Ufdjrw

Соціалістична Республіка В'єтнам в'єт. Cộng hòa Xã hội Chủ nghĩa Việt Nam
Прапор Герб
Девіз: 'Độc lập - Tự do - Hạnh phúc' «Незалежність — Свобода — Щастя»
Гімн: Гімн В'єтнаму
Столиця	Ханой 21°02′ пн. ш. 105°51′ сх. д.country H G O
Найбільше місто	Хошимін
Офіційні мови	В'єтнамська
Форма правління	Соціалістична республіка1
- Президент	Чионг Тан Шанг
- Прем'єр-міністр	Нгуєн Тан Зунг
Незалежність
- від Французької республіки	2 вересня 1945
- Визнана	1954
Площа
- Загалом	331 689 км² (65-а)
- Внутр. води	1,3 %
Населення
- оцінка 2012	90 388 000 (13-а)
- перепис 1999	76 323 173
- Густота	253/км² (46-а)
ВВП (ПКС)	2015 р., оцінка
- Повний	$593,5 мільярдів (33-я)
- На душу населення	$6,414 (124-а)
ІЛР (2014)	▲ 0,666 (середній) (116-а)
Валюта	Донг (₫) (VND)
Часовий пояс	(UTC+7)
- Літній час	(UTC+7)
Коди ISO 3166	704 / VNM / VN
Домен	.vn
Телефонний код	+84
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: В'єтнам

В'єтна́м (в'єтн. Việt Nam), Соціалісти́чна Респу́бліка В'єтна́м (в'єтн. Cộng hòa Xã hội Chủ nghĩa Việt Nam) — країна в південно-східній Азії, на узбережжі Південно-Китайського моря, межує на півночі з Китаєм, на півдні та заході з Камбоджею і Лаосом; омивається Південнокитайським морем (затока Тонкін). Площа країни становить 329 560 км²; населення — близько 90.4 млн осіб (2012). Столиця — Ханой.

Назва |

Назва країни (в'єт. 越南) складається з двох слів: «Việt» означає титульну націю — в'єтів, а «Nam» — південь, «країна в'єтів на півдні», тобто є калькою з китайського «Юенань», де «юе» — китайська назва в'єтів, а «нань» — південь.

Вперше назву В'єтнам вжив поет Нгуєн Бінь Кхієм у своїй книзі «Пророцтва Чанг Чиня» в XVI столітті, написавши «І був утворений В'єтнам». Цю назву було вигравійовано на 12 стелах XVI—XVII століть, зокрема в пагоді Бао Лам в Хайфоні. У 1804—1813 роках імператор Гья Лонг використовував слово В'єтнам в офіційних документах. Однак до 1945 року країна називалася зазвичай Аннам, поки назву не було змінено офіційно імператором Бао Даєм.

Географія В'єтнаму |

Докладніше: Географія В'єтнаму, Геологія В'єтнаму та Гідрогеологія В'єтнаму

Територія В'єтнаму видовжена в меридіональному напрямі (відстань між крайніми північною і південною точками — близько 1750 км), а в широтному напрямі її протяжність від 616 км на півночі (від Монгкая до в'єтнамсько-лаоського кордону) до 46,5 км в центральній частині (в області Чунгбо). Довжина берегової лінії, що нагадує букву S, становить 3260 км. Положення В'єтнаму на стику декількох природних зон, а також наявність древньої геологічної структури визначають різноманітність його природних умов.

Рельєф країни |

Понад три чверті території країни займають гори, плато і плоскогір'я висотою до 3143 м. На узбережжі — низини (головно в дельтах річок Хонгха на півночі і Меконг — на півдні).

Клімат країни |

В'єтнам розташований в області субекваторіального мусонного клімату, але в силу великої протяжності країни з півночі на південь, кліматичні умови на її території не однакові. Зима на півдні спекотна (26 °C), на півночі прохолодна (15 °C), температура повітря іноді знижується до 1 °C через проникнення холодного повітря з Китаю. У горах на висоті більше 1 500 м трапляються заморозки. Режим випадання опадів також змінюється по території В'єтнаму. Зима суха на півдні і волога на півночі, а влітку мусонні дощі поливають всю територію країни. В кінці літа і початку осені на узбережжі В'єтнаму лютують руйнівної сили тайфуни. На навітряних схилах гір в рік випадає 2 500-3 000 мм опадів, на підвітряних — 700—900 мм.

