Ufdjrw

? Цукрова тростина
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Зелені рослини (Viridiplantae) Відділ: Вищі рослини (Streptophyta) — Судинні (Tracheophyta) — Насінні (Spermatophyta) — Покритонасінні (Magnoliophyta) Клас: Однодольні (Liliopsida) Порядок: Тонконогоцвіті (Poales) Родина: Тонконогові (Poaceae) або Злакові (Gramineae) Підродина: Panicoideae Триба: Andropogoneae Рід: Цукрова тростина (Saccharum)
Підвиди
Saccharum arundinaceum Saccharum brevibarbe Saccharum fulvum Saccharum giganteum Saccharum officinarum Saccharum ravennae Saccharum robustum Saccharum spontaneum
Посилання
Вікісховище: Saccharum Віківиди: Saccharum EOL: 108041 ITIS: 42054 NCBI: 4546

Цукро́ва трости́на (Saccharum) — рід, від 6 до 37 видів (залежно від інтерпретації) високих трав'янистих рослин родини тонконогові (злакові) (підродини Panicoideae, триби Andropogoneae). Всі вони походять із субтропічних та тропічних районів Старого світу. У них міцні волокнисті стебла, багаті на цукор, які сягають від 2 до 6 метрів заввишки. Всі види цукрової тростини схрещуються, і головні комерційні сорти є складними гібридами, разом відомі як Saccharum officinarum complex.

Використання |

Цукрова тростина вирощується у багатьох країнах світу, що разом виробляють урожай у 1,32 млрд тонн (у 6 разів більше, ніж цукрового буряка). На 2005 рік найбільшим виробником у світі була безумовно Бразилія. Використання цукрової тростини включає виробництво цукру, меляси, рому і етанолу для палива.

Щоб позбутись зайвого листя перед збиранням цукрової тростини поле з тростиною підпалюють.

Історія |

Цукрова тростина походить з острова Нова Гвінея. Товсте стебло зберігає багато енергії у вигляді сахарози в соку, її досить легко виділити, випарюючи воду. Мешканці Нової Гвінеї першими почали вживати стебла тростини як їжу. Звідти рослина поширилася всією Південно-східною Азією, потрапила до Індії, а вже з неї — до Китаю, Кореї та Японії^[1]

Індійці першими почали виробляти з соку цукрової тростини кристалічний цукор. Це сприяло пощиренню культури на захід — до Персії, Середземномор'я та на острови Атлантичного океану. Вона була серед перших культурних рослин, завезених до Америки іспанцями і португальцями^[2].

Цукрова тростина почала інтенсивно вирощуватися в басейні Карибського моря, і все ще вирощується там на деяких островах. Протягом колоніальних часів цукор був головним продуктом трикутної торгівлі з Новим Світом (разом з продуктами європейських промислових підприємств і африканськими рабами). Франція вважала свої острови, де вирощувалася цукрова тростина, такими цінними, що фактично віддала Британії Канаду в обмін на повернення Гваделупи, Мартиніки та острова Святої Люсії після Семирічної війни 1756—1763 років. Голландці так само утримували Суринам, цукрову колонію в Південній Америці, замість повернення Нових Нідерландів (Нового Амстердама).

Saccharum officinarum, що вирощується на Гавайях

Кубинський цукор знаходив постійний збут на ринку СРСР, а розпад цієї країни привів до закриття більшої частини кубинської цукрової промисловості. Цукрова тростина зберігає важливу частину економіки Барбадосу, Домініканської республіки, Гваделупи, Ямайки, Гренади і інших островів. Промисловість цукрової тростини — головний продукт експорту багатьох країн Карибського моря, але очікується, що його значення впаде після скасування європейських торговельних переваг у 2009 році згідно з рішенням СОТ.

Виробництво цукрової тростини також поширене на багатьох тропічних тихоокеанських островах, переважно Гаваях і Фіджі. На цих островах цукор почав домінувати на економічному та політичному ландшафті після вторгнення у тубільні суспільства європейців і американців, які просували імміграцію з різних азійських країн для забезпечення плантацій працівниками. Політика цукрової промисловості створила нову етнічну структуру островів та справила глибокий вплив на сучасну політику і суспільство на цих островах.

Зараз Бразилія є головним виробником цукрової тростини, яка використовується переважно для виробництва цукру і етанолу, який в свою чергу застосовується для створення поширених у Бразилії видів біопалива — спирто-бензину та біодизельного палива.

Цікаві факти |

У Стародавній Індії для скріплення каменів у будівлях каменярі використовували вапно, розмішане соком цукрової тростини, що і надавало вікову міцність старовинним вежам і храмам^[3].

Примітки |

Див. також |

• Список родів родини Тонконогових


• Цукровий буряк

Це незавершена стаття про Тонконогові. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

п о р Технічні культури рослин Прядивні культури Льон-довгунець  • Конопля  • Бавовник  • Джут  • Кенаф Цукроносні культури Цукровий буряк  • Цукрова тростина Бульбоплідні культури Картопля  • Батат  • Ямс  • Маніок  • Таро  • Якон Олійні культури Соняшник  • Льон-кучеря́вець  • Соя  • Ріпак  • Рижій  • Рицина Ефіроолійні культури Троянда  • Кмин  • М'ята  • Коріандр  • Шавлія Лікарські культури Валеріана  • Горицвіт Наркотичні культури Тютюн  • Махорка • Хміль Дубильні культури Дуб Каучуконосні культури Гевея