ф. М. Рудич (голова ред. колегії) та ін. — К. : Гол. ред. УРЕ, 1971. — 792 с.)


• Сайт Бориспільської міської ради


• Сайт газети «Вісті»

п о р Київська область Райони Баришівський • Білоцерківський • Богуславський • Бориспільський • Бородянський • Броварський • Васильківський • Вишгородський • Володарський • Згурівський • Іванківський • Кагарлицький • Києво-Святошинський • Макарівський • Миронівський • Обухівський • Переяслав-Хмельницький • Поліський • Рокитнянський • Сквирський • Ставищенський • Таращанський • Тетіївський • Фастівський • Яготинський Міста обласного значення Березань • Біла Церква • Бориспіль • Бровари • Буча • Васильків • Ірпінь • Обухів • Переяслав-Хмельницький • Прип'ять • Ржищів • Славутич • Фастів

п о р Населені пункти Бориспільського району Села: Андріївка · Артемівка · Безуглівка · Васильки · Велика Олександрівка · Велика Стариця · Вишеньки · Вороньків · Глибоке · Гнідин · Головурів · Гора · Горобіївка · Городище · Григорівка · Дударків · Жереб'ятин · Займище· Затишне · Іванків · Кийлів · Кириївщина · Кучаків · Лебедин · Любарці · Мала Олександрівка · Мала Стариця · Малі Єрківці · Мартусівка · Мирне · Перегуди · Петропавлівське · Проліски · Проців · Ревне · Рогозів · Сеньківка · Сошників · Старе · Сулимівка · Тарасівка · Чубинське · Щасливе

п о р Міста і смт Київської області Міста: Березань · Біла Церква · Богуслав · Бориспіль · Боярка · Бровари · Буча · Васильків · Вишгород · Вишневе · Ірпінь · Кагарлик · Миронівка · Обухів · Переяслав-Хмельницький · Прип'ять · Ржищів · Сквира · Славутич · Тараща · Тетіїв · Узин · Українка · Фастів · Чорнобиль · Яготин Смт: Бабинці · Баришівка · Борова · Бородянка · Велика Димерка · Володарка · Ворзель · Глеваха · Гостомель · Гребінки · Димер · Дослідницьке · Згурівка · Іванків · Калинівка (Броварський район) · Калинівка (Васильківський район) · Калита · Клавдієво-Тарасове · Кодра · Кожанка · Козин · Коцюбинське · Красятичі · Макарів · Немішаєве · Пісківка · Рокитне · Ставище · Терезине · Чабани