Бронниці
| Місто Бронниці | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Росія | ||||
Суб'єкт Російської Федерації | Московська область | ||||
| Муніципальний район | Бронниці | ||||
| Код ЗКАТУ: | 46405 | ||||
| Код ЗКТМО: | 46705000001 | ||||
| Основні дані | |||||
| Час заснування: | 1453 | ||||
| Статус міста | з 1781 року | ||||
Населення | ▲ 18 969 | ||||
Площа | 22 км² | ||||
Поштовий індекс | 140170 | ||||
Телефонний код | +7 49646 | ||||
Географічні координати: | 55°25′19″ пн. ш. 38°15′47″ сх. д. / 55.42200000002777216° пн. ш. 38.26310000002777656° сх. д. / 55.42200000002777216; 38.26310000002777656Координати: 55°25′19″ пн. ш. 38°15′47″ сх. д. / 55.42200000002777216° пн. ш. 38.26310000002777656° сх. д. / 55.42200000002777216; 38.26310000002777656 | ||||
Влада | |||||
| Веб-сторінка | bronadmin.ru | ||||
| Голова адміністрації | Єгоров Валерій Якович | ||||
Карта | |||||
  Бронниці  Бронниці | |||||
| |||||
Бронниці на ВікісховищіБронниці — місто обласного підпорядкування в Московської області Росії.
Розташований за 52 км на південний схід від Москви і за 13 км від залізничної станції Бронниці, на перетині федеральної автодороги М-5 Урал» і Московського малого кільця. Пристань на річці Москві. Територія міста 2100 га.
Зміст
1 Історія
2 Розвиток
3 Економіка
4 Культура
5 Спорт
6 Цікаві місця
7 Відомі люди
8 Примітки
9 Література
10 Посилання
Історія |
Герб (1883)
Герб (1991–2005)
Бронниці відомі з 1453, а лише велике торгове село Бронічі на Астраханському тракті.[1] Село було вотчиною московських князів, потім — російських царів. В кінці XVII століття, за царя Федора Олексійовича, у Бронниці був заснований кінний завод.
При Петрі I село було передано князю Олександру Меншикову. У 1727 році знову відійшло до палацового відомства.
Указом Катерини II від 5 жовтня 1781, у зв'язку з установою нового адміністративного поділу, Бронниці отримали статус повітового міста, ставши центром новоствореного Бронницького повіту Московської губернії.[2] Великих збитків місту завдала французька армія, що залишила Москву восени 1812 року.
16 квітня 1964 року в місті відбулися масові заворушення — близько 300 осіб розгромили КПЗ, де від побоїв помер мешканець міста. До кримінальної відповідальності притягнуто 8 осіб.[3]
У 1990 році Бронниці включені до переліку історичних міст Росії.
У 1992 році Бронниці отримали статус міста обласного підпорядкування і нову міську межу, відповідно до якої площа міста збільшилася з 600 га до 2216 га
Розвиток |
В даний час прийнятий генеральний план розвитку м. Бронниці. Розвиток міста планується в рамках існуючих територій за рахунок площ, що в наш час[коли?] не використовуються. Прогнозується, що до 2020 року площа житлового фонду міста зросте з 449,2 тис. м² до 750,7 тис. м². У цьому чисельність населення збільшиться до 25 000 осіб.[4]
C 2009 року закрито рух вантажного транспорту по автомобільному мосту через річку Москва в межах м. Бронниці. У 2011 р. планується початок будівництва нового моста в 30 метрах нижче за течією.
Економіка |
У Бронниці розвинена легка промисловість (рукавична і швейна фабрики), виробництво ювелірних виробів (ВАТ «Бронницкий ювелір»). Також працюють ливарно-механічний завод, підприємства дерево-і металлобработки, м'ясокомбінат. Раніше працював цегельний завод.
