Церква Покрова Пресвятої Богородиці (Пріорка)
| Церква Покрова Пресвятої Богородиці | |
|---|---|
 | |
50°30′04″ пн. ш. 30°26′45″ сх. д. / 50.50111° пн. ш. 30.445972° сх. д. / 50.50111; 30.445972Координати: 50°30′04″ пн. ш. 30°26′45″ сх. д. / 50.50111° пн. ш. 30.445972° сх. д. / 50.50111; 30.445972 | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |  Україна, Київ |
| Архітектор | Євген Єрмаков (проект) Микола Казанський (будівництво) |
| Поч. будівництва | 1902 |
| Кін. будівництва | 1906 |
| Вартість | 57 тисяч карбованців сріблом |
| Належність | УПЦ |
| Адреса | вул. Мостицька, 2 |
  Церква Покрова Пресвятої Богородиці (Пріорка) (Київ) | |
Церква Покрова Пресвятої Богородиці у Вікісховищі? | |
Це́рква Покро́ва Пресвято́ї Богоро́диці — діючий православний храм УПЦ МП в Києві, на Пріорці, розташований за адресою — вулиця Мостицька, 2 (вул. Мостицька, 18).
Зміст
1 Архітектура
2 Історія
3 Сучасність
4 Примітки
5 Посилання
Архітектура |
Головна частина храму, майже квадратна в плані, увінчана великим круглим барабаном з цибулястою масивною банею псевдоросійського стилю та чотирма невеликими круглими барабанами з такими ж цибулястими куполами. Згідно з канонами стилю в орнаменті будівлі використано наличники, кокошники та напівкруглі пілястри з «візантійськими» закінченнями. У храмі три престоли: головний — на честь Покрова Пресвятої Богородиці, у північному бічному вівтарі — в ім'я Святого Миколи Чудотворця, у південному — в ім'я Святих Великомучеників Юрія (Георгія) Переможця і Дмитра Солунського. У західній частині — дзвіниця, увінчана банею.
Історія |
Відомо, що храми на цьому місці стояли з давніх-давен. Ще у XVIII столітті, коли Пріорка ще не була передмістям Києва, а лише приміською слободою, тут стояла дерев'яна Дмитрівська церква (церква святих Георгія і Дмитра). 1791 року її розібрали, а 1795-го «тщанием заседателя бывшего совестного суда Стефана Рыбальского, купцов Тимофея Зарембы и Андрея Хижняка» побудували дерев'яний храм на кам'яному фундаменті[1].
На початок XX століття Пріорка вже була окраїною Києва, значно збільшилось її населення. Виникла потреба в новому храмі. Парафіяни знову розібрали церкву і 26 вересня (9 жовтня) 1902 року заклали нову будівлю. Освячення збудованого храму відбулося 3 (16) вересня 1906 року.
Загальна сума витрат на будівництво церкви склала 57 тисяч карбованців сріблом, більшу частину з яких становлять пожертвування духовних осіб, київського купецтва і пріорських парафіян[2].
За часів радянської влади парафію церкви зареєстрували в грудні 1920 року. Тогочасна адреса — Межигірський провулок, 16, або 24. У 1920-х роках у парафії Покровської церкви служив причт Української автокефальної православної церкви (УАПЦ). Потім деякий час у церкві співіснували парафії УАПЦ та традиційної старослов'янської громади. Наприкінці 1920-х років храм повністю повернувся до старослов'янської парафії. У 1930-х роках у церкві служив о. Леонтій.
1922 року при церкві утворилося сестринство. До нього входили Надія Дорошенко (вівтарниця), Наталя Кіхно, Пелагея Нетецька, ще кілька жінок. Окрім церковних справ, сестри займалися благодійністю: готували обіди й розвозили їх по київських в'язницях.
Будівля храму збереглась практично без перебудов і переробок. За все XX століття церква жодного разу не була зруйнована. В лютому 1938 року храм закрили, а в його будинку влаштували овочеву базу. Церква знову відкрилася у вересні 1941 року — і відтоді не закривалася. Однак церковне начиння та предмети для богослужіння було втрачено — за винятком дверей від іконостаса з іконою Архангела Михаїла. Вона стоїть у правому бічному вівтарі храму й досі. Новий іконостас, що зберігся донині, було споруджено 1944 року стараннями тодішнього настоятеля храму Тимофія Коваля. Іконостас розписав відомий український художник Іван Їжакевич.
Сповідні розписи, метричні книги і клірові відомості церкви (з 1737 по 1920 рік) зберігаються в Центральному державному історичному архіві України, м. Київ (ЦДІАК України)[3].
Сучасність |
Покровська церква — єдина на Виноградарі, і тому в храмі завжди велелюдно. Окрім місцевих жителів, їдуть і люди, які отримали після знесення одноповерхової Пріорки квартири в інших районах міста. До 100-річчя з дня освячення храму наново перекрито головну баню церкви (благодійники пожертвували 56 тисяч гривень).
Примітки |
↑ Клірова відомість церкви Покрова Пресвятої Богородиці на Пріорці за 1833 рік // ЦДІАК України, ф. 127, оп. 1011, спр. 1546.
↑ Контраневичъ Платонъ. Свято-Пріорская Св. Покровская церковь и ея прихожанѣ. — К., 1911.(рос. дореф.)
↑ Церква Покрова Пресвятої Богородиці (Покровська) на Пріорці (до 1791 р. — Св. Георгія і Дмитра) у м. Києві // Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів, ЦДІАК України
Посилання |
- www.oldkyiv.org.ua
- risu.org.ua
| |||||||||||||||||
Портал «Київ»
