Ufdjrw

Тмутороканське князівство складова Русі 968/988 – 1094 Тмутороканське князівство на мапі Київської Русі XI ст. Столиця Тмуторокань Мови Руська Релігії Православ'я Форма правління монархія князі  - 990—1023 Мстислав Володимирович (перший)  - 1083—1094 Олег Святославич (останній) Історія  - Засновано 968/988  - Ліквідовано 1094

Тмуторока́нське кня́зівство — прийняте в історіографії найменування «заморського володіння» Київської Русі з центром у місті Тмуторокань^[1]. Існувало у Х—ХІ ст. Ймовірно, займало частину сучасного Таманського півострова (Росія, Краснодарський край), який у минулому становив групу островів, утворених рукавами Кубанської дельти. Гіпотеза про те, що до князівства деякий час належав також Корчев (Керч), не підтверджується джерелами. Питання про час і обставини переходу Тмуторокані під владу Русі є дискусійним. Одні історики вважають, що це сталося в 965—968 роках, після розгрому Святославом Ігоровичем Хозарського каганату, який до того володів Тмутораканню (однак джерела про це мовчать); за іншою версією — Тмуторокань стала руською за князювання Володимира Святославича, який згідно з «Повістю временних літ» посадив 988 року в ній свого сина Мстислава Володимировича. Останнім руським князем Тмуторокані був Олег Святославич. Після 1094 року Тмуторокань зникає зі сторінок руських літописів; ймовірно, вона перейшла під владу візантійського імператора Олексія I Комніна^[1].

Сам термін «Тмутороканське князівство» є умовним. Населення Тмутороканні було переважно неслов'янським (греки,хозари, касоги, алани), а вона сама була відрізана від основних земель Русі українськими степами, в яких панували кочовики. Руські князі Тмуторокані спиралися лише на власне оточення й не могли поширити на всю Тмуторокань свою системи влади, суду і збирання данини. Тому точнішим здається говорити не про князівство, а про руський центр влади в Північному Причорномор'ї^[1].

Історія |

Залишки Гермонасси-Тмуторокані.

Виникло на місці колишньої грецької колонії Гермонасси (заснованої у 6 ст. до Р. Х.).
Найдавнішу згадку про Тмуторокань (назва Таматарха) подає список єпископств візантійського патріархату першої половини 8 ст.

У 9 ст. Таманський півострів належав хозарам.

Після розгрому хозарів 965 року князем Святославом Ігоровичем утворюється Тмутороканське князівство. Воно стає важливим торговим центром та посередником між Київською Русю та Візантією і Кавказом.

Вперше, як князівство, згадується в літописі під 988 роком, коли Володимир Великий передав його своєму синові Мстиславові. Після переможної війни з братом Ярославом Мудрим у 1024 Мстислав одержав разом з Чернігівським і Тмутороканське князівство. Це об'єднання тривало формально аж до кінця існування князівства. Приналежність до київської держави спричинила зміцнення руського елементу. Для Київської Русі Тмутороканське князівство було не лише міцним стратегічним пунктом, а й важливою торговою колонією та вікном на Близький Схід.

По смерті князя Мстислава (1036) Тмутороканське князівство опинилося у складі об'єднаної держави Ярослава Мудрого, а по його смерті (1054) перейшло до його сина, чернігівського князя Святослава, який посадив на Тмутороканський престол свого сина Гліба. 1064 Тмутороканське князівство захопив князь-вигнанець Ростислав Володимирович, онук Ярослава Мудрого, і правив ним з недовгою перервою до 1067, коли греки, боячись зростання князівства, отруїли Ростислава. До Тмуторокані повернувся Гліб Святославич, який правив тут у 1068. Пізніше дійшло до боротьби за Тмутороканське князівство між синами чернігівського князя Святослава Ярославича — Романом і Олегом та Всеволодом і Із'яславом Ярославичем, в яку втручалися половці, хозари і греки. 1079 Романа вбили половці, а його брат Олег потрапив у полон до хозарів, які його передали грекам. 1083 Олег повернувся і вдруге оволодів з допомогою грецького війська Тмутороканським князівством, але, здобувши 1094 батьківську спадщину Чернігів, вже не повернувся до Тмуторокані. Після 1094 Тмутороканське князівство не згадується. У зв'язку з міжусобною боротьбою князів за нього і посиленням тиску половців воно втратило зв'язок з іншими українськими землями.

