Ufdjrw

Сент-Люсія англ. Saint Lucia
Прапор Герб
Девіз: The Land, The People, The Light Земля, Люди, Світло
Гімн: "Sons and Daughters of Saint Lucia"
Столиця (та найбільше місто)	Кастрі 14°01′ пн. ш. 60°59′ зх. д.country H G O
Офіційні мови	англійська мова
Форма правління	Парламентарна демократія
- Монарх	Єлизавета II
- Генерал-губернатор	Невілл Сенак
- прем'єр-міністр	Аллен Частанет
Незалежність
- від Великої Британії	22 лютого 1979
Площа
- Загалом	620 км² (179)
- Внутр. води	1,6 %
Населення
- оцінка 2016	178 015 (178)
- перепис 2010	165 595
- Густота	298/км² (49)
ВВП (ПКС)	2018 р., оцінка
- Повний	$2 689 мільйонів[1]
- На душу населення	$10 042[1]
ІЛР (2004)	0,790 (medium) (71)
Валюта	Східно-карибський долар (XCD)
Часовий пояс	(UTC-4)
Домен	.lc
Телефонний код	+758
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сент-Люсія

Сент-Лю́сія (англ. Saint Lucia, фр. Sainte-Lucie — «Свята Луція, Свята Лукія») — острів і країна на сході Карибського моря, один з Навітряних островів; площа 617 км²; столиця — Кастрі; рельєф: гірський острів з родючими долинами; тропічні ліси, вулканічні піки; глава держави Єлизавета ІІ, з 1979 представлена генерал-губернатором, глава уряду Ален Частанет (з 2016 року); політична система — конституційна монархія; експорт: копра, банани, кокосова олія, какао; населення: 165 595^[2] (2010, перепис), 178 015 (2016, оцінка); мови: англійська, французька; недавня історія: внутрішнє самоврядування отримане в 1967. Незалежність від Великої Британії в межах Співдружності націй — у 1979; інтеграція з Навітряними островами передбачалася в 1991.

Історія |

Докладніше: Історія Сент-Люсії

Сент-Люсія була відкрита Колумбом 13 грудня 1502 — у день святої Люсії (день пам'яті мучениці Лукії Сіракузької). Перші спроби заснувати постійне поселення чинили англійці в період з 1605 по 1638, однак вони були невдалі через опір місцевих жителів — войовничих індіанців Карибів.

Уклавши договір з аборигенами, французи заснували поселення в 1650. З середини XVII століття почався масовий ввіз африканських рабів для робіт на цукрових плантаціях. Згодом у складі населення стали домінувати африканці і мулати.

До 1814, коли острів остаточно перейшов під британську юрисдикцію, Сент-Люсія була ареною безперервного конфлікту між Англією і Францією, вона переходила з рук в руки 14 разів, приваблюючи своєю зручною бухтою Кастрі.

1803 року, під час наполеонівських воєн, Сент-Люсію в черговий раз захопили англійці, і в 1814 вона, відповідно до Паризької мирної угоди, відійшла до Великої Британії, перетворившись на її колонію.

1834 року британська влада скасувала рабство на острові.

З 1838 по 1958 Сент-Люсія входила до складу британської колонії Навітряних островів, з 1958 по 1962 — у Вест-Індську Федерацію.

В 1967 у Сент-Люсія отримала статус асоційованої з Великою Британією держави і отримала право самоврядування у внутрішніх справах.

Повна незалежність була надана Сент-Люсії 22 лютого 1979 р.

Політична структура |

Сент-Люсія — член Співдружності націй, глава держави — королева Великої Британії (зараз — Єлизавета II), представлена генерал-губернатором. За конституцією, ним може бути будь-який громадянин Співдружності, який призначається з волі монарха. На практиці, на цей пост призначається зазвичай місцевий уродженець, за рекомендацією голови
уряду країни.

Генерал-губернатор (з 2018 Невілл Сенак, перед тим Калліопа Перлетт Луїзі) дає доручення сформувати уряд і його склад після схвалення парламентом, призначає членів Сенату, за рекомендацією прем'єр-міністра розпускає парламент і призначає нові вибори, підписує закони і затверджує призначення вищих державних чиновників.
Законодавча влада - двопалатний парламент. Верхня палата — Сенат (11 місць). 6 сенаторів призначаються за рекомендацією прем'єр-міністра, 3 — за рекомендацією лідера опозиції, 2 — за рекомендацією релігійних, економічних і соціальних груп. Нижня — Асамблея Сент-Люсії (17 депутатів, що обираються населенням на 5-річний термін).

