Вест-Індія



















Вест-Індія
англ. West-Indies
нід. West-Indië


Antillas (orthographic projection).svg

21°58′ пн. ш. 79°01′ зх. д. / 21.967° пн. ш. 79.017° зх. д. / 21.967; -79.017Координати: 21°58′ пн. ш. 79°01′ зх. д. / 21.967° пн. ш. 79.017° зх. д. / 21.967; -79.017
Найбільший острів
Куба
Загальна площа244 890 км²
Найвища точка3087 м

Населення
42 000 000 чол.
Щільність населення171,506 чол./км²
РегіонВест-Індія
CMNS: Вест-Індія на Вікісховищі

Вест-Індія (англ. West-Indies, нід. West-Indië — «Західна Індія» або «Західні Індії») — традиційно-історична назва островів Карибського моря, в тому числі Антильських островів, Багамських островів і островів в прилеглих до них водах Мексиканської затоки і Атлантичного океану (в тому числі і деякі континентальні острови — біля узбережжя континенту). Протиставляється Ост-Індії («Східній Індії») — країнам Південної та Південно-Східної Азії.




Зміст





  • 1 Назва


  • 2 Географія


  • 3 Клімат


  • 4 Рослинний і тваринний світ


  • 5 Історичні відомості


  • 6 Див. також


  • 7 Примітки




Назва |


Назва регіону Вест-Індія дано першими європейськими мореплавцями, які помилково вважали, що вони потрапили в Індію, рухаючись в західному напрямку від Європи. Звідси ж пішла назва корінних жителів Америки — індіанців. Слід відрізняти Вест-Індію від Західної Індії — це абсолютно різні регіони, хоча «Вест-Індія» буквально перекладається як «Західна Індія».



Географія |


Вест-Індія розташована між Південною і Північною Америками, між 10° і 28° північної широти і 59° і 85° західної довготи, від гирла Оріноко до півострова Флорида і Юкатан. Її відносять до Північноїй Америки, проте всі острови, крім Куби, Ямайки, Хувентуда, Кайманових і Багамських, розташовані ближче до берегів Південної Америки, ніж до берегів Північної.


Вест-Індія складається з декількох груп островів, саме: з Великих Антильських островів, Малих Антильських островів і Багамських островів. Площа всіх островів дорівнює 244 890 км (Великі Антильські — 216 260, Малі Антильські — 14 095 і Багамські — 14 535). Всі Антильські острови значно підносяться над рівнем моря. Багамські ж острови утворені кораловими рифами. Найвищі гори знаходяться в західній частині Гаїті (Пік Дуарте, 3087 м), в східній частині Куби (2375 м) і в північній частині Ямайки (+2341 м); східні береги Малих Антильських островів покриті рівнинами; гори круто спускаються в долини. Численні бухти островів представляють зручні гавані. Куба, Віргінські і Багамські острови оточені величезними кораловими рифами, які виступають на поверхню моря і вкриті пальмами. Багато островів (особливо Малі Антильські) носять сліди вулканічного походження.


На території архіпелагу розташовуються такі держави і території:




  • Куба Куба


  • Домініканська Республіка Домініканська республіка


  • Гаїті Республіка Гаїті


  • Ямайка Ямайка


  • Пуерто-Рико Пуерто-Рико (США США)


  • Багамські Острови Багамські острови


  • Острови Теркс і Кайкос Теркс і Кайкос (Велика Британія Велика Британія)


  • Кайманові Острови (Велика Британія Велика Британія)


  • Американські Віргінські острови Американські Віргінські острови (США США)


  • Британські Віргінські Острови Британські Віргінські острови


  • Ангілья Ангілья (Велика Британія Велика Британія)


  • Сен-Мартен (Франція) Сен-Мартен (Франція Франція)


  • Flag of Saint Barthelemy (local).svg Сен-Бартелемі (Франція Франція)


  • Сінт-Мартен Сінт-Мартен (Нідерланди Нідерланди)


