Ufdjrw

The Organization of the Petroleum Exporting Countries
Організація країн-експортерів нафти
Країни, що входять до ОПЕК: зелені — сучасні члени, помаранчеві — колишні
Засновано	10-14 вересня 1960
Тип	Міжнародна організація
Штаб-квартира	Відень, Австрія
Офіційні мови	англійська[1]
Президент	Дізані Елісон-Мадуеке
Веб-сайт	opec.org
ОПЕК на Вікісховищі

ОПЕК чи Організація країн-експортерів нафти (OPEC, англ. The Organization of the Petroleum Exporting Countries) — картель, створений нафтовидобувними державами для стабілізації цін на нафту. Членами даної організації є країни, чия економіка залежить від доходів з експорту нафти.

Загальна інформація |

Члени (2018): Алжир, Ангола, Індонезія, Ірак, Іран, Катар, Кувейт, Лівія, Об'єднані Арабські Емірати, Саудівська Аравія, Нігерія, Еквадор, Габон, Венесуела, Екваторіальна Гвінея.
Основна мета організації — координація та уніфікація нафтової політики країн-членів організації з тим, щоб забезпечити справедливі і стабільні ціни на нафту на світовому ринку, ефективні економічно обгрунтовані і регулярні поставки нафти країнам-споживачам, а також забезпечити інвесторам, які вклали свій капітал в розвиток нафтовидобувної галузі , справедливу прибутковість вкладень.

Здатність ОПЕК контролювати ціни на нафту дещо знизилася у зв'язку з відкриттям та розвитком великих запасів нафти на Алясці, в Північному морі, Канаді, Мексиканській затоці, Росії та модернізації ринків. Станом на листопад 2010 року, на членів ОПЕК припадає 79% світових запасів нафти і 44% видобутку, що дає їм значний контроль над світовим ринком.^[2] Наступна за величиною група виробників, що входять до ОЕСР і пострадянські держави видобувають лише 23,8% та 14,8% відповідно від загального обсягу видобутку нафти у світі.^[3] Однак, уже в 2003 році, побоювання, що ОПЕК мало можливостей збільшення видобування, викликало припущення, що їх вплив на ціну нафти почне скорочуватися.^[4][5]

Штаб-квартира ОПЕК, де проводяться регулярні зустрічі між міністрами нафти її країн-членів, з 1965 року знаходиться у Відні.^[6]

Історія |

ОПЕК як постійно діюча міждержавна організація була створена на конференції в Багдаді 10—14 вересня 1960. Спочатку до складу організації ввійшли Іран, Ірак, Кувейт, Саудівська Аравія й Венесуела. До цих п'ятьох країн, що заснували організацію, пізніше приєдналися ще вісім: Катар (1961), Індонезія (1962), Лівія (1962), Об'єднані Арабські Емірати (1967), Алжир (1969), Нігерія (1971), Еквадор (1973—1992), Габон (1976—1994). В 2007 р. до організації приєдналася Ангола і повернувся Еквадор. В 2008 р. Росія заявила про готовність стати постійним спостерігачем.

Штаб-квартира ОПЕК у Відні

Баланс експорту та імпорту нафти за країнами світу

Штаб-квартира ОПЕК спочатку перебувала в Женеві (Швейцарія), потім 1 вересня 1965 перемістилася у Відень (Австрія).

Метою ОПЕК є координація діяльності й вироблення загальної політики відносно видобутку нафти серед країн учасників організації, з метою підтримки стабільних цін на нафту, забезпечення стабільних поставок нафти споживачам, одержання віддачі від інвестицій у нафтову галузь.

Міністри енергетики й нафти держав членів ОПЕК двічі в рік проводять зустрічі для оцінки міжнародного ринку нафти й прогнозу його розвитку на майбутнє. На цих зустрічах приймаються рішення про дії, які необхідно почати для стабілізації ринку. Рішення про зміни обсягу видобутку нафти відповідно до зміни попиту на ринку приймаються на конференціях ОПЕК.

Країни члени ОПЕК контролюють близько 2/3 світових запасів нафти. На їхню частку припадає 40% від всесвітнього видобутку або половина світового експорту нафти.

