Ufdjrw

Чинний Прем'єр-міністр Греції Алексіс Ципрас

Прем'єр-міністр Греції (грец. Πρωθυπουργός της Ελλάδος), офіційна назва посади — Прем'єр-міністр Грецької республіки (грец. Πρωθυπουργός της Ελληνικής Δημοκρατίας) — голова Кабінету міністрів Грецької Республіки.

Чинним прем'єр-міністром Греції від 26 січня 2015 року є Алексіс Ципрас, лідер Ліво-радикальної коаліції Греції.

Процедура призначення |

Прем'єр-міністр Греції офіційно призначається Президентом Греції. Згідно із грецькою Конституцію 1975 року, Президент призначає на посаду прем'єр-міністра лідера політичної партії, що набрала більшість голосів на парламентських виборах. Таким чином, парламентські вибори є певним чином еквівалентом голосування за кандидата на пост прем'єр-міністра країни.

Офіційна резиденція |

Колишні прем'єри Йоргос Папандреу та Лукас Пападімос на сходах парадного входу до Садиби Максімоса

Офіційна резиденція Прем'єр-міністра Греції — Садиба Максімоса, розташована по вулиці Ірода Аттика, 19, в Афінах, у позпосередній близькості до Президентського палацу, Національного саду та площі Синтагми із палацом Грецького парламенту.

Історія посади |

Грецька революція |

Під час Грецької національьно-визвольної війні за незалежність, в різних регіонах Греції, які були визволені від османського контролю, почали формуватись демократичні органи самоврядування, як наприклад, Пелопонесский сенат. Між тим вищі владні органи, як наприклад, перші Національні Збори в Епідаврі, утворювались рідко і лише для забезпечення загальної управлінської координації. До кладу Перших Національних зборів увійшли 5 членів під керівництвом Александроса Маврокордатоса. Ці збори здійснювали загальногрецьке управління до 1828 року, коли був стфорений перший грецький уряд, очолений Іоанном Каподистрією, який фактично став одночасно і президентом, і прем'єр-міністром країни. Каподістрія був убитий 1831 року, на державному посту його замінив рідний брат Августин Каподистрія, проте вже наступного року його уряд був розпущений. Пізніше у Греції змінилось ще кілька урядів, допоки 1833 року в країні за рішенням Великих держав не була встановлена монархія.

Правління короля Оттона |

1832 р. на грецький престол був запрошений неповнолітній Баварський принц Оттон. Спочатку уряд країни очолювала регентська рада. Глава Ради Йозеф Людвиг фон Армансперг був де-факто головою уряду під час правління короля Оттона. Пізніше Оттон відсторонив своїх радників від реальної влади і зосередив абсолютну владу у власних руках, ефективно управляючи країною.

Після Повстання 3 вересня 1843 року король Оттон був змушений надати Конституцію, новим очільником уряду став Андреас Метаксас. Саме Метаксас першим в історії Грецької республіки зайняв пост «Прем'єр-міністра Греції». Після того, як офіційно був впроваджений апарат Прем'єр-міністра, відповідальність за самоврядування на місцях була покладена на грецький народ.

Правління Георга І |

У 1862 році Оттон був скинутий з престолу, грецький народ обрав нового монарха в особі короля Георга І. У найближчі 15 років партійна система бурхливо розвивалась у Греції. Найбільшу підтримку отримували правоорієнтована Націоналістична партія на чолі з Александросам Кумундуросом і ліберальнішою «Новою партією» під керівництвом Харілаоса Трикупіса. Саме Трикупіс після виборів 1874 року змусив короля прийняти грец. αρχή της δεδηλωμένης — принцип призначення королем на посаду прем'єр-міністра лідера більшості в парламенті. Націоналістів в Греції пізніше очолив Теодорос Деліянніс, який за власни зізнанням, був завжди про того, о підтримував Трикупіс. Ця двопартійна система існувала до 1910 р., навітопісля того як після смерті Трикупіса 1895 року «Нову партію» очолив Георгіос Теотокіс та після вбивства Деліянніса в 1905 році, яка призвела до розколу партії на консервативну та націоналістичну течії.