Геологія, ґрунти й корисні копалини країни |

Гідрологія країни |

Узбережжя та моря країни |

Флора і фауна країни |

Саола — один з найрідкісніших у світі ссавців, що живуть у В'єтнамі.

Згідно з главою 1 в 2005 році Національного звіту поточного стану екології «Біорізноманіття В'єтнаму»^[1], з точки зору видового різноманіття, В'єтнам є однією з двадцяти п'яти країн, що володіють високим рівнем біорізноманіття, і займає 16 місце за рівнем біологічного різноманіття (маючи 16 % відомих видів). Були визначені 15 986 видів флори, з яких 10 % є ендемічними. Статистика показує, що з них 307 видів є нематодами, 200 — олігохетами, 145 — кліщами, 113 — ногохвостками, 7750 — комахами, 260 — рептиліями, 120 — земноводними, 840 — птахами і 310 — ссавцями, з яких 100 видів птахів і 78 видів ссавців є ендемічними.

Історія В'єтнаму |

Докладніше: Історія В'єтнаму

Недавня історія: захоплений Францією в 1858-84, став частиною французьких колоніальних володінь в Індокитаї, японські війська виведені після війни в 1945. В'єтнамська війна за незалежність проти Франції в 1946. Французи зазнали поразки при Діен Б'єн Фу в 1954. За Женевською конвенцією в 1954 країна була розділена по 17-й паралелі на дві окремі держави: Північний і Південний В'єтнам. На початку 1960-х років почалася В'єтнамська війна, що завершилася у 1976 створенням Соціалістичної Республіки В'єтнам. У 1978 війна з Камбоджею, у 1979 прикордонний конфлікт з Китаєм. Економічна криза призвела до появи тисяч в'єтнамських піратів, що грабували на морі. Мирна угода з Камбоджею підписана в 1991. Відносини з Китаєм нормалізувалися.
З 1986 країна проводить політику «оновлення», націлену на економічний розвиток, залучення іноземних інвестицій та ринкові реформи.
Відносини зі США повністю нормалізувалися, активно діють посольства та торговельні представництва США у В'єтнамі та В'єтнаму у США.
У грудні 2006 року СРВ стала членом СОТ (Світової організації торгівлі).

Війна у В'єтнамі |

Докладніше: Війна у В'єтнамі

Розширення В'єтнаму

Влітку 1954 року були підписані Женевські угоди, що передбачали повну незалежність В'єтнаму, Лаосу та Камбоджі, а також якнайшвидше проведення вільних і загальних виборів. До виборів територія В'єтнаму тимчасово розділялася по річці Бенхай на дві половини. Такий стан справ не влаштовував США, які прагнули перешкодити розповсюдженню комунізму в Південно-Східній Азії. За сприяння Сполучених Штатів проведення виборів було зірвано, на півдні була проголошена Республіка В'єтнам зі столицею в Сайгоні, яку очолив Нго Дінь З'єм. У 1959 керівництво північної Демократичної Республіки В'єтнам (ДРВ) прийшло до висновку про необхідність об'єднання країни силовим шляхом. Був створений Національний фронт визволення Південного В'єтнаму (НФВПВ, також відомий як В'єтконг), який своїми партизанськими операціями намагався підривати вплив «сайгонського режиму» на периферії.

До 1965 НФВПВ контролював не менше 30 % території Південного В'єтнаму. У відповідь США скористалися Тонкінським інцидентом (обстріл в'єтнамськими катерами американського есмінця, який нібито знаходився в нейтральних водах) для того, щоб розпочати систематичні бомбардування ДРВ і перекинути війська в Південний В'єтнам для боротьби з НФВПВ. Почалася В'єтнамська війна. Однак рішучі дії партизанів на півдні і успішне протистояння ДРВ авіанальотам (при значній підтримці СРСР) призвели до значних втрат серед американців і змусили Вашингтон в 1973 підписати Паризькі мирні угоди, згідно з якими американські війська виводилися з В'єтнаму. Без американської підтримки сайгонський режим, який перебував у глибокій кризі, швидко загинув у результаті наступу північнов'єтнамських військ. 30 квітня 1975 південнов'єтнамські війська здали Сайгон, і об'єднання країни було завершено.

