Єронім (Химій)
Єронім Химій | ||
| ||
|---|---|---|
5 вересня 1974 — 19 вересня 1992 | ||
| Обрання: | 27 червня 1974 | |
| Церква: | Українська Греко-Католицька Церква | |
| Наступник: | Северіян Якимишин | |
| | ||
| Народження: | 12 березня 1919(1919-03-12) Радвей | |
| Смерть: | 19 вересня 1992(1992-09-19) (73 роки) Ванкувер | |
| Похоронений: | Мондер | |
| Батько: | Євстахій | |
| Мати: | Анна | |
| Прийняття священичого сану: | 29 червня 1944 | |
| Прийняття монашества: | 27 липня 1941 (довічні обіти в ЧСВВ) | |
| Єпископська хіротонія: | 5 вересня 1974 | |
Єроні́м Іси́дор Химі́й (12 березня 1919, Радвей, Альберта, Канада — 19 вересня 1992, Ванкувер, Британська Колумбія, Канада, похований у Мондері) — єпископ, український греко-католицький церковний діяч, василіянин.
Зміст
1 Життєпис
2 Примітки
3 Джерела
4 Посилання
Життєпис |
Батьки Євстахій і Анна (уроджена Ягній) Химії прибули до Канади з містечка Борщів (тепер Тернопільська область). До Василіанського Чину вступив 19 березня 1934 р.; ієрейські свячення отримав з рук єпископа Василя Ладики 29 червня 1944 р.
У роках 1944—1947 — сотрудник парафії св. Йосафата в Едмонтоні; 1947—1948 рр. — сотрудник парафії Успіння Божої Матері та професор василіянських студентів у Ґрімзбі (Канада); 1949—1950 рр. — сотрудник у Мондері; 1950—1956 рр. — парох Пресвятої Трійці у Веґревілі (Альберта), де збудував першу муровану церкву; в 1956—1958 рр. і 1961—1962 рр. — вивчав канонічне право в Папському Латеранському університеті, здобувши в Римі у 1958 р. — ліцензіат, а у 1966 р. — докторат з канонічного права; в 1958—1960 рр. — парафіяльний сотрудник у Вінніпезі; 1960—1961 рр. — настоятель монастиря св. Йосафата в Оттаві й духівник новіціату Сестер Служебниць в Анкестері, Онтаріо.
1961—1963 рр. — генеральний секретар Василіянського Чину в Римі; 1963—1974 рр. — генеральний консультор, а в 1966—1974 рр. — ректор Української Папської колегії св. Йосафата на Джаніколо в Римі.
27 червня 1974 р. — іменований папою Павлом VI Єпархом Нью-Вестмінстеру (Канада) для українців, а єпископські свячення отримав 5 вересня 1974 р. з рук митрополита Максима Германюка, митрополита Амвросія Сенишина та єпископа Ніля Саварина[1]. Від 1973 р. по 1983 р. — консультор Конгрегації для Східних Церков, а в 1978—1983 рр. — консультор комісії для перегляду східного канонічного права, з 1985 р. — голова комісії синоду єпископів УГКЦ по підготовці партикулярного права. У 1968 видав працю «Юридичний статус Верховного Архієпископа в сучасному східному канонічному праві» (лат. «De figura iuridica Archiepiscopi Maioris in Iure Canonico Orientali vigenti») Romae 1968, p. 222.
Примітки |
↑ Дмитро Блажейовський. Ієрархія Київської Церкви (861—1996). ― Львів: Каменяр, 1996. ― С. 351.
Джерела |
Дмитро Блажейовський. Ієрархія Київської Церкви (861—1996). ― Львів: Каменяр, 1996. ― 567 С.- Василіянський Вісник. — ч. 20. — Рим 1992. — С. 58-59.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
Посилання |
Bishop Jeronim Isidore Chimy, O.S.B.M.† // The Hierarchy of the Catholic Church (англ.)
 | Це незавершена стаття про релігійного діяча УГКЦ. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