Виконавча влада належить уряду — кабінету міністрів. На чолі його стоїть прем'єр-міністр Сент-Люсії. На цей пост зазвичай призначається після виборів лідер партії або коаліції, яка має більшість в Асамблеї Сент-Люсії.

Основні політичні партії:

• Об'єднана партія робітників — 11 місць в Асамблеї Сент-Люсії;


• Лейбористська партія Сент-Люсії — 6 місць в Асамблеї Сент-Люсії.

Також є непредставлені у парламенті — Національний Альянс і Партія Свободи Сент-Люсії.

Географія |

Пті-Пітон (фр. Petit Piton — малий шпиль/пік) — мальовнича гора в Сент-Люсії (острів і країна, знаходиться в центральній частині Малих Антильських островів, які є частиною Кариб).

Держава Сент-Люсія розташована на однойменному острові в складі архіпелагу Малі Антильські острови. На півночі межує з островом Мартиніка по протоці Сент-Люсія, на півдні — з островом Сент-Вінсент, що входить до складу держави Сент-Вінсент і Гренадини, по протоці Сент-Вінсент. Відстань до Мартіники близько 39 км, до Сент-Вінсента — 34 км. Зі сходу омивається водами Атлантичного океану, із заходу — Карибського моря (загальна протяжність берегової лінії 158 км).

Каплевидний в плані острів має розміри приблизно 44 км завдовжки і 23 км завширшки при загальній площі 616 км² (другий за величиною в південній групі Навітряних островів).

Острів Сент-Люсія має вулканічне походження, а тому більш гористий, ніж більшість інших островів Карибського моря. По суті, він являє собою вершину древньої вулканічної групи, чиї конуси утворюють основні гірські вершини країни.

По всій довжині острова, з півночі на південь, тягнеться центральний гірський ланцюг Барр-де-л'Іль-Рідж з висотами від 400 до 900 м, досягаючи найбільшої висоти на горі Жімі (950 м) і в вулканічному масиві Пітон (Грос-Пітон — 797 м, Пти-Пітон — 750 м, Морн-Бонін — 640 м) на південному заході. У цьому ж районі в достатку зустрічаються сліди активної вулканічної діяльності — гарячі сірчані джерела, еродовані лавові поля, виходи газу, відкладення сірки. Схили вулканічного масиву зарості пишними тропічними лісами, а численні короткі річки формують широкі і родючі долини.

Затока Меріґолд-Гарбор з містом Меріґолд-Бей

Узбережжя острова утворено неширокою смугою прибережної низовини і сильно порізане. Південно-східні та північно-західні береги утворюють якусь подобу шхерного району з численними затоками і бухтами, обрамленими безліччю крихітних рифів.

Клімат |

Клімат тропічний пасатний; морські вітри пом'якшують жару. Середньомісячні температури 18-26 ° С, опадів від 1500 до 3000 мм на рік. Сухий сезон з січня по квітень, сезон дощів — з травня по серпень. Будь-коли протягом року можливі потужні, але короткочасні зливи, що припадають зазвичай наприкінці дня. Нерідкі руйнівні тропічні урагани, особливо часті в кінці літа.

Флора і фауна |

На острові росте близько 400 видів рослин, причому в багатьох місцях пальми, всілякі чагарники, орхідеї та інші екзотичні квіткові — наприклад, антуріум, утворюють щільний килим, що покриває схили гір, долини, русла річок і навіть узбіччя доріг. Південні і південно-східні схили гір вкриті сухими лісами з переважанням чагарникової субтропічної рослинності. Місцева фауна включає в себе такі види, як ендемічна земляна ящірка, Icterus laudabilis (сент-люсійська вивільга), Melanospiza richardsoni (сент-люсійська чорна зяблиця) і сент-люсійський амазон (зникаючий національний птах). По всьому острову поширені гризуни агуті і маніка.

Охоронювані території |

Численні охоронні природні території:

• 
  Національний парк Піджен-Айленд (заснований в 1979 р.), в якому зібрані практично всі рослини, які ростуть на острові, а також рідкісні види птахів;


• 
  Заповідник Фрігет-Айленд, що лежить на середині східного узбережжя, в північній частині затоки Пралін-Бей, є ділянкою гніздування численних фрегатів, чапель і пари видів рідкісних місцевих птахів: голуба Рамьє і сент-люсійської вивільги;


• 
  Заповідник Марія-Айленд, що лежить на схід від Вйо-Фор, є єдиним середовищем проживання коров'ячої змії «Куве», однією з рідкісних різновидів вужів, а також рідкісної ящірки земляний «зандоліті» (ящірка Марії);


• 
  Національний парк Рейнфорест (Сент-Люсія-Сентрал-Форест-Ресерв-енд-Рейнфорест) охоплює 19 000 акрів пишних гір і долин біля підніжжя піку Морн-Гімі і є домом для гігантської папороті, орхідей, райських птахів та багатьох видів місцевих дерев.


