Західний нафтогазоносний регіон України
| Західний нафтогазоносний регіон України | |
|---|---|
 | |
| Схема нафтогазогеологічного районування Західного НГР | |
| Нафтові родовища: | 21 |
| Газові родовища: | 44 |
| Газоконденсатні родовища: | 6 |
| Нафтогазоконденсатні родовища: | 6 |
Західний нафтогазоносний регіон України — включає Волино-Подільську (2 газових родовища), Передкарпатську (83 родовища — 29 нафтових, 4 нафтогазових, 6 нафтогазоконденсатних, 38 газових, 6 газоконденсатних), Карпатську (2 нафтових родовища), Закарпатську (4 газових родовища) нафтогазоносні області.
Загальний опис |
Передкарпатська нафтогазоносна область поділяється на Більче-Волицький та Бориславсько-Покутський нафтогазоносні райони.
У адміністративному відношенні регіон включає Закарпатську, Львівську, Івано-Франківську, Чернівецьку, Волинську, Тернопільську та Рівненську області.
Загалом з 91 родовища регіону 21 нафтове, 4 нафтогазові, 6 нафтогазоконденсатні, 44 газові, 6 газоконденсатні.
Історія |
Першу письмову згадку про «чорне золото» Карпат знайдено у «Хроніці Длугоша» (ХV ст.), про використання галицької нафти в медицині зазначається у «Книзі Фалінера» (1534 р.), найдавніша інформація про організований видобуток нафти на Прикарпатті датована 1617 р. і належить вона львівському медику та мандрівнику Еразму Сиксту. У XVII ст. видано офіційний урядовий документ – «Декрет Дворової палати» до Гірничого суду в Дрогобичі, що визнавав ропу (нафту) за мінерал, що пов’язувало її видобуток з регламентом гірничих статутів. На старовинному промислі Слобода Рунгурська (Коломийщина) нафту добували принаймні з 1711 р. На початку ХIХ ст. багаті нафтові поклади було відкрито в смузі від Добромиля через Дрогобич до Кут і далі до Румунії. Найбільший тогочасний промисел з’явився 1800 р. поблизу села Погар у Сколівщині, поблизу потоку Роп’янка. За описами австрійського геолога Еміля Тітца тут з колодязів (рис. 3.1) глибиною від 5-7 до 70 м отримували до 260 т нафти на рік. Відомі поодинокі спроби промислового використання Бориславського родовища в 1810 – 1817 рр., які не дістали сталого розвитку з причин відсутності значного попиту на нафтопродукти.
| ||||||||||||||||
Джерела |
Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
