Ufdjrw

Монреаль Montréal
Герб Монреаля Прапор Монреаля
Центр Монреаля
Основні дані
45°30′ пн. ш. 73°40′ зх. д. / 45.500° пн. ш. 73.667° зх. д. / 45.500; -73.667Координати: 45°30′ пн. ш. 73°40′ зх. д. / 45.500° пн. ш. 73.667° зх. д. / 45.500; -73.667
Країна	Канада
Регіон	Квебек
Столиця для	Канада[2], Монреаль[d] і Регіон Монреаль[d]
Межує з — сусідні нас. пункти Лонгьой, Сен-Ламбер, Westmount[d], Montréal-Est[d], Mount Royal[d], Hampstead[d], Sainte-Anne-de-Bellevue[d], Candiac[d], Sainte-Catherine[d] ?
Поділ	Ville-Marie[d], Pierrefonds-Roxboro[d], Le Plateau-Mont-Royal[d], Ahuntsic-Cartierville[d], Côte-des-Neiges–Notre-Dame-de-Grâce[d], L'Île-Bizard–Sainte-Geneviève[d], Lachine[d], LaSalle[d], Rivière-des-Prairies–Pointe-aux-Trembles[d], Anjou[d], Rosemont–La Petite-Patrie[d], Le Sud-Ouest[d], Сен-Лоран[d], St. Leonard[d], Verdun[d], Villeray–Saint-Michel–Parc-Extension[d], Mercier–Hochelaga-Maisonneuve[d], Montréal-Nord[d], Outremont[d]
Засновано	17 травня, 1642
Площа	365.13 км²
Населення	1 649 519 (2011)[1]
Висота НРМ	31 м
Географічна зона	Монреаль (острів)
Водойма	Рів'єр-де-Прері, Річка Святого Лаврентія, Saint Lawrence Seaway[d]
Назва мешканців	англ. Montrealer[3], фр. Montréalais[3], фр. Montréalaise[3], араб. منتريالية‎, араб. منتريالي‎, араб. منترياليات‎, араб. منترياليون‎ і есп. Montrealano
Міста-побратими	Алжир, Амстердам, Касабланка, Манагуа, Порт-о-Пренс, Ханой, Маніла, Беер-Шева, Хірошіма, Мілан, Сан-Сальвадор, Брюссель, Лакнау, Амман, Афіни, Барселона, Бейрут, Ганновер, Гаррісберг, Лос-Анджелес, Шанхай (1985), Єреван, Туніс, Пусан, Бухарест, Калі, Лос-Мочис[d], Гонолулу, Монреаль-ла-Клюз (1970)
Телефонний код	(+1) 514 і 438
Часовий пояс	Північноамериканський східний час
GeoNames	6077243
OSM	r1634158  ·R
Поштові індекси	H
Міська влада
Мер Монреалю[d]	Дені Кодер́ (фр. Denis Coderre)
Веб-сторінка	Ville de Montréal
Мапа
Монреаль у Вікісховищі?
Монреаль у Вікіцитатах
Portal:Montreal[d]

Палац конгресів Монреалю

Казино Монреалю

Міст Жак-Картьє

Монреа́ль (фр. Montréal [mɔ̃ʁeˈal]) — найбільше місто провінції Квебек (Канада); четверте за розмірами франкомовне місто світу (після Парижа, Кіншаси та Абіджана).

Населення |

Освіта |

У Монреалі — 4 університети:

Франкомовні:

• 
  Монреальський університет (фр. Université de Montréal — UdeM)


• 
  Квебекський університет у Монреалі (фр. Université du Québec à Montréal — UQÀM)

Англомовні:

• 
  Університет МакГілл (англ. McGill University)


• 
  Університет Конкордія (англ. Concordia University)

Друкована преса |

Головні франкомовні газети міста Монреаль:
La Presse
Le Devoir
Journal de Montréal

Англомовна:
Montreal Gazette

Історія |

Острів, на якому розташоване місто, було відкрито французом Жаком Картьє у 1535 році: французький мореплавець назвав гору в центрі острова «Монреаль», на честь короля Франції (старофранцузькою мовою Mont réal означає «королівська гора»). Тоді ж на острові вже існувало індіанське селище Ошлага (фр. Hochelaga) — зараз так зветься один з міських районів Монреаля.

Саме місто Монреаль засновано 17 травня 1642 року. Спочатку воно носило назву Віль-Марі (фр. Ville-Marie). Його засновником був Поль Шомеді де Мезоннев (фр. Paul de Chomedey de Maisonneuve).

