Ufdjrw

Напластування осадових порід на Бабуган-яйлі. Крим.

Осадо́ві гірські́ поро́ди, гірські породи, (рос. осадочные горные породы, англ. sedimentary rocks; нім. Ablagerungsgesteine n pl, Absatzgesteine n pl, Sedimentgesteine n pl) – гірські породи, що утворилися на поверхні літосфери внаслідок вивітрювання та перевідкладення давніших порід різного походження, випадіння речовин із розчинів, нагромадження решток рослинних і тваринних організмів та продуктів їх життєдіяльності, вулканічного матеріалу та матеріалу, що надходить з космосу.

Зокрема, утворюються при нагромадженні і цементуванні відкладів, які приносяться водою, вітром, льодом або силою тяжіння.

Загальна інформація |

Осадові гірські породи покривають понад 2/3 поверхні Землі і складаються з трьох основних категорій: уламкові, осаджувані хімічно й органічних. Уламкові осадові породи найбільша група, що складається з уламків гірських порід, тобто глини, піску і гравію. До осаджуваних хімічно належать вапняки, гірські породи крейди, і відклади типу гіпсу та нальоту (гірська сіль). Вугілля, нафта, вапняк, що складається з викопних матеріалів, є прикладами органічних осадових порід.

Феноменологічна схема утворення |

Феноменологічна схема утворення осадкових гірських порід включає таку послідовність основних процесів породотворення: седиментація або седиментогенез (накопичення осадів) → діагенез (перетворення осадів у глинистих породах) → катагенез (зміни осадових порід на глибині поза зоною діагенезу) → метагенез (глибші зміни речовини осадових порід на глибині) → гіпергенез (зміни порід під впливом вивітрювання в приповерхневій частині земної кори).

Класифікація |

Гранулометрична класифікація осадових некарбонатних уламкових порід.
S-дрібний; M-середній; L-великий; XL-крупний; XXL-дуже крупний

Осадові гірські породи класифікують за їх компонентним і/або хімічним складом та походженням.
Серед осадових гірських порід переважають глинисті (глини, аргіліти, глинисті сланці – 48% на платформах, 49% в геосинкліналях), піщані (піски і пісковики – 23% на платформах, 23% в геосинкліналях) і карбонатні (вапняки, доломіт та ін.).

Осадові породи Таракташу, Кримські гори, Ай-Петринська яйла.

Осадові породи. Середній тріас. Юта, США.

Вид на осадові породи Ялтинської яйли з Ставрікайської стежки.

Осадові породи Марсу.

Солі становлять 2,8% на платформах і 0,3% в геосинкліналях. У межах материків бл. 20% обсягу всіх осадкових гірських порід залягає на платформах і 48% в геосинкліналях. Понад 75% всіх г.п., що вилучаються з надр Землі (вугілля, нафта, солі, руди заліза, марганцю, алюмінію, розсипи золота і платини, фосфорити, нерудні буд. матеріали тощо), міститься в осадкових гірських породах.

За способом утворення осадові гірські породи поділяють на:

• уламкові (конґломерати, галька, піски, леси тощо),


• глинисті (каолінітові, монтморилонітові глини, вторинні каоліни тощо) й


• хіміко-органогенні (вапняки, солі, трепели, вугілля викопне тощо).

Кременисті осадкові гірські породи – гірські породи, що складаються переважно з аморфного кремнезему, утвореного з органічних залишків (шкаралупок діатомей, спікул кремнієвих губок, черепашок радіолярій) чи дрібних сферичних тілець (ґлобул) опалу або халцедону. Умови нагромадження осадів та подальші їх зміни визначають шаруватість (одна з основних ознак будови), пористість та спосіб цементації осадкових гірських порід. Однорідні за розмірами і густиною осадкові гірські породи називають відсортованими.

Осадові породи. Ялтинська яйла. Крим. Україна.

Форми залягання осадових гірських порід |

Характерною ознакою осадових гірських порід є їх шаруватість, тобто властивість розташовуватися паралельними або майже паралельними шарами, що відрізняються один від одного складом, структурою, твердістю і забарвленням складаючих їх порід. У товщі осадових гірських порід кожний шар (або пласт) відділений від іншого поверхнею нашарування. Поверхня, яка обмежує пласт знизу, називається підошвою, а поверхня, що обмежує пласт зверху – покрівлею. Отже, покрівля нижчого шару є одночасно підошвою покриваючого шару.

Первинною формою залягання осадових гірських порід є горизонтально залягаючий пласт, складений однорідними породами й об-межений більш-менш паралельними нашаруваннями порід у покрівлі та підошві. Однак у результаті руху земної кори первинна горизонтальна форма залягання осадових гірських порід може бути порушена, внаслідок чого пласт приймає будь-яке похиле положення.

Похило залягаючий пласт характеризується істинною, горизонтальною та вертикальною потужностями.

Розповсюдження |

Осадові гірські породи становлять 10 % усіх гірських порід земної кори: вкривають 75 % поверхні Землі, утворюючи осадову оболонку (стратосферу). Бл. 70% всіх корисних копалин представлені осадковими гірськими породами. Вік деяких осадкових гірських порід сягає 3,98 млрд р. (виявлені в Ґренландії, 1971). Вивченням осадкових гірських порід займається літологія.

Див. також |

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Sedimentary rock

• Поверхня нашарування


• Осадонакопичення


• невідсортований матеріал


• Осади


• Відклади


• Осадові родовища


• Опока


• 
  Текстура осадових порід
  
  • Текстура осадових порід плямиста
  
  
  • Текстура осадових порід шарувата
  
  
  • Текстура осадових порід сітчаста
  
  

Література |

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.

Інтернет-ресурси |

• Basic Sedimentary Rock Classification


• Sedimentary Rocks Tour, introduction to sedimentary rocks