Деякі історики^[хто?] припускають, що Тмутороканське князівство існувало й надалі — спершу під зверхністю половців, пізніше Візантії — до 13 ст., коли його остаточно знищили татари.

Князі |

Докладніше: Тмутороканські князі

Тмутороканський камінь

• 
  988—1022: Мстислав Володимирович — син київського князя Володимира Святославича, брат Ярослава Мудрого^[1].


• 
  1022—1033: Євстафій Мстиславич — син Мстислава, небіж Ярослава Мудрого^[1].


• 
  1060—1064: Гліб Святославич — син київського князя Святослава Ярославича, онук Ярослава Мудрого.


• 
  1064—1066: Ростислав Володимирович — син Володимира Ярославича, онук Ярослава Мудрого^[1].


• 
  1066—1069: Гліб Святославич — вдруге^[1].


• 
  1070—1079: Роман Святославич — син київського князя Святослава Ярославича, онук Ярослава Мудрого, брат Гліба.


• 
  1079—1081: Всеволод Ярославич (номінально) — син Ярослава Мудрого, дядько Романа. Керував через посадника Ратибора^[1].


• 
  1081—1083: Давид Ігорович, Володар Ростиславич^[1].


• 
  1083—1094: Олег Святославич — «архонт Матрахи, Зіхії і всієї Хазарії»^[2]

Церква |

Докладніше: Тмутороканська єпархія

Християнська церква Тмутороканського князівства відіграла значну роль у поширені православ'я на теренах України-Руси. Єпископство, що існувало з 8 ст. і підпорядковувалось митрополії в Доросі (Крим), у другій половині 10 ст. було піднесено до архієпископства і підпорядковувалось безпосередньо Константинопольскому патріархату.

Критика ідентифікації Тмуторокані на Таманському півострові |

• 1. Ідентифікація Тмуторокані на Таманському півострові базована тільки на двох постулатах: згадування літопису про накладання Тмутороканським князем Ростиславом данини на касогів та виявленні Тмутороканського каменя в Тамані.


• 2. Назва візантійського міста Та-Манарха має мало спільного з назвою міста Тмуторокань.


• 3. На Тамані не виявлено жодних слідів слов'янської присутності. Воно є типовим елінізованим містом Візантійської імперії.


• 4. Тмутороканський камінь з написом князя Гліба, який є фактично єдиним свідченням про місцезнаходження Тмуторокані саме в Тамані, у свій час був визнаний підробкою, фальсифікацією графа Мусіна-Пушкіна. Навіть Катерина ІІ не повірила цій підробці і наказала повернути камінь назад в Тамань. Лише пізніше, коли Російській імперії стало вигідно ідентифікувати північний Кавказ як споконвічно російські землі, Тмутороканський камінь був поміщений в Ермітаж.


• 5. В літописах неодноразово розповідається про те, що Тмуторокань належала Чернігівському князівству. Князі та їх сини постійно пересуваються між Черніговом та Тмутороканню так, ніби вони знаходяться порівняно недалеко один від одного.


• 6. У «Списку руських міст далеких та близьких» місто Тмуторокань належить до київських міст, розташованих на річці Десна.


• 7. Етимологія літописної назви міста Тмуторокань, ймовірно пов'язана з іменем невідомого половецького хана. В іншій частині літопису розповідається, як русичі йдуть походом на половецьке місто Шарукань, яке бере свою назву від імені половецького хана Шарукана. У випадку з Тмутороканню простежується подібна аналогія.