Місто планувалося як «зразкове християнське поселення», адже головною метою засновників була християнізація індіанців. Проте незабаром Віль-Марі перетворилося на сучасне поселення.

Жанна Манс (фр. Jeanne Mance) — одна з перших колоністок — засновує у місті лікарню.

Після тривалих війн, у 1701 році було укладено Великий Монреальський мир з індіанцями.

У 1760 році Монреаль захоплено англійцями.

Під час індустріалізації XIX та початку ХХ століть населення міста швидко збільшується (від кількох тисяч наприкінці XVIII століття, до сотень тисяч на початку ХХ). Частково це відбувається за рахунок переселення до міста франкоканадських селян, частково — завдяки імміграції.

Франко- й англомовні монреальці |

У часи Нової Франції майже всі колоністи були французькими католиками. Після англійського завоювання (1759—1763) іммігранти були майже винятково англомовними. І аж наприкінці XIX століття з'явилися так звані алофони — іммігранти, для яких рідною мовою не були ані англійська, ані французька.

Бульвар Сен-Лоран був неформальним кордоном між англо- та франкомовними монреальцями. На заході від бульвару був відносно багатий «англійський» Монреаль, на сході — Монреаль «французький», значно бідніший від «англійського». Відносини між двома спільнотами були (й залишаються) не найкращими.

Слід додати, що «франко-» монреальців завжди було значно більше, ніж «англо-».

Протягом майже всього XIX століття суттєва більшість іммігрантів були англійцями, шотландцями, або ірландцями. Але з кінця XIX століття у місті збільшується кількість представників інших народів. Дедалі більше стає італійців, євреїв, українців, поляків, німців. З'являється й помітна китайська громада.

Більшість іммігрантів інтегрується в англомовне середовище й навіть не намагається вивчити французьку. Це можна пояснити двома причинами: 1) англомовні були багатші, в них були кращі навчальні заклади, англійською легше було зробити кар'єру; 2) до 1960-х років франкомовне суспільство було патріархальне й майже повністю закрите для «чужинців».

Після так званої Тихої революції 1960-х років франкоканадське суспільство різко змінилося. Церкви спорожніли. Народжуваність впала. Суспільство стало відкритішим. Прагнучи побудувати сучасну націю, квебекські політики закликали до інтеграції іммігрантів до франкомовного суспільства.

Але попри численні зусилля, більшість переселенців і далі обирала англійську, бо вважала це вигіднішим для себе. Вони інтегрувалися в англомовне суспільство. За умов низької народжуваності серед франкоканадців, ця тенденція загрожувала французькій мові та квебекській культурі поступовим зникненням.

Прийнятий наприкінці 1970-х, Закон 101 захищає французьку мову (зокрема, в освіті й комерційній рекламі).

Зусилля щодо «франкофонізації» суспільства дали певні наслідки: все більше іммігрантів обирає французьку та цікавиться квебекською культурою.

Проте, нащадки іммігрантів «старих» хвиль (так само, як нащадки англійців та шотландців) бачать у «франкофонізації» замах на свої мовні права.

Українці в Монреалі |

Під час перепису 2006-го року 4850 людей назвали рідною українську мову^[4].

Українська діаспора з'явилася близько 120 років тому. З нагоди цієї річниці 24 червня 2011 року був запущений Історичний Потяг українських піонерів, що пройшов за маршрутом Галіфакс — Монреаль — Оттава — Торонто — Вінніпег — Саскатун — Едмонтон.^[5]

В Монреалі є бульвар Шевченка, вулиця Івана Франка, парк Івана Франка, вулиця України, парк України.

Персоналії |

• 
  Борис Монкевич (1896—1971) — військовий.


• 
  Леонід Перфецький (1901—1977) — художник.


• 
  Євген Дольний (1928—1983) — хоровий диригент.


• 
  Григорій Гладій (нар. 1954) — актор театру та кіно, театральний режисер.


• 
  Люба Ковальчук (нар. 1958) — естрадна співачка.


• 
  Євген Чолій (нар. 1959) — правник.


• 
  Майк Крушельницький (нар. 1960) — хокеїст.


• 
  Стів Дубинський (нар. 1970) — хокеїст.


• 
  Йов (Геча) (нар. 1974) — єпископ Константинопольського Патріархату, архієпископ Тельміський.


• 
  Ден Дау (нар. 1960) — хокеїст.


• 
  П'єр Амель (нар. 1952) — хокеїст.