• 
  Заповідник Манкоте-Мангрув, розташований на південно-східному узбережжі острова, на північ Сейблз-Пойнт, є останнім місцем зростання природних мангрових лісів на острові.

Населення |

Етнічні групи |

Населення Сент-Люсії переважно африканського (141 216 в 2010; 85,3 % від загальної чисельності населення) або змішаного афро-європейського походження. (17 965; 10,8 %). Індійське походження має 2.2 % населення (або 3 575 жителів у 2010 році) і 0,6 % білі (991). Сент-Люсія також має невелике число індіанців (карибів). Протягом останніх десятиліть кількість індіанців (карибів) збільшилася з 366 за переписом 1991 року (0,3 % населення), до 803 за переписом 2001 року (0,5 % населення) і до 951 в 2010 році (0,6 % населення). Решта 0,5 % населення включає в себе китайців (0,1 %) і вихідців з Близького Сходу (0,1 %).

Мови |

Офіційною мовою є англійська. Французькою креольською, яку в просторіччі називають «Patwah» (говір), говорить 95 % населення. Ця креольська мова використовується в літературі і музиці, і поступово набирає офіційного статусу. Ця мова сформувалася в ранній період французької колонізації, креолізація відбувалася головним чином завдяки злиттю французької мови і Західно-африканських мов, з деяким впливом лексики корінних карибів та інших мов. Сент-Люсія є членом Франкофонії.

Релігія |

За даними перепису 2010 року 90,2 % відсотків населення Сент-Люсії вважаються християнами, 2,3 % сповідують інші релігії і 5,9 % не сповідує жодної релігії і не вказали релігію (1,4 %) населення.

Приблизно дві третини християн є католиками (61,3 % від загальної чисельності населення), і третина протестантами. Адвентисти сьомого дня складають найбільшу протестантську групу, 10,4 % населення. Християни євангельської віри є другою за величиною групою (8,9 %). Наступною за величиною групою є євангелісти (2,2 % населення), за якими слідують баптисти (2,2 %). Інші християни включаючи англіканство становлять (1,6 %), Церква Божа (1,5 %), Свідки Єгови (1,1 %), методисти (0,5 %) і Армія Спасіння (0,2 %).

Кількість не християн мала, до цієї групи включають осіб, які сповідують растафаріанство (1,9 % населення), індуїзм (0,3 %) та іслам (0,1 %).

Адміністративний поділ |

Докладніше: Адміністративний поділ Сент-Люсії

В адміністративному відношенні країна поділяється на 11 приходів. У кожному з них є органи місцевого самоврядування — міські та сільські ради та управління.

Приходи Сент-Люсії # Приход Площа (км²) Населення (перепис 2010) Густота населення (осіб/км²) 1 Анс-Лавуа 30,9 6 247 210 2 Канаріс 16,0 2 044 119 3 Кастрі 79,5 65 656 776 4 Шуазель 31,3 6 098 206 5 Деннер 69,7 12 599 182 6 Центральний лісовий заповідник 78,3 0 0 7 Грос-Айлет 101,5 25 210 196 8 Лабори 37,8 6 701 210 9 Мікуд 77,7 16 284 220 10 Суфрієр 50,5 8 472 144 11 Вйо-Фор 43,8 16 284 371 Сент-Люсія 617 165 595 256 Source: Saint Lucia Government Statistics Department

Адміністративний поділ Сент-Люсії

Див. також |

• Список ссавців Сент-Люсії


• Список національних девізів

Джерела |

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Saint Lucia

• 
  Сент-Люсія, каталог посилань Open Directory Project
  


• 
  Saint Lucia: CIA World Fact Book(англ.)
  


• 
  Government of Saint Lucia(англ.)
  


• 
  Saint Lucia newspapers(англ.)
  


• St Lucia's Nature

Посилання |

• 
  Сент-Люсія // Юридична енциклопедія : [в 6-ти т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
  


• 
  Офшорна зона Сент-Люсія // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін. — Хм. : ПП Мельник А. А, 2013. — Т. 2 : М — Я. — 536 с. — ISBN 978-617-7094-10-3.
  


• 
  Saint Lucia (ISLAND COUNTRY, WEST INDIES) // «Encyclopaedia Britannica» (англ.)
  