Міжвоєнний період |

В 1910 р. грецькі офіцери скинули чинний уряд. Ця подія уможливила прибуття до Греції критського політика Елефтеріоса Венізелоса, що відкрив нову сторінку політичної історії Греції. Разом зі своїми соратниками він сформував першу організовану політичну силу — Ліберальну партію Греції, яка відстоювала прогресивні ідеали лібералізму та республіканства. На противагу їй була створена промонархістська «Народна пратія» під проводом Дімітріоса Гунаріса. Антагонізм між цими політичними силами, прихильниками монархії і республіки, буде домінувати на політичній арені і після завершення Другої світової війни.

Див. також |

• Список прем'єр-міністрів Греції


• Кабінет міністрів Греції

Примітки |

Посилання |

• Офіційна сторінка Прем'єр-міністра Греції

п о р Європейська рада Жан-Клод Юнкер • Дональд Туск Себастьян Курц • Шарль Мішель • Бойко Борисов • Тереза Мей • Алексіс Ципрас • Ларс Люкке Расмуссен • Юрі Ратас • Майкл Гіґґінс • Педро Санчес • Джузеппе Конте • Нікос Анастасіадіс • Кріш'яніс Каріньш • Даля Грибаускайте • Ксав'є Бетель • Джозеф Мускат • Марк Рютте • Ангела Меркель • Матеуш Моравецький • Антоніу Кошта • Клаус Йоганніс • Петер Пеллегріні • Мар'ян Шарец • Віктор Орбан • Юга Сіпіля • Емманюель Макрон • Андрей Пленкович • Андрей Бабіш • Стефан Левен

п о р Кабінет міністрів Греції Прем'єр-міністр Алексіс Ципрас Міністри: адмінреформи внутрішніх справ фінансів закордонних справ національної оборони економіки і транспорту охорони довкілля та енергетики освіти, релігії, культури і спорту праці і соц. захисту охорони здоров'я сільського господарства юстиції туризму торгового флоту захисту громадян Македонії і Фракії держави Нікос Котзіас Панос Камменос Арістидес Балтас Речник уряду: Сімос Кедікоглу

п о р Греція в темах — Портал:Греція Історія Країни та регіони Греції Доісторична Егейська культура Стародавня Греція Римська Греція Візантійська імперія Латинократія Османська Греція Грецька революція Історія сучасної Греції Греки Імена Діаспора Греки в Україні Греки Приазов'я серія статей про Грецьку мову та К:її діалекти (33) Демографія Релігія Міста Національні меншини Слов'яни в Греції Імміграція в Грецію Українці Греції Державний устрій Парламент Президент Прем'єр-міністр Кабінет міністрів Вибори Політичні партії Зовнішня політика Греко-турецькі відносини Егейська суперечка Кіпрська суперечка Македонське питання Українсько-грецькі відносини Право Конституція Судова система Верховний Спеціальний суд Касаційний суд Державна Рада Адміністративні суди Рахункова палата Поліція Географія Адміністративний поділ Афіни Салоніки Крит Клімат Острови Гори Озера Річки Екологічні проблеми Економіка Афінська фондова біржа Євро монети євро драхма Банки Центробанк Греції Податки Транспорт Судноплавство Туризм OTE Культура Мистецтво · Театр  · Кінематограф · Танці · Література · Освіта · Кухня · Музика · Спорт · ЗМІ Збройні сили Сухопутні війська Військово-морські сили Повітряні сили Військовий обов'язок Евзони Інше Прапор Герб Гімн Свята Назва Греції Міжнародні рейтинги Випадкова стаття у категорії Греція

