Ufdjrw

Церква Покрова Пресвятої Богородиці
50°30′04″ пн. ш. 30°26′45″ сх. д. / 50.50111° пн. ш. 30.445972° сх. д. / 50.50111; 30.445972Координати: 50°30′04″ пн. ш. 30°26′45″ сх. д. / 50.50111° пн. ш. 30.445972° сх. д. / 50.50111; 30.445972
Тип споруди	церква
Розташування	Україна, Київ
Архітектор	Євген Єрмаков (проект) Микола Казанський (будівництво)
Поч. будівництва	1902
Кін. будівництва	1906
Вартість	57 тисяч карбованців сріблом
Належність	УПЦ
Адреса	вул. Мостицька, 2
Церква Покрова Пресвятої Богородиці (Пріорка) (Київ)
Церква Покрова Пресвятої Богородиці у Вікісховищі?

Це́рква Покро́ва Пресвято́ї Богоро́диці — діючий православний храм УПЦ МП в Києві, на Пріорці, розташований за адресою — вулиця Мостицька, 2 (вул. Мостицька, 18).

Архітектура |

Головна частина храму, майже квадратна в плані, увінчана великим круглим барабаном з цибулястою масивною банею псевдоросійського стилю та чотирма невеликими круглими барабанами з такими ж цибулястими куполами. Згідно з канонами стилю в орнаменті будівлі використано наличники, кокошники та напівкруглі пілястри з «візантійськими» закінченнями. У храмі три престоли: головний — на честь Покрова Пресвятої Богородиці, у північному бічному вівтарі — в ім'я Святого Миколи Чудотворця, у південному — в ім'я Святих Великомучеників Юрія (Георгія) Переможця і Дмитра Солунського. У західній частині — дзвіниця, увінчана банею.

Історія |

Відомо, що храми на цьому місці стояли з давніх-давен. Ще у XVIII столітті, коли Пріорка ще не була передмістям Києва, а лише приміською слободою, тут стояла дерев'яна Дмитрівська церква (церква святих Георгія і Дмитра). 1791 року її розібрали, а 1795-го «тщанием заседателя бывшего совестного суда Стефана Рыбальского, купцов Тимофея Зарембы и Андрея Хижняка» побудували дерев'яний храм на кам'яному фундаменті^[1].

На початок XX століття Пріорка вже була окраїною Києва, значно збільшилось її населення. Виникла потреба в новому храмі. Парафіяни знову розібрали церкву і 26 вересня (9 жовтня) 1902 року заклали нову будівлю. Освячення збудованого храму відбулося 3 (16) вересня 1906 року.

Загальна сума витрат на будівництво церкви склала 57 тисяч карбованців сріблом, більшу частину з яких становлять пожертвування духовних осіб, київського купецтва і пріорських парафіян^[2].

За часів радянської влади парафію церкви зареєстрували в грудні 1920 року. Тогочасна адреса — Межигірський провулок, 16, або 24. У 1920-х роках у парафії Покровської церкви служив причт Української автокефальної православної церкви (УАПЦ). Потім деякий час у церкві співіснували парафії УАПЦ та традиційної старослов'янської громади. Наприкінці 1920-х років храм повністю повернувся до старослов'янської парафії. У 1930-х роках у церкві служив о. Леонтій.

1922 року при церкві утворилося сестринство. До нього входили Надія Дорошенко (вівтарниця), Наталя Кіхно, Пелагея Нетецька, ще кілька жінок. Окрім церковних справ, сестри займалися благодійністю: готували обіди й розвозили їх по київських в'язницях.

Будівля храму збереглась практично без перебудов і переробок. За все XX століття церква жодного разу не була зруйнована. В лютому 1938 року храм закрили, а в його будинку влаштували овочеву базу. Церква знову відкрилася у вересні 1941 року — і відтоді не закривалася. Однак церковне начиння та предмети для богослужіння було втрачено — за винятком дверей від іконостаса з іконою Архангела Михаїла. Вона стоїть у правому бічному вівтарі храму й досі. Новий іконостас, що зберігся донині, було споруджено 1944 року стараннями тодішнього настоятеля храму Тимофія Коваля. Іконостас розписав відомий український художник Іван Їжакевич.

Сповідні розписи, метричні книги і клірові відомості церкви (з 1737 по 1920 рік) зберігаються в Центральному державному історичному архіві України, м. Київ (ЦДІАК України)^[3].

Сучасність |

Покровська церква — єдина на Виноградарі, і тому в храмі завжди велелюдно. Окрім місцевих жителів, їдуть і люди, які отримали після знесення одноповерхової Пріорки квартири в інших районах міста. До 100-річчя з дня освячення храму наново перекрито головну баню церкви (благодійники пожертвували 56 тисяч гривень).

Примітки |

Посилання |

• www.oldkyiv.org.ua


• risu.org.ua