У 1976 була прийнята нова конституція Соціалістичної Республіки В'єтнам (СРВ), а Сайгон перейменовано на Хошимін.

Недавня історія |

У грудні 1978 в'єтнамські війська у відповідь на агресію увійшли до Камбоджі і повалили режим Пола Пота, що викликало різке невдоволення КНР. У результаті навесні 1979 відбулася китайсько-в'єтнамська війна, в ході якої армія СРВ зуміла зупинити наступ китайських військ, що вторглися в країну, завдавши їм великих втрат. Дипломатичне втручання СРСР змусило КНР відмовитися від подальших дій проти В'єтнаму. Після цього на китайсько-в'єтнамському кордоні періодично відбувалися збройні інциденти. Повністю відносини КНР і СРВ були відновлені тільки в 1991 за підсумками переговорів на вищому рівні, які відбулися 5-10 листопада.

У 1974 році Китай анексував Парасельські острови, що розташовані на південний схід від острова Хайнань. В ході короткочасної прикордонної війни в 1979 році Китай відірвав від В'єтнаму спірні території на півночі. Китай також захопив частину островів Спратлі.

Сліпе копіювання радянської моделі народного господарства призвело до серйозної економічної кризи. Під впливом перебудови в СРСР і реформ в КНР, в'єтнамське керівництво в 1986 оголосило про початок проведення «політики оновлення» («дой мій»). У власне політичній області цей курс передбачав поступову і обережну лібералізацію соціально-економічного життя під суворим контролем держави і комуністичної партії, зі збереженням формальних атрибутів соціалістичного ладу.

Наразі у В'єтнамі відбулася часткова лібералізація економічної системи та значне розширення контактів із зарубіжними країнами при деякому ослабленні партійного контролю над усіма сферами суспільного життя.

В'єтнам став повноправним членом Асоціації країн Південно-Східної Азії (АСЕАН). Існують дипломатичні відносини з США.

Має дипломатичні відносини з Україною (встановлені в січні 1992 року).

Державний устрій В'єтнаму |

Соціалістична республіка. Чинна Конституція країни прийнята 15 квітня 1992.

Вищі органи влади: Національні збори, президент, прем'єр-міністр.

Місцеві органи влади: в адміністративному відношенні В'єтнам складається з 58 провінцій і п'яти міст центрального підпорядкування: Ханоя, Хошиміну (колишній Сайгон), Хайфону, Дананга і Кантхо. У цих містах і провінціях діють народні ради — обираються населенням органи державної влади. Термін їх повноважень — 4 роки. Провінції розділені на округи (повіти), в яких, як повсюдно в містах і селах (общинах), діють обрані населенням народні ради. З 1997 провінціям та іншим адміністративно-територіальним одиницям надано право займатися зовнішньоторговельними операціями.

Законодавча влада: згідно з Конституцією 1992 органом законодавчої влади є Національні збори, що складається з 450 депутатів, які обираються на 5-річний термін прямим загальним голосуванням. З 2002 Національні збори складається з 498 депутатів.

Судова система включає Верховний народний суд у Ханої і нижчі народні суди в провінціях і великих містах. Національні збори може в особливих випадках, наприклад коли зачіпаються інтереси національної безпеки, створювати своїм рішенням спеціальний орган судочинства. Верховний народний суд здійснює контроль за роботою підвідомчих установ. Представники національних меншин наділені правом користуватися в суді рідною мовою. На державному і провінційному рівнях і в армії діють народні інспекції, кожною з яких керують відповідальні співробітники прокуратури, які виконують завдання контролю за виконанням закону в державних установах, приватних організаціях, військовослужбовцями і цивільними особами. Справи на процесах суддя розглядає спільно з радою народних засідателів, що складається з п'яти-дев'яти осіб. У країні налічується понад 10 тисяч таких рад.

