Оксид барію










































Оксид барію

Barium oxide.JPG

Назва за IUPAC
Барій оксид
Ідентифікатори
Номер CAS
1304-28-5
Номер EINECS
215-127-9
RTECS
CQ9800000
SMILES
O=[Ba][1]
InChI
1S/Ba.O
Властивості

Молекулярна формула
BaO

Молярна маса
153,326 г/моль
Зовнішній вигляд
білі кристали

Густина
5,72 г/см3 (кубічн.);
5,32 г/см3 (гексаг.)[2]

Тпл
1972 °C[2]

Розчинність (вода)
1,5 г/100 г H2O

Розчинність (кислоти)
розчинний

Розчинність (ацетон)
нерозчинний

Показник заломлення (nD)
1,9841
Структура

Кристалічна структура
кубічна, гексагональна

Дипольний момент
7,954 ± 0,003 D
Термохімія

Ст. ентальпія
утворення ΔfHo298
-548,0 47,3 кДж/моль

Ст. ентропія So298
72,1 47,3 Дж/моль·К

Теплоємність, cop
47,3 Дж/моль·К
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)

Інструкція з використання шаблону

Примітки картки

Окси́д ба́рію — неорганічна бінарна сполука Барію та Оксигену складу BaO. Предсталяє собо білі кристали гексагональної або кубічної форм. Активно поглинає воду та вуглекислий газ. Сполука проявляє сильні осно́вні властивості. У природі поширена у мінералах бариті, вітериті, цельзіані, гіалофані.




Зміст





  • 1 Поширення у природі


  • 2 Отримання


  • 3 Хімічні властивості


  • 4 Застосування


  • 5 Див. також


  • 6 Примітки


  • 7 Джерела




Поширення у природі |





Барит (з родовища у Перу)


У природі оксид барію зустрічається у вигляді складних силікатів, сульфатів, карбонатів тощо. Основними мінералами, з яких видобувається барій оксид, є барит (65,7% BaO), вітерит (77,7%), цельзіан, гіалофан та інші. Складні сполуки оксиду барію були також знайдені у підземних та морських водах, на Сонці.



Отримання |


Окрім безпосереднього виділення з мінералів, оксид барію синтезують також взаємодією металевого барію та кисню — спалюючи метал на повітрі:


2Ba+O2 →500oC2BaOdisplaystyle mathrm 2Ba+O_2 xrightarrow 500^oC2BaO

Також отримати його можна розкладанням деяких кисневмісних сполук барію:


Ba(OH)2 →780−800oC BaO+H2Odisplaystyle mathrm Ba(OH)_2 xrightarrow 780-800^oC BaO+H_2O

BaCO3 →1000−1450oC BaO+CO2displaystyle mathrm BaCO_3 xrightarrow 1000-1450^oC BaO+CO_2

2Ba(NO3)2 →620−670oC 2BaO+4NO2+O2displaystyle mathrm 2Ba(NO_3)_2 xrightarrow 620-670^oC 2BaO+4NO_2+O_2


Хімічні властивості |


Оксид барію активно реагує з водою, утворюючи сильнолужний розчин:


BaO+H2O→ Ba(OH)2displaystyle mathrm BaO+H_2Orightarrow Ba(OH)_2

Оксид проявляє сильні осно́вні властивості, реагуючи з кислотами та кислотними оксидами. При кімнатній температурі поглинає з повітря вуглекислий газ.


BaO+2HCl→BaCl2+H2Odisplaystyle mathrm BaO+2HClrightarrow BaCl_2+H_2O

Ba+CO2→BaO+CO2displaystyle mathrm Ba+CO_2xrightarrow BaO+CO_2

На холоді BaO взаємодіє з хлором, а при нагріванні — з киснем, сіркою, а також з оксидами сірки, кремнію та заліза.


4BaO+3Cl2 → BaO2+2BaCl2+Ba(ClO)2displaystyle mathrm 4BaO+3Cl_2 xrightarrow BaO_2+2BaCl_2+Ba(ClO)_2

2BaO+O2 →330oC 2BaO2displaystyle mathrm 2BaO+O_2 xrightarrow 330^oC 2BaO_2

2BaO+S →t 2BaS+SO2displaystyle mathrm 2BaO+S xrightarrow t 2BaS+SO_2

BaO+SO2 →230oC BaSO3displaystyle mathrm BaO+SO_2 xrightarrow 230^oC BaSO_3

BaO+SiO2 →t BaSiO3displaystyle mathrm BaO+SiO_2 xrightarrow t BaSiO_3

BaO+Fe2O3 →t Ba(FeO2)2displaystyle mathrm BaO+Fe_2O_3 xrightarrow t Ba(FeO_2)_2


Застосування |


Оксид барію використовують для виготовлення скла, емалей, термокаталізаторів. В результаті заміщення в цементі оксиду кальцію оксидом барію утворюються цементи з винятковою стійкістю до води, яка містить сульфат-іони.



Див. також |


  • Гідроксид барію


Примітки |




  1. BARIUM OXIDE
    d:Track:Q278487



  2. аб За тиску 101,3 кПа



Джерела |



  • CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)


  • Рипан Р., Четяну И. Неорганическая химия: Химия металлов / В. И. Спицын. — М. : «Мир», 1971. — Т. 1. — 561 с. (рос.)


  • Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Р. А. Лидин. — 3-е. — М. : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. (рос.)


Popular posts from this blog

1928 у кіно

Захаров Федір Захарович

Ель Греко