Ufdjrw

Чернігівське князівство складова Русі XI ст. – 1401 Герб Чернігівське князівство у 1054–1132 рр. Столиця Чернігів Мови Давньоруська мова, мерянська, мещерська, ерзянська. Релігії Православ'я Форма правління монархія князі  - 1024—1036 Мстислав Хоробрий  - 1054—1073 Святослав Ярославич  - 1094—1096 Олег Святославич Історія  - Засновано XI ст.  - Ліквідовано 1401 Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чернігівське князівство

Чернігівське князівство — князівство династії Рюриковичів, а з 14 століття — Гедиміновичів, на території сучасної Чернігівщини і Сіверщини з центром у місті Чернігів. Виокремлення було пов'язано з конфліктом між синами Володимира Святославича — Ярославом, який князював у Києві, й Мстиславом Тмутороканським, котрий 1024 р. захопив Чернігів і переміг брата в битві під Лиственом^[1][2].

Загальні відомості |

Печатка Олега, князя Чернігівського. 1094 р.

Князівство напередодні Монгольської навали (1237)

Основна територія Чернігівського князівства була на лівобережжі Дніпра, в басейні річок Десни й Сейму, на землях, заселених сіверським племенем. Згодом територія князівства поширилася на землі радимичів і частково вятичів і дреговичів. Столицею князівства було місто Чернігів. Інші міста: Новгород-Сіверський, Стародуб, Брянськ, Путивль, Курськ, Любеч, Глухів, Чечерськ, Гомель, Біловеж, Вир, Глібль, Оргощ, Хоробор, Морівськ та інші.

Володіння й вплив Чернігівського князівства до 12 століття поширювалися далеко на північний схід (Муромо-Рязанська земля) і південний схід (Тмутороканське князівство).

Історія України
Стародавність Історичні епохи: Палеоліт Мезоліт Неоліт Енеоліт Епоха бронзи Залізна епоха Археологічні культури: Трипільська Ямна Катакомбна Зрубна Зарубинецька Київська Черняхівська Історичні народи: Кімерійці Гети Скіфи Сармати Венеди Готи Гуни Античні міста Північного Причорномор'я Боспорська держава Понтійське царство Римська імперія Дакія Мезія Слов'яни: Анти Антський союз Склавіни Східнослов'янські племінні союзи
Середньовіччя Русь Хрещення Руські князівства: Київське Волинське Чернігівське Галицьке Переяславське Турівське Міжусобиці на Русі Печеніги Половці Королівство Руське Монгольська навала на Русь: Навала Батия Золота Орда Дике Поле Королівство Яґеллонів: Литовсько-Руська держава: Кревська унія Велике князівство Руське Повстання Глинського Люблінська унія Корона Королівства Польського Римська імперія
Козацька доба Запорозька Січ Військо Запорозьке Низове Річ Посполита Берестейська унія Козацькі повстання Повстання Хмельницького Коліївщина Гетьманщина Переяславська рада Велике князівство Руське Руїна Правобережжя Лівобережжя
Новий час Українське національне відродження Російська імперія Мала Русь Волинь Поділля Слобожанщина Таврида Кубань Політичні організації Габсбурзька монархія Королівство Галичини та Володимирії Герцогство Буковина Угорська Русь Політичні організації Україна в Першій світовій війні
Революція Українська Народна Республіка Центральна Рада Універсали ЦР Берестейський мир Директорія Українська Держава Західноукраїнська Народна Республіка Польсько-українська війна Акт Злуки Махновщина Кубанська Народна Республіка Українська Далекосхідна Республіка Українська державність на Сірому Клині
Радянська доба УРСР Колективізація НЕП Коренізація Індустріалізація Голодомор 1932—1933 Великий терор 1937—1938 Україна в Другій світовій війні Карпатська Україна Пакт Молотова — Ріббентропа Напад Німеччини і союзників на СРСР і німецько-радянська війна Райхскомісаріат Україна Радянські партизани УПА Депортація народів Відлига Русифікація Дисидентський рух Застій Перебудова Чорнобильська катастрофа Народний рух України
Сучасність Україна Проголошення незалежності Прийняття конституції Помаранчева революція Революція гідності Російська збройна агресія проти України
Хронологія • Битви в історії • Історія культури Категорія • Інші країни
п о р

До 11 століття в Чернігівському князівстві правила місцева племінна старшина і воєводи з Києва, що їх присилали великі князі київські для збирання данин, судівництва й оборони краю від зовнішніх ворогів, в основному кочовиків. У 1024–1036 роках Чернігівським князівством володів Мстислав Володимирович, який перейшов сюди з Тмуторокані. Після Ярослава Мудрого князівство дісталося його синові Святославові, який дав початок чернігівській гілці Рюриковичів.

