Прем'єр-міністр Великої Британії


























Прем'єр-міністр Великої Британії

англ. Prime Minister of the
United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland


Royal Coat of Arms of the United Kingdom (HM Government).svg
Герб Уряду Її Величності[en]



Theresa May UK Home Office (cropped).jpg

Повноважний
Тереза Мей

від 13 липня 2016


Уряд Її Величності[en]
Офіс Прем'єр-міністра
Стиль
Високоповажна[en]
Абревіатура
ПМ — англ. PM, (Prime Minister)
Член
  • Кабінет

  • Таємна рада

  • Європейська рада


Підзвітний
Парламенту
Резиденція
  • Даунінг-стріт, 10


  • Чікуерс[en]


Місце
Вестмінстер, Лондон, Англія, Сполучене Королівство
Призначає
Монарх Сполученого Королівства
за конвенцією, заснованою на здатності призначуваної особи утримувати більшість у Палаті громад.
Термін каденції
За бажанням Її Величності[en][1]
за конвенцією, заснованою на здатності Прем'єр-міністра утримувати більшість у Палаті громад.
Створення
4 квітня 1721
Перший на посаді
Сер Роберт Волпол
як Перший Лорд Скарбниці та
де-факто перший Прем'єр-міністр.

Платня

£ 142.500[2](на рік, включаючи
£ 74.000 зарплатні члена парламенту)


Веб-сайт
www.gov.uk










Велика Британія
Royal Coat of Arms of the United Kingdom (HM Government).svg

Ця стаття є частиною серії статей про
державний лад і устрій
Великої Британії


















 

КатегоріяКатегорія • Інші країни

Прем'єр-міністр Великої Британії є головою уряду, котрий виконує багато виконавчих функцій, що номінально належать Суверену, який є голова держави. Відповідно до звичаю, Прем'єр-міністр та кабінет (котрий він очолює) відповідає за свої дії перед парламентом, членами котрого вони є.


З 2016 року посаду прем'єр-міністра займає Тереза Мей[3] із Консервативної партії, яка змінила на цій посаді свого партійного колегу Девіда Камерона.




Зміст





  • 1 Склад уряду

    • 1.1 Міністерства


    • 1.2 Інші органи



  • 2 Список прем'єр міністрів


  • 3 Живі прем'єр міністри


  • 4 Примітки




Склад уряду |


Взагалі Конституційному праву Великої Британії добре відомий термін «уряд» і майже невідомий термін «кабінет», але на ділі саме останній на чолі з прем'єр-міністром керує країною. Уряд має дуже широкий склад (гранична чисельність його за законом — 95 чоловік, але звичайно це 75—80 міністрів, молодших міністрів, секретарів і т. д.). Ранг міністрів мають генеральний прокурор і генеральний аторней — юридичний радник уряду, його представник у суді.


Уряд ніколи не збирається на засідання і не приймає рішень. З його складу виділяється більш вузький кабінет ведучих міністрів (18—22 чоловік, у 1997 р. — 22), у їхньому числі завжди державні секретарі внутрішніх справ і оборони, лорд-канцлер, канцлер казначейства й ін. Він скликається на засідання і приймає рішення, хоча і рідко. Звичайно цей кабінет засідає в особистій резиденції, де живе прем'єр-міністр, на Даунінг-стріт, 10, у Лондоні. Але частіше на ці засідання в будинку прем'єра (один час раз у тиждень) збирається «внутрішній кабінет» — кілька ведучих осіб, що користуються особливою довірою прем'єр-міністра. «Внутрішній кабінет» приймає рішення від імені кабінету.



Міністерства |


Уряд призначається головою держави, але це лише формальний акт. Насправді він формується партією більшості в палаті громад, представляє їй програму, що затверджується голосуванням. Це акт вираження довіри уряду. До складу уряду входять, по-перше, керівники
міністерств і відомств, що є членами кабінету. Вони одержують всі рішення кабінету («внутрішнього кабінету»). Інші міністри, якщо вони не були запрошені на засідання, одержують лише ті витяги з рішень кабінету, що стосуються їхніх відомств. По-друге, членами уряду є міністри і державні міністри, тобто заступники провідних міністрів, а також усі молодші міністри — заступники інших міністрів, що не входять до складу кабінету. Вони беруть участь у засіданнях кабінету за запрошенням. Є територіальні міністерства: у справах Шотландії, Уельсу, Північної Ірландії. По-третє, членами уряду є деякі особи, що займають традиційні ще з часів феодалізму посади (наприклад, лорд — хранитель печатки). По-четверте, це міністри без портфеля, що допомагають прем'єр-міністру за його вказівками. Нарешті, до складу уряду включається особлива категорія молодших міністрів: парламентські секретарі, що представляють міністра в парламенті.



Інші органи |


При прем'єр-міністрі і міністрах існує багато допоміжних органів — комітети, комісії, секретаріати, служби. Особливе значення мають парламентські служби, що стежать за дебатами в парламенті, інформують міністра про питання, підняті в парламенті (в основному тих, що стосуються
даного відомства), готують йому відповіді на питання депутатів, виступи в парламенті.


Для виконання законів парламенту, як вважається, уряд приймає нормативні акти, але ці акти приймаються не від імені уряду і не від імені кабінету, якого законодавство, власне кажучи (крім одиничних згадувань), не знає, а від імені окремих міністрів. Крім того, парламент може делегувати уряду право приймати акти, що мають силу закону (делеговане законодавство), що теж оформляються як акти міністрів. За цими актами встановлено парламентський контроль: вони повинні бути представлені в парламент («покладені на стіл парламенту»), насправді ж здаються в бібліотеку й у комітет парламенту з підлеглого законодавства. Рішення кабінету оформляються актами Таємної ради.


У Великій Британії міністерства мають відділення на місцях, з якими місцеві органи самоврядування погоджують призначення деяких деяких муніципальних чиновників (наприклад, у сфері пожежної охорони, муніципальної міліції тощо).





Список прем'єр міністрів |


Докладніше: Список прем'єр-міністрів Великої Британії


Живі прем'єр міністри |


Станом на липень 2016 року:



Примітки |




  1. Дженнінгс, с. 83


  2. Frequently Asked Questions. Parliament.uk. Процитовано 25 лютого 2016. 


  3. Мей стала новим прем'єром Британії. BBC Україна. 13.07.2016. Процитовано 13.07.2016. 






Popular posts from this blog

1928 у кіно

Захаров Федір Захарович

Ель Греко