  • Сінт-Естатіус Сінт-Естатіус (Нідерланди Нідерланди)


  • Саба (острів) Саба (Нідерланди)


  • Сент-Кіттс і Невіс Сент-Кітс і Невіс


  • Антигуа і Барбуда Антигуа і Барбуда


  • Гваделупа Гваделупа (Франція Франція)


  • Домініка Домініка


  • Мартиніка Мартиніка (Франція Франція)


  • Сент-Люсія Сент-Люсія


  • Сент-Вінсент і Гренадини Сент-Вінсент і Гренадини


  • Гренада Гренада


  • Барбадос Барбадос


  • Тринідад і Тобаго Тринідад і Тобаго


  • Кюрасао Кюрасао (Нідерланди Нідерланди)

  • [[Файл:Flag_of_Bonaire.svg

|20x13px|Бонайре]] Бонайре (Нідерланди Нідерланди)



  • Аруба Аруба (Нідерланди Нідерланди)


  • Венесуела Венесуела (частково)



Клімат |




Вест-Індія


Клімат Вест-Індійських островів досить рівний. Спекотна і волога пору року, весна, починається в травні; в середині місяця випадає перший періодичний дощ, який повторюється потім щодня близько полудня. Після двох тижнів дощів починається сухе тропічне літо. Спека дещо пом'якшується морськими прибережними вітрами і східними пасатами, що дмуть протягом цілого року; однак, незважаючи на сильну спеку, клімат — вологий, що сприяє розвитку тут жовтих лихоманок та інших хвороб, властивих тропічним країнам. Чистіше і здоровіше повітря — в горах. У липні дощі сильніше, особливо на Великих Антильських островах, а на Малих найбільше дощів випадає в серпні і жовтні; тоді ж відбуваються великі розливи річок. З серпня по жовтень вирують урагани, часто виробляють сильні спустошення. З кінця листопада починається зима (порівняно суха пора), що триває до травня — найкращої і найприємнішої пори року.



Рослинний і тваринний світ |




Пляж Тобаго


Острови покриті пишною американською рослинністю; в низинах ростуть тропічні рослини, в горах — європейські фруктові дерева. Внутрішні області великих островів зайняті величезними луговими просторами (саванами). Головне рослинне багатство островів — продукти переробки технічних культур; Ваніль дико росте в лісах Ямайки, агава — на Кубі і Багамських островах; на багатьох островах ростуть індиго, какао, кокосові пальми, тютюн, бавовник. На Ямайці культивується хлібне дерево, завезене з Таїті. З зернових рослин широко обробляється кукурудза, пшениця ж — дуже мало. Головні об'єкти експорту — цукор і кава. Цукрова тростина, що росте на Вест-Індійських островах, був перевезений сюди з Канарських островів іспанцями в XVI столітті, а кавове дерево — голландцями і французами з Аравії.


До прибуття європейців на островах було дуже мало тубільних видів чотириногих тварин: агуті, пекарі (мексиканська свиня), опосум і породи невеликих мавп, але досить багато скорпіонів, змій. До цього дня в тихих водах живуть каймани, на Ямайці ведеться вилов черепах. Острівні птахи відрізняються блискучим оперенням: папуги, колібрі. Всі домашні тварини перевезені з Європи для потреб сільського господарства, але тепер рогата худоба і коні зустрічаються і в дикому стані, подібно до того, як це відбувається в саванах Південної Америки.


Води карибського басейну повні життя. Прибережні коралові рифи дають притулок величезній кількості живих істот. Різні види безхребетних, хрящові і кісткові риби. З великих хижаків тут водяться різні види акул, у тому числі бичача акула, тигрова акула, шовкова акула та карибська рифова акула.



Історичні відомості |


Докладніше: Історія Карибського регіону


Історична карта Вест-Індій


Колумб у 1492 р. відкрив Багаму, Кубу, Гаїті і Пуерто-Рико; на цих островах, а також на Багамських і на Ямайці жили два різних племені, які розмовляли різними мовами: кариби — войовниче плем'я і араваки (arrowaks, Arawaks) — мирне. Від карибів до кінця XIX століття залишилося незначна кількість на берегах Південної Америки, куди їх переселили іспанці.