Збройні сили: все, що стосується В'єтнамської народної армії та інших силових структур, суворо засекречено. У листопаді 1998 Національні збори проголосувало за «прозорість» інформації у сфері державного управління, після чого уряд розробив детальну програму ознайомлення громадськості з питаннями фінансування керованих ним служб і відомств (вона не стосується армії, органів внутрішньої безпеки і партійних організацій). Чисельність військовослужбовців в країні оцінюють приблизно 0,5 млн осіб, а співробітників органів безпеки — 2 млн чоловік. Спецслужби В'єтнаму — об'єкт критики за арешти представників опозиції^[2].

Історичні передумови |

Верховна влада |

Докладніше: Список президентів В'єтнаму

2 квітня 2016 року парламент В'єтнаму обрав нового президента країни, яким став колишній голова служби внутрішньої безпеки країни Чан Дай Куанг.
Одразу після оголошення результатів голосування президент склав присягу на вірність Комуністичній партії і народу країни^[2].

Судова влада |

Правову основу судової системи СРВ становлять Конституція 1992, а також Закон від 10 жовтня 1992 «Про народні суди», з подальшими змінами і доповненнями, та Указ Постійного комітету Національних зборів від 26 квітня 1993 «Про військові суди».

Відповідно до Конституції (ст. 127) органами правосуддя В'єтнаму є Верховний суд, місцеві народні суди, військові суди і передбачені законом інші суди. В особливих випадках (наприклад, при введенні надзвичайного стану) Національні збори можуть утворити особливий суд. У низових одиницях діють відповідні організації громадян для розгляду дрібних проступків та врегулювання незначних суперечок серед населення.

Політичні партії країни |

Зовнішня політика країни |

Збройні сили країни |

Прапор, герб та гімн країни |

Адміністративний поділ В'єтнаму |

Адміністративні одиниці В'єтнаму першого рівня

В'єтнам ділиться на 58 провінцій (в'єт. Tỉnh, тінь). Поряд з ними існують 5 міст центрального підпорядкування (в'єт. thành phố trực thuộc Trung ương), які мають такий самий статус, як провінції.

До возз'єднання В'єтнаму в 1978 році у Північному В'єтнамі була політика створення в зоні розселення національних меншин автономних районів. Існували два таких райони: Єт-Бак, переважно населений тайцями, нунгами і яо і Тай-Мео, де переважали тхай і мяо. Після об'єднання країни в 1978 р. автономні райони «в інтересах прискорення побудови соціалізму» були ліквідовані^[3].

Економіка В'єтнаму |

Докладніше: Економіка В'єтнаму, Корисні копалини В'єтнаму, Історія освоєння мінеральних ресурсів В'єтнаму та Гірнича промисловість В'єтнаму

В'єтнам — аграрна країна з промисловістю, що розвивається. На початку XXI ст. сільське господарство залишається головною галуззю економіки В'єтнаму, що забезпечує продовольчу безпеку країни. Основні галузі промисловості: харчова, легка, машинобудівна, гірнича, цементна, хімічних добрив, нафтова та ін. Основні промислові центри: Ханой, Хошимін-Бьєнхоа, Хайфон, Дананг, Куангнінь, Вунгтау, Намдінь, Вінь, Вьєтчі, Тхайнгуєн, Хабак, Тханьхоа. Провідну роль в промисловості відіграють Ханой і Хошимін. Тр-т: автомобільний, залізничний, вн. водні шляхи та морський. Гол. порти: Хошимін, Хайфон, Дананг, Хонггай, Камфа, Нячанг, Вунгтау. Швидко розвивається цивільна авіація, яка обслуговує понад 15 внутрішніх ліній. Компанія «В'єтнам ейрлайнз» обслуговує і міжнародні лінії. Міжнародні летовища — Ханой, Хошимін, Дананг.
Західні країни пропонують владі В'єтнаму економічну допомогу в обмін на дозвіл свободи суспільству країни^[2].