Примітки |

п о р Країни Карибського басейну Континентальні країни  Беліз •  Венесуела •  Гватемала •  Гондурас •  Колумбія •  Коста-Рика •  Мексика •  Нікарагуа •  Панама Острівні держави та території  Американські Віргінські Острови •  Ангілья •  Антигуа і Барбуда •  Аруба •  Барбадос •  Британські Віргінські Острови •  Гаїті •  Гваделупа •  Гренада •  Домініка •  Домініканська Республіка •  Зовнішні малі острови США •  Кайманові Острови •  Куба •  Кюрасао •  Мартиніка •  Монтсеррат •  Карибські Нідерланди •  Пуерто-Рико •  Сен-Бартельмі •  Сен-Мартен •  Сент-Вінсент і Гренадини •  Сент-Кіттс і Невіс •  Сент-Люсія •  Сінт-Мартен •  Тринідад і Тобаго •  Ямайка

п о р Королівства Співдружності та домініони Сучасні Австралія (монархія) · Антигуа і Барбуда (монархія) · Багамські Острови (монархія) · Барбадос (монархія) · Беліз (монархія) · Велика Британія (монархія) · Гренада (монархія) · Канада (монархія) · Нова Зеландія (монархія) · Папуа Нова Гвінея (монархія) · Сент-Вінсент і Гренадини (монархія) · Сент-Кіттс і Невіс (монархія) · Сент-Люсія (монархія) · Соломонові Острови (монархія) · Тувалу (монархія) · Ямайка (монархія) Колишні Гаяна (королівство, ♛) · Гамбія (королівство, ♛) · Гана (королівство, ♛) · Кенія (королівство, ♛) · Маврикій (королівство, ♛) · Малаві (королівство, ♛) · Мальта (королівство, ♛) · Нігерія (королівство, ♛) · Сьєрра-Леоне (королівство, ♛) · Танганьїка (королівство, ♛) · Тринідад і Тобаго (королівство, ♛) · Уганда (королівство, ♛) · ПАР (домініон · ♛) · Фіджі (домініон) · Ірландія (домініон) · Шрі-Ланка (домініон) · Індія (домініон) · Ньюфаундленд (домініон)² · Пакистан (домініон) · Родезія³ 2 Не ратифікував Вестмінстерський статут 1931 року, анексований Канадою 1949 року. 3Проголошення незалежності 1965 року не визнане Єлизаветою II; республіка від 1970 року.

п о р Міжнародна організація Франкофонії (МОФ) Члени Повноправні Албанія Андорра Бельгія Бенін Болгарія Буркіна-Фасо Бурунді Вануату Вірменія В'єтнам Габон Гаїті Греція Гвінея Гвінея-Бісау Демократична Республіка Конго Джибуті Домініка Екваторіальна Гвінея Єгипет Кабо-Верде Камбоджа Камерун Канада Квебек Кот-д'Івуар Коморські острови Лаос Ліван Люксембург Македонія Мадагаскар Малі Мавританія Маврикій Марокко Молдова Монако Нігер Нью-Брансвік Республіка Конго Румунія Руанда Сейшельські Острови Сент-Люсія Сан-Томе і Принсіпі Сенегал Того Туніс Франція Французька громада Бельгії Центральноафриканська Республіка Чад Швейцарія Асоційовані Гана Катар Кіпр Нова Каледонія Спостерігачі Аргентина Австрія Боснія і Герцеговина Грузія Домініканська Республіка Естонія Коста-Рика Косово Латвія Литва Мексика Мозамбік Об'єднані Арабські Емірати Онтаріо Польща Республіка Корея Сербія Словаччина Словенія Таїланд Угорщина Україна Уругвай Хорватія Чехія Чорногорія Організації Парламентська асамблея франкомовних країн TV5 MONDE Асоціація університетів франкофонії[en] Сенґорський університет[fr] Міжнародна асоціація франкомовних мерів[fr] Генеральні секретарі Бутрос Бутрос Галі (1997-2002) Абду Діуф (2003-2014) Мікаель Жан (з 2015) Інше Міжнародний день французької мови Міжнародний день Франкофонії[fr] Ігри Франкофонії[fr] Премія «П'ять континентів Франкофонії»[fr] Агентство культурного та технічного співробітництва[fr] Категорія

Це незавершена стаття з географії Сент-Люсії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Тематичні сайти Open Directory Project · Quora Словники та енциклопедії BabelNet · Britannica (онлайн) · Encyclopædia Universalis Нормативний контроль BNF: 15360021k · GND: 4051307-5 · LCCN: n79034961 · NDL: 00576607 · NKC: ge189289 · VIAF: 135479387