Деякий час Чернігівським князівством правив Володимир Мономах, але за ухвалою Любецького з'їзду (1097) воно дісталося синам Святослава — Олегові й Данилові та їх нащадкам Ольговичам. Одночасно Чернігівське князівство поділилося на удільні князівства: Чернігівське, Новгород-Сіверське і Муромо-Рязанське. Попри це авторитет Чернігівського князівства був великий, і воно втримало титул великих князів.

Столиця Чернігів була значним економічним і культурним центром Русі. Чернігівська династія володіла деякий час в 11 — 13 ст. Києвом. Це було за Великого князя Святослава II Ярославича (1073–1076), його онуків Всеволода II (1139–1146) й Ігоря II (1146–1147) Ольговичів, Ізяслава III Давидовича (1157–1161), Святослава III Всеволодовича (1176–1194 з перервами), Всеволода Святославича Чермного (1206–1212), Михайла Всеволодовича (1238–1246). При цьому вони (або їх родичі) зберігали безпосередню владу й над Чернігівським князівством.

У першій половині 12 ст. головна увага зовнішньої політики чернігівських князів була скерована на південний схід, у бік Дону й Нижнього Поволжя (колишня Хозарія), Кавказу й Тмуторокані. Це визначало й стосунки з половцями, що виступали або союзниками чернігівських князів у їхній зовнішній політиці та внутрішніх усобицях, або противниками в їхній експансії на схід. Однією з останніх спроб чернігівських князів у цьому напрямку був невдалий похід Ігоря Святославича 1185 року, оспіваний у «Слові о полку Ігоревім». Це й дало можливість Візантії закріпити свій вплив на терені Тмутороканського князівства.

Коли послабли східні зв'язки Чернігівського князівства, політика чернігівських князів звернулася на північний захід у бік білоруських земель, де князівство стало сюзереном полоцьких князів; натомість не вдалося їм закріпити свої позиції в Новгороді.

У першій половині 13 століття, в наслідок подальшого дроблення на уділи та довгої боротьби чернігівських князів за Київ і Галич, що велася з перемінним успіхом, Чернігівське князівство занепало. В 1223 році у битві на Калці загинув чернігівський князь Мстислав Святославич.

18 жовтня 1239 Чернігів захопили монголи, а князь Мстислав Глібович урятувався лише втечею до Угорщини. Його наступник Михайло Всеволодович був убитий монголами під час відвідин Орди (леґенда зробила з нього мученика за віру). Чернігівське князівство, розділене на низку уділів, на довгий час потрапило у безпосередню залежність від Золотої Орди. Частина населення відійшла на північ, де постав новий центр — Брянськ. Останнім знаним чернігівським князем з лінії Ольговичів був Леонтій (бл. 1300).

У 1355–1356 роках Чернігів був звільнений від влади Золотої Орди литовсько-руськими військами під керівництвом литовського князя Ольгерда Гедиміновича, який приєднав землі Чернігівського князівства до Великого князівства Литовського і Руського.
Відомо, що в Чернігові був удільним князем Роман Михайлович (імовірно, з руської династії), який загинув у Смоленську в 1401 році. Протягом перебування в складі Великого князівства Литовського і Руського землі Чернігівського князівства кілька разів змінювали господаря.

У 1496 році Великий князь Литовський Олександр Казимирович надає Чернігів «для годування» князю-московиту Семену Можайському, який попросив політичного притулку в Литві, тому що ворогував із великим князем Московським Іваном III. Але вже 1500 року цей князь, вчинивши державну зраду, разом з іншими сіверськими князями-емігрантами з Московії, переходить на державну службу до московського князя Івана III, що спровокувало чергову московсько-литовську війну. У квітні 1500 року Чернігів було окуповано московськими військами. За мирним договором 1503 р. всі сіверські міста відійшли до Московської держави.

Питання про Сіверщину залишалось одним з найгостріших моментів московсько-литовських відносин. У 1507–1508 роках відбулась ще одна московсько-литовська війна, але Литовсько-Руській державі вдалося повернути собі лише місто Любеч.

Лише в 1618 році, згідно з Деулінським перемир'ям, Чернігово — Сіверські землі повернуто Речі Посполитій, а Чернігів став центром Чернігівського воєводства.

Див. також |

• Князі Чернігівські

Примітки |

Джерела та література |

• 
  А.Г. Плахонін. Чернігівське князівство // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 521. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  


• 
  А.Г. Плахонін. Чернігівське Велике княжіння // там же, с.519


• Грушевський М. Історія України-Руси, тт. І — IV


• Голубовский Н. История Северской Земли до половины XIV ст. Київ 1882


• Багалій Д. История Северской Земли до половины XIV ст. К. 1882


• Андріяшев О. Нарис історії колонізації Сіверської Землі до початку XVI в. ЗІФВ ВУАН, т. XX. К. 1928


• Kuczyński S. М. Ziemie Czernihowsko-Siewierskie pod rzadami Litwy. Варшава 1936


• Мавродин В. Очерки истории Левобережной Украины. Л. 1940


• Kuczyński S. M. Studia z dziejow Europy Wschodniej X — XVII w. Варшава 1965


• Зайцев А. Черниговское Княжество, древнерусские княжества X — XIII ст. М. 1975


• Ассев Ю. Джерела. Мистецтво Київської Русі. К. 1980


• Dimnik M. Mikhail, Prince of Czernigow and Grand Prince of Kiev 1224 — 1246. Торонто 1981.


• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.


• 
  Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
  


• Україна: литовська доба 1320–1569. Русина О., Сварник І., Войтович Л. та ін. — К.:Балтія-Друк, 2011. — 176 с.


• 
  Русина, Олена (1998). «Сіверська земля у складі Великого князівства Литовського» К., 1998. — 244 с. ISBN 966-02-0737-7. 
  


• 
  Котляр, Микола (2013). Удельная раздробленность Руси – К.: Институт истории Украины, 2013. – 270 с. 
  

Посилання |

• 
  Чернігівське князівство // Юридична енциклопедія : [в 6-ти т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.
  

Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

п о р Державні утворення українців Племінні союзи праукраїнців Анти • Білі хорвати • Дуліби (Бужани • Волиняни) • Деревляни • Поляни • Сіверяни • Уличі • Тиверці • Дреговичі Середньовіччя Київська Русь • Київське князівство • Чернігівське князівство • Волинське князівство • Галицьке князівство • Переяславське князівство • Галицько-Волинське князівство (Королівство Русі) • Велике князівство Руське Козацька доба Військо Запорозьке • Гетьманщина • Велике князівство Руське Січі: Запорозька Січ • Томаківська Січ • Базавлуцька Січ • Микитинська Січ • Чортомлицька Січ • Кам'янська Січ • Олешківська Січ • Нова Січ • Задунайська Січ • Банатська Січ Габсбурзька монархія Королівство Галичини та Володимирії • Герцогство Буковина Визвольні змагання УНР • ЗУНР • Українська Держава • КНР • Українська Далекосхідна Республіка • Українська Сибірська державність • Гуцульська Республіка• Лемко-Русинська Республіка • Команчанська Республіка • Холодноярська республіка • Медвинська республіка • Республіка Чорного Лісу • Мліївська республіка • Вільна територія • УНР Рад • ДКР • ОРР • РСР Тавриди • ГСРР • УРР • Кубанська Радянська Республіка • Кубано-Чорноморська Радянська Республіка • БРР Від УРСР до Незалежності УРСР • Карпатська Україна • Українське державне правління • Олевська республіка • Колківська республіка • Україна • ПМР Інші Куявія • Миньковецька держава • Шулявська республіка

п о р  Україна в темах Географія Рельєф Геологічна будова Корисні копалини Карпати Кримські гори Чорне море Азовське море Річки Озера Клімат Ґрунти Вулкани Природоохоронні території Національні природні парки Устрій Територія Адміністративний устрій Області Райони Столиця Міста Смт Історія Доісторична Україна Грецькі міста-держави Київська Русь Галицьке князівство Волинське князівство Галицько-Волинське князівство Київське князівство Чернігівське князівство Переяславське князівство Монгольська навала Запорозька Січ Гетьманщина УНР ЗУНР Гуцульська Республіка Карпатська Україна УСРР/УРСР Україна Символи Герб Прапор Гімн Офіційні символи глави держави Нагороди Ukraine NOW Державний лад Конституція Конституційний процес Конституційний Суд Президент Парламент Уряд Судова система Партії Вибори Політика Внутрішня Зовнішня Міжнародні відносини Оборона Збройні сили Сухопутні війська Військово-морські сили Повітряні сили Сили спеціальних операцій Десантно-штурмові війська Національна гвардія Воєнний стан в Україні Безпека Рада національної безпеки і оборони Прокуратура Державне бюро розслідувань Спеціалізована антикорупційна прокуратура Національне антикорупційне бюро Національна поліція історія Кіберполіція Податкова міліція Служба безпеки Розвідка Прикордонна служба Державна охорона Економіка Господарство (історія економіки) Валюта Банківська система Національний банк Банки Бюджет Економічні райони Сільське господарство Промисловість Електроенергетика Вугільна промисловість Нафтогазова промисловість Торф Металургія Хімічна промисловість Машинобудування Харчова промисловість Зовнішня торгівля Транспорт і зв'язок Автошляхи Аеропорти Водний транспорт Газотранспортна система Залізниця Міський транспорт Порти Пошта історія та поштові марки Радіо Телебачення Мобільний зв'язок Інтернет Соціум Населення Склад населення Мови Релігія Медицина Спорт Права жінок ЛГБТ Знання Освіта Середня Вища Наука Техніка Культура Література Музика Україна на Євробаченні Опера Архітектура Образотворче мистецтво Кіно Театр Відеоігри Танці Кухня Мода Свята Туризм Сім чудес Світова спадщина Замки Монастирі Палаци Храми Музеї Портал:Україна Україна