Джузеппе Бертелло
Джузеппе Бертелло італ. Giuseppe Bertello | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| з 1 жовтня 2011 | |||
Церква: | Римо-католицька церква | ||
| Попередник: | Кардинал Джованні Лайоло | ||
| | |||
| Народження: | 1 жовтня 1942(1942-10-01) (76 років) Фольїццо, П'ємонт,  Італія | ||
Священство: | 29 червня 1966 | ||
Єп. хіротонія: | 28 листопада 1987 | ||
| В сані кардинала: | 18 лютого 2012 | ||
| | |||
| Нагороди: |
| ||
Джузеппе Бертелло у Вікісховищі? | |||
Його Високопреосвященство кардинал Джузеппе Бертелло (італ. Giuseppe Bertello; народився 1 жовтня 1942 у Фольїццо, П'ємонт, Королівство Італія) — італійський Куріальний кардинал, ватиканський дипломат і сановник. Титулярний архієпископ Урбісальвії з 17 жовтня 1987 до 18 лютого 2012. Апостольський нунцій в Гані, Того та Беніні з 17 жовтня 1987 по 12 січня 1991. Апостольський нунцій в Руанді з 12 січня 1991 до 25 березня 1995. Постійний спостерігач Святого Престолу при відділенні Організації Об'єднаних Націй у Женеві з 25 березня 1995 до 27 грудня 2000. Апостольський нунцій в Мексиці з 27 грудня 2000 до 11 січня 2007 року. Апостольський нунцій в Італії c 11 січня 2007 до 3 вересня 2011 року. Голова папської комісії у справах держави-міста Ватикан та губернатор держави-граду Ватикан з 1 жовтня 2011. Кардинал-диякон з дияконством Ss. Vito, Modesto e Crescenzia з 18 лютого 2012.
Зміст
1 Раннє життя
2 На дипломатичній службі Святого Престолу
3 На роботі в Римській Курії
4 Кардинал
5 Нагороди
6 Примітки
Раннє життя |
Джузеппе Бертелло народився 1 жовтня 1942 року, у Фольїццо, П'ємонт, Королівство Італія. Бертелло був висвячений у священики 29 червня 1966 року єпископом Івреі Альбіно Менса. Отримав ліценціат у пастирському богослов'ї, а потім ступінь доктора канонічного права. Він продовжував відвідувати Папську Церковну Академію, де він вивчав дипломатію.
На дипломатичній службі Святого Престолу |
Джузеппе Бертелло вступив на дипломатичну службу Святого Престолу в 1971 році, служив в Апостольській нунціатурі в Судані, Туреччині, Венесуелі і в Постійному представництві Святого Престолу при відділенні Організації Об'єднаних Націй у Женеві.
17 жовтня 1987 року Папа римський Іван Павло II призначив його титулярним архієпископом Urbs Salvia і призначив його апостольським нунцієм у Гані, Того та Беніні. Він був висвячений в єпископи 28 листопада 1987 року. Ординацію проводив державний секретар Святого Престолу кардинал Агостіно Казаролі, якому співслужили і допомагали архієпископ Верчеллі Альбіно Менса та єпископ Івреі Луїджі Беттацці, як основні со-консекратори. 12 січня 1991 року він був переведений в Руанду, де 1994 побачив найдраматичніший етап війни між хуту і тутсі. У цей час він зробив все що міг для налагодження миру.
В березні 1995 року Іван Павло II призначив його представником в Організації Об'єднаних Націй у Женеві. Він займав пост Постійного спостерігача Святого Престолу при Організації Об'єднаних Націй у Женеві з 1997 року, і ту ж роль у Світової організації торгівлі.
27 грудня 2000 року Папа Римський доручив Бертелло іншу задачу, а саме призначив апостольським нунцієм у Мексиці, де 30 липня 2002 року він приймав Папу, який прибув з апостольським візитом у країну для канонізації Хуана Дієго Куаухтлатоатцін. 11 січня 2007 року Папою Бенедиктом XVI архієпископ Бертелло був призначений на престижну посаду апостольського нунція в Італії та Республіці Сан-Марино.