Нафтове ембарго 1973 року |

Ембарго на поставки нафти у 1973 почалося після підтримки Сполученими Штатами і Західною Європою Ізраїлю у Війні Судного дня. Саудівська Аравія та Іран очолили тих, хто був обурений західною підтримкою Ізраїлю. Іран припинив поставки нафти до Сполучених Штатів та Західної Європи. Крім того, король Саудівської Аравії Фейсал ібн Абдель Азіз Аль Сауд ввів нафтове ембарго проти Заходу. Внаслідок цього, ціни на нафту в США піднялася з 3 доларів за барель до 12 доларів за барель, розпочалося нормування пального.^{[джерело?]}

Інцидент із заручниками у 1975 |

«Кошик» ОПЕК |

Докладніше: Кошик ОПЕК

Графік відображає вартість нафти з 1861 по 2007 рік. Помаранчева лінія — ціна з поправкою на інфляцію (в доларах 2008 року), синій — без поправки.

Термін «кошик» ОПЕК (англ. OPEC Reference Basket of crudes) був офіційно введений 1 січня 1987 року. Ціна «кошика» визначається як середній арифметичний показник фізичних цін наступних сортів нафти: Arab Light (Саудівська Аравія), Basra Light (Ірак), Bonny Light (Нігерія), Es Sider (Лівія), Girassol (Ангола), Iran Heavy (Іран), Kuwait Export (Кувейт), Merey (Венесуела), Murban (ОАЕ), Oriente (Еквадор), Qatar Marine (Катар), Saharan Blend (Алжир).^[7]

Історичним максимумом для «корзини» ОПЕК є цінова позначка $ 140,73 за барель ^[7][8], яка була зареєстрована 3 липня 2008 року.

У березні 2008 року в кошик включили Oriente (Еквадор).^[7] У січні 2009 року з кошика була виключена Minas (Індонезія), а замість BCF 17 (Венесуела) у кошик включили Merey (Венесуела). На жовтень 2009 кошик включав у себе 12 сортів нафти.
Таким чином, у цей час^[коли?] ціна корзини ОПЕК визначається як середній арифметичний показник фізичних цін 12 вищезазначених сортів нафти, що видобувається країнами картелю.

Квоти ОПЕК |

Квоти ОПЕК і видобуток нафти за країнами, тисячі барелів на день ^[9]

Країна	Квота (01/07/05)	Видобуток (01/07)	Можливість видобутку
Алжир	894	1 360	1 430
Ангола	1 900	1 700	1 700
Еквадор	520	500	500
Іран	4 110	3 700	3 750
Ірак		1,481
Кувейт	2 247	2 500	2 600
Лівія	1 500	1 650	1 700
Нігерія	2 306	2 250	2 250
Катар	726	810	850
Саудівська Аравія	10 099	8 800	10 500
ОАЕ	2 444	2 500	2 600
Венесуела	3 225	2 340	2 450
Всього	31 422	30 451	32 230

Економіка |

За даними уряду США, в 2011 році ОПЕК отримає понад $ 1 трлн доходів, це буде вперше, обсяг досягне цифри в $ 1034 млрд, і це поб'є рекорд $ 965 млрд в 2008 році.^[11]

У 2015 р. країни ОПЕК у серпні видобули 31,544 млн баррелів нафти на добу^[12]

Росія і ОПЕК |

З 1998 року Росія є спостерігачем в ОПЕК. Починаючи з цього періоду Росія бере участь у сесіях Конференції ОПЕК, а також у нарадах експертів та інших заходах організації з представниками країн, що не входять в неї ^[13]. Проходять регулярні зустрічі російських міністрів з керівниками ОПЕК і колегами з країн ОПЕК. Росія виступила з ініціативою організувати регулярний Енергодіалог Росія-ОПЕК, укласти Угоду (Меморандум) про енергодіалогу, уповноваженим представником якого з російської сторони буде Міністерство енергетики Російської Федерації.^[14]

Література |

• 
  Г. О. Музика, Ю. С. Скороход. Організація країн-експортерів нафти // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
  


• 
  Ю. Скороход. Організація країн-експортерів нафти // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.516 ISBN 978-966-611-818-2.

Посилання |

• 
  Організація країн - експортерів нафти // Юридична енциклопедія : [в 6-ти т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
  


• Офіційний веб-сайт ОПЕК

Примітки |

Див. також |

• Форум країн-експортерів газу

п о р Організація країн — експортерів нафти (ОПЕК) Алжир  • Ангола  • Венесуела  • Ірак  • Іран  • Катар  • Кувейт  • Лівія  • Нігерія  • ОАЕ  • Саудівська Аравія  • Еквадор

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: ОПЕК