Українські церкви |

Греко-католицькі |

Святого Архистратига Михаїла, заснована 1911 року.

rue D'Iberville 2388. Настоятель о. Ярослав Півторак.^[6]

«Один острів — одне місто» |

Карта острова Монреаль. Червоним виділена територія міста, синім — незалежні муніципалітети станом на 2006 рік.

У 2000 році набирає силу програма «Один острів — одне місто» (fr. «Une île — une ville»). Її «батько» — П'єр Бурк, тодішній мер Монреаля. Ідея — об'єднати всі міста острова Монреаль у один муніципалітет.

Справа у тому, що формально на острові Монреаль містилося близько 20 незалежних муніципалітетів. Фактично, вони давно вже зрослися у одне велике місто. Формально ж мерія міста Монреаля контролювала лише частину території. У кожному «місті» був свій мер, своя міська рада, свій бюджет, свої службовці, податки і навіть власна мовна політика.

Перехожий міг навіть не помітити, що потрапив з одного міста до іншого. Такі самі назви вулиць, така сама архітектура. Спільна для всіх міст система транспорту. Йдучи тією самою вулицею, можна було кілька разів вийти з Монреаля й знов туди повернутися.

Проект об'єднання викликав бурю протестів. Контр-аргументів було два: 1) маленькі міста дають собі раду краще, ніж великий Монреаль; в них прозоріший бюджет, менші податки, чистіші вулиці; їхні мери більш цікавляться думкою мешканців; 2) більшість таких муніципалітетів були англомовними; статус «міст» давав їм певну автономію, зокрема у мовній сфері.

Попри протести, Квебекський уряд вирішив об'єднати міста примусово. З 2002 року кордони Монреаля розширилися до меж острова. Це непопулярне рішення уряду стало однією з причин поразки Квебекської партії (Parti québécois) — сувереністської — на виборах 2003 року.

Уряд Жана Шаре — Ліберальна партія Квебеку (Parti libéral du Québec, федералісти) — дозволив деяким з колишніх муніципалітетів відокремитися (після проведення відповідного референдуму у 2004-му році) від Монреаля й повернути собі статус міст.

Культура |

У місті з 1983 року проводиться щорічний фестиваль гумору Заради сміху.

У Монреалі багато музеїв, найбільш відомими з яких є: музей красних мистецтв, музей сучасного мистецтва, музей Редпад, музей Маккорд, Біосфера, канадський центр архітектури, музей археології та історії. Також в місті є інсектарій, планетарій і ботанічний сад.

Див. також |

• Монреаль-Мірабель Міжнародний аеропорт


• Монреаль Міжнародний аеропорт імені П'єра Еліот Трюдо


• 
  6714 Монреаль — астероїд, названий на честь міста.

Примітки |

Посилання |

• Сайт міста Монреаль


• Сторінка української громади міста


• Колекція фільмів про Монреаль на сайті Національного офісу фільмів Канади


• Календар подій української громади м. Монреаль та прилеглі райони.

Тематичні сайти Open Directory Project · Quora Словники та енциклопедії Велика каталонська · BabelNet · Britannica (онлайн) · Encyclopædia Universalis Нормативний контроль BNF: 118804980 · GND: 4040188-1 · ISNI: 0000 0001 2150 1478 · LCCN: n80132975 · NDL: 00629359 · LIBRIS: 154447 · SUDOC: 026585588 · VIAF: 123157705

Це незавершена стаття з географії Канади. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

п о р Столиці літніх Олімпійських ігор Афіни (1896) · Париж (1900) · Сент-Луїс (1904) · Афіни (1906) · Лондон (1908) · Стокгольм (1912) · Берлін (1916) · Антверпен (1920) · Париж (1924) · Амстердам (1928) · Лос-Анджелес (1932) · Берлін (1936) · Токіо (1940) · Лондон (1944) · Лондон (1948) · Гельсінкі (1952) · Мельбурн (1956) · Рим (1960) · Токіо (1964) · Мехіко (1968) · Мюнхен (1972) · Монреаль (1976) · Москва (1980) · Лос-Анджелес (1984) · Сеул (1988) · Барселона (1992) · Атланта (1996) · Сідней (2000) · Афіни (2004) · Пекін (2008) · Лондон (2012) · Ріо-де-Жанейро (2016) · Токіо (2020) зеленим кольором позначено місце проведення Позачергових Олімпійських ігор; сірим кольором позначені ігри, скасовані через Першу і Другу світові війни