Банківська система й валюта країни |

Національною валютою В'єтнаму є донг. Він є за вартістю однією з найменших валют у світі.
Донг позначається як VND або D (правильніше — маленька в'єтнамська буква d, з високою вертикальною межею, пересіченою вверху горизонтальною межею, див. в'єтнамська мова). Донг формально рівний 10 хао і 100 су, але, ці дрібні в'єтнамські гроші не випускаються.
Донг є неконвертованою валютою. У жовтні 2007 уряд В'єтнаму прийняв план поступового перетворення його в конвертовану валюту і проголосило курс на дедоларизацію економіки В'єтнаму і всієї фінансової сфери. Заходи по втіленню цього плану в короткостроковому плані відбиваються на в'єтнамській валюті по різному.
На червень 2008 р. В'єтнам мав держрезерв в іноземній валюті у розмірі $20.7 млрд.
Готівка у В'єтнамі випускається в банкнотах і монетах. Банкноти використовуються значно частіше, ніж монети, у порівнянні, наприклад, з Росією. Використання банківських карток для розрахунку в торгових точках поширене мало, поки що домінує готівка.

Банкноти |

В обігу знаходяться банкноти номіналом 500 000, 200 000, 100 000, 50 000, 20 000, 10 000, 5 000, 2 000, 1 000, 500, 200 і 100 донгів. Гроші в купюрах, випущених після 2003, мають вищий ступінь захисту.
На лицьовій стороні банкнотів поміщений портрет Хо Ши Міна, на оборотних сторонах малюнки різні: Храм літератури в Ханої, Японський міст до Хой Ан, затока ши Халонг, будиночок, в якому народився Хо Ши Мін, нафтова морська платформа, старовинна столиця р. Хюе.

В'єтнамські монети. |

В обігу знаходяться монети номіналом 5000, 2000, 1000, 500 і 200 донгів.
На монетах в 5000 і 1000 донгів розміщено зображення пагод, на монеті в 2000 донгів — стародавнє в'єтнамське житло на палях.
У зв'язку з тим, що в'єтнамська валюта за вартістю є однією з найменших, використання монет обмеженіше, ніж в інших країнах. Особливо рідко монетами доводиться користуватися іноземним туристам.
У першій половині 20-го століття ходили монети дрібних грошей: хао і су, на які ділився донг. В наш час^[коли?] ці в'єтнамські монети знаходяться тільки в колекціях.

Курс в'єтнамської валюти до долара США. |

До весни 2008 р. курс тривало був 16 200 донгів за один долар США. На початку липня 2008 р. офіційний курс в'єтнамського донга до долара США становив вже 16519 донгів за один долар. По заявах високих в'єтнамських фінансових чиновників в листопаді, прийнятний для в'єтнамської економіки курс донга до долара США повинен був бути 17 000. Проте в найостанніші дні 2008 р. офіційний курс донга значно знизився — майже до 17500 донгів за 1 долар США. В середині весни 2009 р. курс донга до долара був трохи скоректований, майже до 18000^[4].

Наявні й банківські картки, чеки.

Промисловість країни |

Добувна промисловість країни |

Енергетика країни |

Сільське господарство країни |

Транспорт |

Шляхи залізниці у В'єтнамі в основному завширшки 1 м, але ближче до китайського кордону зустрічаються також і шляхи стандартної ширини (1435 мм). Локомотиви — на тепловозній тязі, хоча в 1999 році ще були й паровози.

Демографія В'єтнаму |

• Чисельність населення — 89,6 млн (оцінка на липень 2010, 13-е місце у світі);


• Річний приріст — 1,1 % (фертильність — 1,93 народжень на жінку);


• Середня тривалість життя — 69,5 років у чоловіків, 74,7 року у жінок;


• Міське населення — 28 %;


• Грамотність — 94 % чоловіків, 87 % жінок (оцінка 2002);


• Зараженість вірусом імунодефіциту (ВІЛ) — 0,5 % (оцінка 2007);

Етнічний склад країни |

Етнічний склад — в'єтнамці 86,2 %, тайці 1,9 %, тхаї 1,7 %, мионг 1,5 % та інші (за переписом 1999).

Мови в країні |

Мови — В'єтнамська мова (офіційна), частина населення може говорити англійською, французькою, китайською.

Релігія в країні |

Релігії — буддисти 9,3 %, католики 6,7 %, хоа-хао 1,5 %, као-дай 1,1 %, протестанти 0,5 %, атеїсти і послідовники місцевих анімістичних культів — 80,8 % (за переписом 1999).