Примітки |

Джерела та література |

• 
  Котляр М. Ф. Тмутороканське князівство // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 102. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  


• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.


• Насонов А. Тмуторокань в истории Восточной Европы X века. Исторические записки, выпуск 6, 1940;


• Stokes A. Tmutarakan. Slavonic and East European Review, t. 38, Лондон 1960;


• Litavrin G. A propos de Tmutorokan. Byzantion ч: 35, 1965; Чубатий М. Історія християнства на Руси-Україні, т. І, Рим 1965;


• Swoboda W. Tmutorokan. Slownik starozytności słowiańskich, т. 6. Вроцлав — В. 1977.


• Стаття Володимира Шовкуна «Про те, як „знайшлося“ Тмутороканське князівство»


• ТМУТОРОКАНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО. Дмитро Білий «Малиновий клин»


• Дмитро Білий. ТМУТОРОКАНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО В ІСТОРІЇ КИЇВСЬКОЇ РУСІ. // Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. –Т. 37. — Донецьк: Український культурологічний центр, Східний видавничий дім, 2013. С. 6-10.


• Зеленский Ю. В. Тмутараканские князья: исторические портреты / Ю. В. Зеленский, А. В. Пьянков // Кубанский сборник: сборник научных статей по истории края. — Краснодар: ООО «Книга». — Т. 1 (22). — 2006.

Посилання |

• 
  Тмутороканське князівство // Юридична енциклопедія : [в 6-ти т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.
  

п о р Київська Русь Ключові події Варязька інтервенція  • Хрещення Русі  • Любецький з'їзд  • Розпад Київської Русі  • Монгольська навала на Русь Населення Слов’янські: в'ятичі  • деревляни  • дреговичі  • дуліби (волиняни)  • кривичі  • поляни  • радимичі  • сіверяни  • словіни  • тиверці  • уличі  • білі хорвати  • болохівці; Угро-фінські: весь  • меря  • мурома  • чудь; Балтські: голядь Правителі Аскольд і Дір  • Олег Віщий  • Ігор Старий  • Ольга Свята  • Святослав Хоробрий  • Ярополк Святославич  • Володимир Великий  • Святополк Окаянний  • Ярослав Мудрий  • Ізяслав Ярославич  • Всеслав Чародій  • Святослав Ярославич  • Всеволод Ярославич  • Святополк Ізяславич  • Володимир Мономах  • Мстислав Великий Основні удільні князівства в XII-XIII ст. Київське князівство  • Чернігівське князівство  • Переяславське князівство  • Новгородська республіка  • Волинське князівство  • Галицьке князівство  • Владимиро-Суздальське князівство  • Смоленське князівство  • Полоцьке князівство  • Рязанське князівство  • Турівське князівство Війни Походи Русі на Візантію  • Погром Хозарського каганату  • Битва під Любечем  • Битва над Бугом  • Битва на Альті  • Битва на Немизі  • Русько-половецькі війни  • Битва на Калці Культура Язичництво  • Християнство  • Архітектура  • Віче  • Дружина  • Дипломатія  • Руська Правда ·  Слово про закон і благодать  • Повість временних літ  • Повчання Володимира Мономаха  • Слово о полку Ігоревім Економіка Гривня (міра ваги)  • Чернігівська гривня  • Історія грошей в Україні  • Історія української гривні  • Монети Київської Русі  • Златник  • Срібляник  • Куна  • Різана  • Вівериця  • Ногата  • Безмонетний період  • Грошовий обіг в Україні 14–19 століть • Монети Київського удільного князівства (1363–1394)  • Монети Сіверського князівства (1380-1393)  • Монети Галицького королівства (1337-1403)  • Грошик руський  • Монети Новгородської боярської республіки (1420-1505)  • Монети Псковської республіки (1425-1510) Русь  • Рюрик  • Рюриковичі