Культура |
У Бронниці працює цілий ряд освітніх установ: чотири загальноосвітні школи, з яких одна вечірня, філія Московського автодорожнього інституту, автодорожній коледж, філія Московського державного агроінженерского університету. Діє дитяча школа мистецтв (має відділення: фортепіано; народних інструментів — балалайка, баян, акордеон; вокальне — естрадне, народне, хорове; духове), культурно-дозвільний центр «Бронниці» (на базі якого функціонують народна вокальна естрадна студія «Ромашка» і «Світлячок», народний колектив «Веселуха», народний колектив «Гармонія», танцювальна студія), молодіжний центр «Алібі» (спеціалізується на проведенні конкурсів «Міс та Містер Бронниці», організації та проведенні рок-концертів та щорічного Дня молоді). У місті Бронниці (на базі Будинку дитячої творчості) у 1999-му році була заснована нині популярна в Росії рок-група «Гран-Кураж». Пізніше, в 2001 році, утворилася треш-група «Krest», під керуванням Володимира «VEL» Зіборова (ex-«Лісоповал»).
Також у місті функціонують виставковий зал з постійно оновлюваною експозицією, краєзнавчий музей; міська та дитяча бібліотеки. Є міське ефірне телебачення (45-дециметровий канал). Видається газета «Бронницкий новини».
Спорт |
У Бронниці на озері Більському розташований спортивний комплекс. Діють спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву та державне училище олімпійського резерву, спеціалізації: веслування на байдарках і каное, футбол.
З березня 1996 року в місті двічі на рік (у другі вихідні березня і в передостанні вихідні листопада) проходять відкриті особисті першості міста Бронниці по зимовому берегового спінінгу.
Цікаві місця |
Символ міста — Собор Архангела Михайла і Дзвіниця
Архангельський собор (1705) і казарми кінного полку (початок XIX століття) належать до пам'яток архітектури; примітні також церкви Іоанна Милостивого і Успіння Божої Матері (обидві — споруди XIX століття). Центральна частина міста зберегла регулярне планування кінця XVIII століття. З весни 2010 року на Дзвіниці знову діють годинник з боєм.
Відомі люди |
У Бронниці деякий час жив і похований Іван Пущин, декабрист і друг поета О. С. Пушкіна. Великий внесок у розвиток міста внесли й прямі нащадки Пушкіна — старший син О. О. Пушкін (з 1862 року по 1866 — мировий посередник у Бронницькому повіті) і особливо онук — Олександр Олександрович-молодший. Онук поета з 1890 був земським начальником, а з 1897 року по 1916 — головою Бронницької повітової земської управи. О. О. Пушкін похований у Бронниці, йому встановлено пам'ятник.
У Бронниці також похований декабрист М. О. Фонвізін.
Уродженцями міста є:
Волков Сергій Петрович — російський краєзнавець, письменник, педагог.
Маньківський Григорій Ілліч — член-кореспондент АН СРСР, лауреат Сталінської премії.
Примітки |
↑ id = 2282 Історія міста Бронниці на BankGorodov.RU
↑ Історія м. Бронниці. Доступно на 14.02.2010
↑ Зенькович Н. А. Чи були народні бунти в СРСР // ~ history / Author / Russ / Z / Zenkovitsh / Articles / BUNTUSR.HTM Таємниці століття, що минає. — [[1 (станція метро)|1]] : Олма-прес, 1998. — 585 с. — 30 000 прим. — ISBN 5-87322-727-6. з посиланням на: Довідка КДБ СРСР про масові заворушення в країні з 1957 р. Особлива папка Політбюро. Оригінал. АПРФ, ф.45, оп. 1, д. 1120, арк. 48-81.
↑ Генеральний план розвитку м. Бронниці. Доступно на 31.01.2010
Література |
Міста Підмосков'я. Кн. 2. — М.: Московський робітник, 1980. — 608 с., Іл. — 35 000 екз. (рос.)
Посилання |
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бронниці |
- Офіційний сайт міста Бронниці
- # 209 / Православні храми та монастирі
- # y = 55420149 & x = 38283062 & z = 13 & l = 1 & m = a Зйомка міста з космосу
- Історія герба Бронниця
- Храми міста Бронниці
| |||||
Міста Московської областіШаблон:Населені пункти на автомагістралі М-5