Основною релігією в'єтнамців є система народних вірувань, основу якої складають ритуали «Тхо кунг то Тієн» (культу предків), які неухильно виконуються більшістю жителів країни. Цей культ не має оформленого віровчення, ієрархії духовенства та соціальної організації (громади, парафії тощо) і, отже, не володіє статусом релігійної конфесії. Під час перепису 1999 р., всі особи, кому важко вказати свою конфесійну приналежність, були записані в розряд атеїстів. Також потрібно зауважити, що місцем відправлення культу предків часто служать буддійські храми, чим викликана інша популярна омана, згідно з якою, понад 80 % в'єтнамців — буддисти.

Суспільство В'єтнаму |

Національні свята |

Державні свята: Тет — тиждень вихідних в січні або лютому, День поминання королів Хунг (свято з «плаваючою датою» — зазвичай, у квітні), 30 квітня — День визволення Південного В'єтнаму, 1 травня — День трудящих, 19 травня — День народження Хо Ши Міна, 2 вересня — День незалежності (від Франції з 1945 р.). В'єтнамці зустрічають свій Новий рік — Тет — за місячним календарем, відповідно у свята немає фіксованої дати.

Освіта країни |

Медицина країни |

Побут та традиції країни |

Культура В'єтнаму |

Архітектура країни |

Образотворче мистецтво і вірування |

Музична культура країни |

Спорт В'єтнаму |

Туризм та відпочинок В'єтнаму |

Туризм у В'єтнамі є важливим компонентом сучасної в'єтнамської економіки. У 2012 році В'єтнам отримав понад 6,8 млн міжнародних прибутків, в порівнянні з 2,1 млн у 2000 році. Щорічний приріст прибутків є дуже великим. Потік туристів у В'єтнамі продовжує зростати в останні роки. У 2008 В'єтнам отримав 4 218 000 міжнародних пасажирів, в 2009 це число склало 3,8 мільйона, що на 11 % більше. У 2012 році В'єтнам відвідує 6840000 туристів. Це склало 13 % приріст порівняно з 2011.

Найбільше відвідувачів було з таких країн як: Китай, Південна Корея, Японія, США, Камбоджа, Австралія, Малайзія, Франція і Таїланд.

Відносини України та В'єтнаму |

Україну та В'єтнам пов'язують традиційно дружні відносини, підвалини яких закладалися десятиліттями ще з часів Радянського Союзу. У перемогу в'єтнамських комуністів, повоєнну відбудову цієї держави суттєвий внесок зробили представники українського народу — фахівці-виробничники, освітяни, науковці, управлінці, військові.

У той же час в'єтнамська політична еміграція брала участь у діяльності організованого українцями Антибільшовицького блоку народів.

Невдовзі після проголошення незалежності України, 27 грудня 1991, В'єтнам визнав нашу державу. Дипломатичні відносини між двома країнами було встановлено 23 січня 1992. У 1993 розпочало свою діяльність Посольство СРВ в Україні. Посольство України у В'єтнамі було започатковано у 1997 році.

Пріоритети українсько-в'єтнамських відносин було визначено у вересні 1992 під час зустрічі у Нью-Йорку міністрів закордонних справ двох держав.

У 1993—1994 відбулися обміни візитами на рівні глав зовнішньополітичних відомств України і В'єтнаму, у рамках яких було підписано низку важливих двосторонніх угод.

У червні 1994 Україну відвідав Прем'єр-міністр СРВ Во Ван Кієт. Одним з важливих результатів того візиту стало створення Міжурядової українсько-в'єтнамської комісії з питань торговельно-економічного та науково-технічного співробітництва (МУВК).

Початок відносинам на найвищому рівні поклав державний візит Президента України Леоніда Кучми до В'єтнаму у 1996 р. Під час візиту відбулося підписання міждержавного Договору про принципи відносин між двома країнами.

У 2000 з державним візитом в Україні перебував Президент СРВ Чан Дик Лионг. Візит завершився укладенням низки міжурядових та міжвідомчих документів.

Того ж року нового поштовху розвитку українсько-в'єтнамського військового і військово-технічного співробітництва надав візит до Києва Міністра національної оборони В'єтнаму Фам Ван Ча.

