Франц фон Папен
| Франц фон Папен | |
|---|---|
нім. Franz von Papen | |
 | |
 Рейхсканцлер Веймарської республіки | |
| Час на посаді: | |
1 червня 1932 — 17 листопада 1932 | |
| Президент | Пауль фон Гінденбург |
| Попередник | Генріх Брюнінг |
| Наступник | Курт фон Шлейхер |
| Віце-канцлер Німеччини | |
| Час на посаді: | |
30 січня 1933 — серпень 1934 | |
| Попередник | Герман Дітріх |
| Наступник | посаду скасована (до 1949) |
| Народився | 29 жовтня 1879(1879-10-29) Верле, Вестфалія, Німецька імперія |
| Помер | 2 травня 1969(1969-05-02) (89 років) Оберзасбах, Баден-Вюртемберг, Федеративна Республіка Німеччина |
| Національність | німець |
| Політична партія | Партія Центру (з 3 червня 1932 — безпартійний) |
| Релігія | католик |
| Нагороди |  |
| |
Франц Йозеф Герман Міхаель Марія фон Папен (нім. Franz Joseph Hermann Michael Maria von Papen, 1879–1969; 
Franz Joseph Hermann Michael Maria von Papenопис файлу) — німецький політичний діяч і дипломат.
Життєпис |
Франц фон Папен народився 29 жовтня 1879 року в Вестфалії у місті Верле в сім'ї великого землевласника, що походив із стародавнього німецького лицарського роду. До Першої світової війни був офіцером Генштабу. В 1913–1915 рр. — військовий аташе в США, звідки був висланий за шпигунство і підривну діяльність. Після цього служив спочатку на Західному фронті. В 1916 році виступав посередником між німецьким урядом та ірландськими повстанцями-республіканцями з питань постачання зброї, яке було використане ними проти британської армії. Потім, з 1917 р., служив офіцером Генштабу на Близькому Сході в званні майора османської армії в Палестині. В 1918 повернувся до Німеччини і звільнився з армії в чині підполковника.
Франц фон Папен — військовий аташе посольства Німеччини в США. 1914
В 1921–1932 депутат прусського ландтагу від католицької партії Центру; належав до її крайнього правого крила. На президентських виборах 1925 р. здивував свою партію, підтримавши кандидатуру Пауля фон Гінденбурга від партії Центру Вільгельма Маркса.
З 1 червня по 2 грудня 1932 р. очолював уряд, що об'єктивно сприяло посиленню позицій нацистів Німеччині. Брав активну участь у встановленні в січні 1933 р. нацистської диктатури і увійшов до кабінету Гітлера на посаді віце-канцлера.
Проте незабаром, 17 червня 1934 р., виступив у Марбурзькому університеті з промовою на підтримку поглядів консервативних сил рейхсверу, фінансової та ділової еліти Німеччини, незадоволених нацистською соціалістичною риторикою і екстремізмом (так звана «Марбурзька промова»). Критика розлютила верхівку нацистської партії і Адольфа Гітлера, а реакцією стала ніч довгих ножів — розгром верхівки штурмових загонів (СА). Найближчі соратники фон Папена були також вбиті, проте сам він не постраждав завдяки підтримці фон Гінденбурга.
З липня 1934 по березень 1938 р. фон Папен служив послом в Австрійській республіці і сприяв здійсненню аншлюсу. Потім, займаючи в 1939–1944 рр. посаду посла в Туреччині, фон Папен прагнув привернути її до числа союзників Третього Рейху. У зв'язку з цим на нього було влаштовано замах агентами радянської розвідки, який, однак, не увінчався успіхом. У ході війни гітлерівський уряд намагався призначити фон Папена послом Третього Рейху при папському престолі, однак папа Пій XII відхилив цю пропозицію.
У квітні 1945 у фон Папен був арештований в Рурі військовою адміністрацією 9-ї армії США. В 1946 р. постав перед судом Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі, але був виправданий. Проте в лютому 1947 р. знов постав перед комісією з денацифікації і засуджений до восьми років в'язниці як головний воєнний злочинець.
В 1950-ті роки фон Папен безуспішно намагався знову зайнятися політикою. На схилі років жив в замку Бенценхофен (Верхня Швабія) і опублікував безліч книг і спогадів, в яких намагався виправдати політику, що проводилася ним в 1930-ті роки, наводячи паралелі між цим періодом і початком холодної війни.
Франц фон Папен помер 2 травня 1969 р. в Оберзасбсі (Баден).
Література |
В. І. Головченко. Папен Франц фон // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
Посилання |
- Біографія на «Хроносі»
Коротка біографія на сайті німецького історичного музею (нім.)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Франц фон Папен
 | Це незавершена стаття про німецького політика. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||||||||||
| |||||||||||
| |||||||||||
Члени кабінету Гітлера 
| ||||||||||||||||||||||||||||
|