п о р Голови країн та урядів Європи Голови країн  Федеральний президент Австрії (Александер ван дер Беллен) •  Президент Албанії (Ілір Мета) •  Князі-співправителі Андорри (Жоан Енрік Вівес-Сісілья та Емманюель Макрон) •  Король (Філіп I) •  Президент Республіки Білорусь (Олександр Лукашенко) •  Президент Болгарії (Румен Радев) •  Голова Президії Боснії і Герцеговини (Мілорад Додік) •  Папа Римський (Франциск) •  Королева Великої Британії (Єлизавета II) •  Президент Греції (Прокопіс Павлопулос) •  Королева Данії (Маргрете II) •  Президент Естонії (Керсті Кальюлайд) •  Президент Ірландії (Майкл Гіґґінс) •  Президент Ісландії (Гвюдні Йоуганнессон) •  Король Іспанії (Філіп VI) •  Президент Італії (Серджо Матарелла) •  Президент Латвії (Раймондс Вейоніс) •  Президент Литви (Даля Грибаускайте) •  Князь Ліхтенштейну (Ганс-Адам II) •  Великий герцог Люксембургу (Анрі) •  Президент Північної Македонії (Джорге Іванов) •  Президент Мальти (Марі-Луїз Колейро Прека) •  Президент Молдови (Ігор Додон) •  Князь Монако (Альбер II) •  Король Нідерландів (Віллем-Олександр) •  Федеральний президент Німеччини (Франк-Вальтер Штайнмайєр) •  Король Норвегії (Гаральд V) •  Президент Польщі (Анджей Дуда) •  Президент Португалії (Марселу Ребелу де Соза) •  Президент Російської Федерації (Володимир Путін) •  Президент Румунії (Клаус Йоганніс) •  Капітани-регенти Сан-Марино (Нікола Сельва та Мікелє Мураторі) •  Президент Сербії (Александар Вучич) •  Президент Словаччини (Андрей Кіска) •  Президент Словенії (Борут Пахор) •  Президент Угорщини (Янош Адер) •  Президент України (Петро Порошенко) •  Президент Фінляндії (Саулі Нііністьо) •  Президент Франції (Емманюель Макрон) •  Президент Хорватії (Колінда Грабар-Китарович) •  Президент Чехії (Мілош Земан) •  Президент Чорногорії (Мило Джуканович) •  Президент Швейцарії (Улі Маурер) •  Король Швеції (Карл XVI Густав) Частково визнані:  Президент Косова (Хашим Тачі) Голови урядів  Федеральний канцлер Австрії (Себастьян Курц) •  Прем'єр-міністр Албанії (Еді Рама) •  Прем'єр-міністр Андорри (Антоні Марті Петіт) •  Прем'єр-міністр Бельгії (Шарль Мішель) •  Прем'єр-міністр Білорусі (Сергій Румас) •  Прем'єр-міністр Болгарії (Бойко Борисов) •  Прем'єр-міністр Боснії і Герцеговини (Деніс Звіздич) •  Державний секретар Ватикану (П'єтро Паролін) та Голова Губернората Ватикану (Джузеппе Бертелло) •  Прем'єр-міністр Великої Британії (Тереза Мей) •  Прем'єр-міністр Греції (Алексіс Ципрас) •  Прем'єр-міністр Данії (Ларс Люкке Расмуссен) •  Прем'єр-міністр Естонії (Юрі Ратас) •  Прем'єр-міністр Ірландії (Лео Варадкар) •  Прем'єр-міністр Ісландії (Катрин Якобсдоттір) •  Голова Уряду Іспанії (Педро Санчес) •  Голова Ради міністрів Італії (Джузеппе Конте) •  Прем'єр-міністр Латвії (Кріш'яніс Каріньш) •  Міністр-голова Литви (Саулюс Скверняліс) •  Прем'єр-міністр Ліхтенштейну (Адріан Гаслер) •  Прем'єр-міністр Люксембургу (Ксав'є Бетель) •  Прем'єр-міністр Північної Македонії (Зоран Заєв) •  Прем'єр-міністр Мальти (Джозеф Мускат) •  Прем'єр-міністр Молдови (Павел Філіп) •  Державний міністр Монако (Серж Тель) •  Прем'єр-міністр Нідерландів (Марк Рютте) •  Федеральний канцлер Німеччини (Ангела Меркель) •  Прем'єр-міністр Норвегії (Ерна Солберг) •  Прем'єр-міністр Польщі (Матеуш Моравецький) •  Прем'єр-міністр Португалії (Антоніу Кошта) •  Голова Уряду Російської Федерації (Дмитро Медведєв) •  Прем'єр-міністр Румунії (Віоріка Денчіле) •  Держсекретар закордонних справ і політики Сан-Марино (Нікола Ренці) •  Прем'єр-міністр Сербії (Ана Брнабич) •  Прем'єр-міністр Словаччини (Петер Пеллегріні) •  Голова Уряду Словенії (Мар'ян Шарец) •  Прем'єр-міністр Угорщини (Віктор Орбан) •  Прем'єр-міністр України (Володимир Гройсман) •  Прем'єр-міністр Фінляндії (Юга Сіпіля) •  Прем'єр-міністр Франції (Едуар Філіпп) •  Прем'єр-міністр Хорватії (Андрей Пленкович) •  Прем'єр-міністр Чехії (Андрей Бабіш) •  Голова Уряду Чорногорії (Душко Маркович) •  Прем'єр-міністр Швеції (Стефан Левен) Частково визнані:  Прем'єр-міністр Косова (Рамуш Харадінай)