Взаємовигідним та корисним для обох сторін у плані збагачення досвідом законотворчості став офіційний візит в Україну Голови Національних Зборів СРВ Нґуєн Ван Ана у січні 2003.

Упродовж 2004—2007 між сторонами тривав регулярний експертний діалог, відбувалися спільні засідання двосторонніх міжурядових органів: МУВК, Підкомісії з питань науково-технічного співробітництва, Міжурядової координаційної комісії з питань військово-технічного співробітництва.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Ніна Карпачова в лютому 2005 побувала у СРВ на запрошення керівництва Національних Зборів.

У червні 2006 р. Почесним консулом України у м. Хошимін (колишній Сайгон) став громадянин СРВ Ву Дінь Люєн. У грудні 2006 р. у Ханої вперше проведено виставку-презентацію «Дні науки і техніки України у В'єтнамі».

Розвитку двосторонніх українсько-в'єтнамських відносин сприяла зустріч Міністра закордонних справ України Арсенія Яценюка з Віце-прем'єр-міністром, Міністром закордонних справ СРВ Фам За Кхіємом у Нью-Йорку 25 вересня 2007 в рамках їхньої участі у 62-й сесії ГА ООН. Міністри підписали Угоду про реадмісію між Україною і СРВ.

Наприкінці 2007 р. заступник Міністра економіки України В.Пятницький провів у Ханої консультації з тарифних питань. Підписано Протокол щодо підтримки В'єтнамом вступу України до СОТ, а також Протокол про взаємне визнання ринкового статусу економік.

У травні 2010 Україну відвідала делегація Компартії В'єтнаму на чолі з керівником Відділу міжнародних зв‘язків Центрального комітету КПВ Хоанг Бінь Куаном.

У липні 2010 в Києві відбулися перші з 2005 політичні консультації між МЗС двох країн. Українську делегацію на переговорах очолював Заступник міністра закордонних справ О. Горін, в'єтнамську — Заступник міністра закордонних справ Нгуєн Куок Кионг.

У жовтні 2010 в м. Монтре (Швейцарія) відбулася зустріч Міністра закордонних справ України Костянтина Грищенка з Віце-президентом СРВ пані Нгуєн Тхі Зоан.

У жовтні 2010 в Ханої перебувала делегація Рахункової палати України на чолі з К. В. Симоненком. Під час візиту було підписано Угоду про двосторонню співпрацю між Рахунковою палатою України та державним аудиторським офісом В'єтнаму.

У грудні 2010 в Ханої проведено 11-те засідання Міжурядової українсько-в'єтнамської комісії з питань торговельно-економічного та науково-технічного співробітництва.

5-7 грудня 2010 відбувся офіційний візит до СРВ Голови Верховної Ради України Володимира Литвина. В ході візиту Глава українського Парламенту провів зустрічі з Президентом Національних Зборів В'єтнам Нгуєн Фу Чонгом, Президентом СРВ Нгуєн Мінь Чієтом, Прем'єр-міністром В'єтнам Нгуєн Тан Зунгом. Сторонами обговорювалися актуальні питання активізації політичного діалогу на найвищому рівні, поглиблення співпраці в економічній, військово-технічній, культурно-гуманітарній сферах.

25-27 березня 2011 відбувся державний візит до СРВ Президента України В. Ф. Януковича.

У рамках візиту керівник Української держави провів зустріч переговори з Президентом СРВ Нгуєн Мінь Чієтом, зустрівся з Прем'єр-міністром В'єтнам Нгуєн Тан Зунгом та Президентом Національних Зборів, Генеральним Секретарем Комуністичної Партії В'єтнам Нгуєн Фу Чонгом. Президент України виступив на українсько-в'єтнамському бізнес-форумі, в якому, також, брав участь Президент СРВ.

Головним підсумком візиту стало підписання Президентами України та Соціалістичної Республіки В'єтнам Спільної заяви щодо розвитку всебічного співробітництва та партнерства України та В'єтнаму, в якій окреслюються основні напрямки, форми і механізми подальшої взаємодії з широкого кола двосторонніх та міжнародних питань. Документом визначено пріоритети співробітництва між Україною та СРВ.

