Ufdjrw

? Дерен справжній
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Зелені рослини (Viridiplantae) Відділ: Вищі рослини (Streptophyta) Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta) Клас: Еудікоти Підклас: Айстериди Порядок: Дереноцвіті (Cornales) Родина: Деренові (Cornaceae) Рід: Дерен (Cornus) Вид: Дерен справжній
Біноміальна назва
Cornus mas L., 1753
Посилання
Вікісховище: Cornus mas Віківиди: Cornus mas EOL: 591119 IPNI: 271612-1 ITIS: 565094 МСОП: 79914024 NCBI: 4285

Cornus mas — Тулузький музей

Дере́н справжній^[1] або звичайний^[2], також кизил справжній (Cornus mas L.) Місцеві назви — кизиль, роговик, дерен червоний, деренка, кизильчак, когутики, терник, шон ^[2].

Морфологічна характеристика |

Високий (2-5 м) кущ родини деренових або невелике деревце з круглою кроною. Молоді пагони зеленувато-сірі, а старі вкриті сірою тріщинуватою корою. Листки супротивні від яйцеподібних до ланцетних (6-10 см завдовжки), зелені, цілокраї, сидять на коротких черешках, вкритих, як і пластинка, притиснутими волосками. Квітки дрібні (до 10 мм у діаметрі), золотисто-жовті, зібрані в зонтикоподібні суцвіття. У кожному суцвітті 5-9 квіток, оточених спільною чотирилистою обгорткою. Квітка 4-5-членна, двостатева, тичинок 4-5, маточка одна, зав'язь нижня.

Плід темно-червона (жовта або рожева) соковита кістянка (12-30 мм завдовжки), овальна або грушоподібна. Кісточка тверда, веретеноподібна, майже гладенька.

Відрізняється зимостійкістю, невибагливістю до умов вирощування. Розмножують насінням, відведеннями, зеленими живцями, очкуванням.^[3]

Еколого-фізіологічна характеристика |

Трапляється у підліску листяних і мішаних лісів. Теплолюбна, тіньовитривала рослина.

Зацвітає до розпускання листків у березні — квітні, плоди достигають у серпні — вересні.

Поширений у південно-західній частині Правобережжя, в Карпатах, Закарпатті, в Криму. Райони заготівель — Вінницька, Тернопільська, Хмельницька області, південні райони Кіровоградської, Одеської, Черкаської областей. Часом утворює суцільні зарості.

Практичне використання |

Гілка з плодами

Харчова, вітамінна, медоносна, лікарська, деревинна, танідодоносна, фарбувальна, декоративна рослина.

Плоди мають приємний кисло-солодкий смак. Плоди вживаються в їжу свіжими або йдуть на переробку. У різних галузях харчової промисловості плоди застосовують для приготування соків, сиропів, екстрактів, компотів, вин (які відзначаються своєрідним смаком і ароматом), наливок, настойок, варення, джемів, мармеладу, використовують як начинку для цукерок, зефіру, пастили. На Кавказі з дерену готують лаваш, який є добрим протицинготним і дієтичним засобом. Свіжі й висушені плоди використовують як приправу до м'ясник і рибних страв.

Високі смакові якості дерену зумовлені наявністю в ягодах цукрів (8-9 %), яблучної, лимонної та бурштинової кислот (2-2,5 %), дубильних і пектинових речовин, ефірних олій, вітаміну С (близько 55 мг%).

Кісточки дерену містять олію (до 34 %). Прожарені кісточки використовують як сурогат кави, а листки — як сурогат чаю.

Дерен звичайний — дуже добрий ранньовесняний медонос і пилконос. У сприятливу погоду бджоли активно збирають з нього нектар, пилок і клей протягом 8-12 днів.

У народній медицині дерен використовують для підвищення апетиту, як протигарячковий засіб, сухі плоди — при шлунково-кишкових і простудних захворюваннях. У гомеопатії застосовують есенцію з свіжої кори.

Деревина дерену тверда, дуже гарна, з світло-червоною заболонню і бурим ядром. Прекрасно полірується, високо ціниться як матеріал для столярних і токарних виробів (може замінити самшит).

Кора і листки дерену містять таніди (7-15 %), якими можна фарбувати шкіру в жовтий колір. Таніди дерену придатні для дублення товстих шкур.

Дерен добре витримує стрижку, має такі декоративні форми: пірамідальну, золотисту й сріблясто-плямисту. Рекомендується в озелененні для створення невеликих груп і живоплотів. Дерен — цінна ґрунтозахисна порода в прибалкових лісомеліоративних насадженнях, яка, швидко розмножуючись кореневими паростками, закріплює ґрунт.

Ботанічним садом АН УРСР були отримані цінні форми кизилу, перспективні для промислової культури (9-11, 9-15-1, 171, 422, 525 та ін).^[4]

Збирання, переробка та зберігання |

Збирають плоди у стадії повної стиглості, обережно складають у невеликі кошики (6-8 кг) і зразу ж відправляють на пункти переробки.

Для варення і тривалого транспортування рекомендують збирати плоди на початку стиглості. Зібрані плоди сортують, зберігають при температурі 0-1° до семи днів.

Галерея |

• 
  

  

  
  

  
  

  Старий екземпляр у Бельгії
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Цвітіння дерену
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Цвітіння дерену
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Макрозйомка суцвіття
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Плоди дерену
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Плоди дерену на долоні
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Зібрані плоди
  

  
  

  
  

Примітки |

Див. також |

• Список дикорослих корисних рослин України

Література

• 
  В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова. Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — Київ: Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
  


• 
  


• Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.


• Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник/ Відп.ред. А. М. Гродзінський. — К.:Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп»,1992.— 544с: ISBN5—88500—055—7

Посилання |

• 
  ДЕРЕН СПРАВЖНІЙ //Фармацевтична енциклопедія
  

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дерен справжній

• Де росте кизил?

Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.