На роботі в Римській Курії |
3 вересня 2011 року Папа Бенедикт XVI прийняв, відповідно до канону 354 Кодексу канонічного права, відставку кардинала Джованні Лайоло, з постів Голови папської Комісії у справах держави-міста Ватикан та губернатора держави-гміста Ватикан, попросивши його залишитися виконувати обов'язки до 1 жовтня 2011, з усіма притаманними обов'язками своєї служби. Водночас, Папа призначив главою обох ватиканських дикастерій титулярного архієпископа Джузеппе Бертелло — апостольського нунція в Італії та Республіці Сан-Марино, який займе посаду 1 жовтня 2011 року. Джузеппе Бертелло очолив обидва відомства 1 жовтня 2011, в день свого 69-річчя.
Кардинал |
6 січня 2012 року було оголошено, що Папа Римський Бенедикт XVI зведе Джузеппе Бертелло в сан кардинала на консисторії 18 лютого 2012 року.
18 лютого 2012 року, в соборі Святого Петра відбулася консисторія, на якій Джузеппе Бертелло був зведений в сан кардинала-диякона з дияконством Ss. Vito, Modesto e Crescenzia.
13 квітня 2013 кардинал Бертелло був призначений в групу кардиналів створену Папою Франциском, рівно через місяць після свого обрання, яка консультуватиме його і вивчить план перегляду Апостольської конституції про Римську курію.
Нагороди |
- Великий хрест ордена «За заслуги перед Італійською Республікою» (Італія, 4 жовтня 2008)[1]
Примітки |
↑ Cavaliere di Gran Croce Ordine al Merito della Repubblica Italiana SE Mons. Giuseppe Bertello(італ.)
| ||||||||
Федеральний президент Австрії (Александер ван дер Беллен) • 
Президент Албанії (Ілір Мета) • 
Князі-співправителі Андорри (Жоан Енрік Вівес-Сісілья та Емманюель Макрон) • 
Король (Філіп I) • 
Президент Республіки Білорусь (Олександр Лукашенко) • 
Президент Болгарії (Румен Радев) • 
Голова Президії Боснії і Герцеговини (Мілорад Додік) • 
Папа Римський (Франциск) • 
Королева Великої Британії (Єлизавета II) • 
Президент Греції (Прокопіс Павлопулос) • 
Королева Данії (Маргрете II) • 
Президент Естонії (Керсті Кальюлайд) • 
Президент Ірландії (Майкл Гіґґінс) • 
Президент Ісландії (Гвюдні Йоуганнессон) • 
Король Іспанії (Філіп VI) • 
Президент Італії (Серджо Матарелла) • 
Президент Латвії (Раймондс Вейоніс) • 
Президент Литви (Даля Грибаускайте) • 
Князь Ліхтенштейну (Ганс-Адам II) • 
Великий герцог Люксембургу (Анрі) • 
Президент Північної Македонії (Джорге Іванов) • 
Президент Мальти (Марі-Луїз Колейро Прека) • 
Президент Молдови (Ігор Додон) • 
Князь Монако (Альбер II) • 
Король Нідерландів (Віллем-Олександр) • 
Федеральний президент Німеччини (Франк-Вальтер Штайнмайєр) • 
Король Норвегії (Гаральд V) • 
Президент Польщі (Анджей Дуда) • 
Президент Португалії (Марселу Ребелу де Соза) • 
Президент Російської Федерації (Володимир Путін) • 
Президент Румунії (Клаус Йоганніс) • 
Капітани-регенти Сан-Марино (Нікола Сельва та Мікелє Мураторі) • 
Президент Сербії (Александар Вучич) • 
Президент Словаччини (Андрей Кіска) • 
Президент Словенії (Борут Пахор) • 
Президент Угорщини (Янош Адер) • 
Президент України (Петро Порошенко) • 
Президент Фінляндії (Саулі Нііністьо) • 
Президент Франції (Емманюель Макрон) • 
Президент Хорватії (Колінда Грабар-Китарович) • 
Президент Чехії (Мілош Земан) • 
Президент Чорногорії (Мило Джуканович) • 
Президент Швейцарії (Улі Маурер) • 
Король Швеції (Карл XVI Густав)
Президент Косова (Хашим Тачі)