Іспанці заснували перші колонії на Кубі; з 1503 р вся земля була розділена між європейцями, а тубільці звернені в рабство і на початку XVII століття зовсім вимерли. З другої половини XVI століття острови прийшли в повний занепад: жодне чужоземне європейське судно не могло перевозити товари, самі мешканці повинні були вести торгівлю тільки з Севільєю, а з 1720 р. і з Кадісом; маса колоністів виселилася, всі невеликі прибережні міста були зруйновані з метою припинення контрабандної торгівлі; з 1630 р колонії піддавалися грабежу піратів, що утворили справжні розбійницькі держави. З утворенням у Вест-Індії колоній інших європейських держав (з XVII ст. і особливо з половини XVIII ст.) Вест-індські колонії почали знову процвітати.


На кінець XIX століття всі острови за винятком Гаїті з сусідніми маленькими островами (77 254 км²) були колоніями європейських держав.


Іспанські колонії (найбільші — площа — 128 148 км²):


  • Куба

  • Пуерто-Рико



Бій при Мартиніці, 1779


Британські колонії (34 499 км²):



  • Ямайка і Кайманові острови — 11 443 км²


  • Багамські острови — 14 535 км²


  • Тринідад — 4544 км²


  • Навітряні острови (Windward Islands), або Барбадос з островами Тобаго, Гренада, Сент -Вінсент, Сент-Люсія — 2150 км



    Домініка, 1780




  • Підвітряні острови (Leeward-Islands), або губернаторство Антигуа (Antigua), з островом Антигуа і групою островів: Домініка, Монтсеррат (Montserrat), Сент-Крістофер, Невіс, Ангілья (Anguilla) і Тортола (Tortolla), всього — 1827 км²

Французькі Антильські острови або Французька Вест-Індія (Французькі колонії) (2858 км²):


  • Великі острови Мартиніки (988 км²)


  • Гваделупа з сусідніми островами (1870 км).

Нідерландські Антильські острови або Датч (Dutch — тобто Нідерландська) Вест-Індія (Нідерландські колонії) (1130,33 км²) складалися з островів Кюрасао, Сінт-Естатіус (Св . Євстахія) і Саба.


Данська Вест-Індія (Данські колонії) (359 км²) складалися з островів Св. Хреста (Санта-Крус), Св. Іоанна (Сент-Джон) і Св. Фоми (Сент-Томас). Пізніше відійшли до США.
З 1784 по 1878 рр. існувала шведська колонія на о. Сен-Бартелемі (21 км²).


Чорношкіре населення з'явилося на островах з часу ввезення сюди африканських рабів (близько 1511 р). У британських колоніях рабство було знищено з 1834 р, на Гаїті рабство припинилося з часу повстання негрів в кінці XVIII ст., в данських колоніях — з 1847 року, у французьких — з 1848 року, потім — в голландських та іспанських колоніях.


В даний час велику частину Вест-Індії займають незалежні держави.


Допомогу країнам Карибського басейну активно надає Велика Британія в рамках Співдружності. У 1999 р був заснований карибський форум. Він дав старт декількох програмах, серед яких — створення Загальнокарибського департаменту внутрішніх інвестицій. В наш час Лондон підтримує тісні зв'язки з країнами регіону, яким надається фінансова допомога, в тому числі для боротьби з наркотрафіком та епідеміями.[1]



Див. також |


  • Західна Індія

  • Данська Вест-Індія

  • Університет Вест-Індії


Примітки |




  1. Великобритания: эпоха реформ: монография / А. А. Громыко [и др.] ; под ред. А. А. Громыко ; Институт Европы РАН. — М.: Изд-во Весь Мир, 2007. — 536 с. — ISBN 978-5-7777-0389-7







Popular posts from this blog

1928 у кіно

Захаров Федір Захарович

Ель Греко