Наявність значної договірно-правової бази та взаємна торгівля у понад 150—200 млн дол. низку років поспіль дозволяють оптимістично оцінювати майбутнє українсько-в'єтнамських відносин, для яких характерні відсутність принципових політичних розбіжностей і налаштованість на послідовний розвиток відносин дружби і взаємовигідного партнерства.

Цікаві факти |

• Існує повір'я, що в'єтнамці (в'єти) походять від дракона і феї-птиці^[5].


• У В'єтнамі недалеко від міста Дананг є найдовша у світі підвісна канатна дорога^[6].


• За формою В'єтнам нагадує латинську букву «S».


• Бухта Ха Лонг визнана ЮНЕСКО об'єктом Всесвітньої природної спадщини.


• 
  Аозай є найпопулярнішим жіночим національним костюмом у країні.


• Нгуєн (Nguyễn) є найпопулярнішим прізвищем у В'єтнамі: за приблизними оцінками його використовує близько 40 % населення.

Див. також |

В'єтнам у сестринських Вікіпроектах
	Цитати у Вікіцитатах?
	В'єтнам у Вікімандрах?
	Файли у Вікісховищі?

• Список міст В'єтнаму


• Хо Ши Мін


• Війна у В'єтнамі


• Демократична Республіка В'єтнам


• В'єтнамська імперія


• Південний В'єтнам

Примітки |

Бібліографія |

Посилання |

• 
  В'ЄТНА́М, Соціалістична Республіка В'єтнам // ЕСУ
  


• 
  В'єтнам // Юридична енциклопедія : [в 6-ти т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — 672—768 с. — ISBN 966-749-200-1.
  


• В'єтнам на сайті VOLOЦЮГИ


• Посольство України у В'єтнамі та Камбоджі


• 
  Документальний фільм «Золотий глобус. В'єтнам. Подорож до Індокитаю» (укр.)
  


• В'єтнам: куди поїхати, що подивитись та де відпочивати два тижні?

	КНР	Тонкінська затока
Лаос  Камбоджа		Південно-Китайське море
Сіамська затока		Південно-Китайське море

п о р Країни Південно-Східної Азії Суверенні держави Бруней • Східний Тімор • В'єтнам • Індонезія • Камбоджа • Лаос • Малайзія • М'янма • Сінгапур • Таїланд • Філіппіни Несуверенні території Андаманські і Нікобарські острови (Індія) • Острів Різдва (Австралія) • Кокосові острови (Австралія) • Острів Хайнань (КНР) • Охридський острів (Республіка Китай) Спірні території Острови Ашмор і Картьє (Австралія, Індонезія) • Острови на річці Наф (Бангладеш, М'янма) • Острови Макклесфілд (КНР, Республіка Китай, В'єтнам) • Парасельські острови (КНР, Республіка Китай, В'єтнам) • Острови Пратас (КНР, Республіка Китай) • Риф Скарбороу (Філіппіни, КНР, Республіка Китай) • Острови Спратлі (Бруней, Малайзія, Філіппіни, КНР, Республіка Китай, В'єтнам)

п о р Асоціація держав Південно-Східної Азії (ASEAN) Історія і політика Заснування • Статут • Генеральний секретаріат • Організації • Договір • Візова політика • Спільний час • Економіка Вільна торгівля: АСЕАН • АСЕАН — Індія • АСЕАН — Китай Символіка Емблема • Прапор • Гімн Країни-учасниці  Бруней •  В'єтнам •  Індонезія •  Камбоджа •  Лаос •  Малайзія •  М'янма •  Сінгапур •  Таїланд •  Філіппіни Спостерігачі та кандидати  Папуа Нова Гвінея •  Східний Тимор Події Азійська валютна одиниця • АСЕАН+3 • Форум «Азія — Європа» • Комплексне економічне партнерство: CEPEA • RCEP • Чіангмайська ініціатива Саміти АСЕАН • Країн Східної Азії Спорт Ігри Південно-Східної Азії • Університетські ігри • Шкільні ігри • Пара-ігри • Чемпіонат з футболу (Федерація) • Змагання зі стрільби

п о р Саміт країн Східної Азії (EAS) Країни-учасниці  Австралія  Бруней В'єтнам  Індія  Індонезія  Камбоджа  КНР  Лаос  Малайзія  М'янма  Нова Зеландія  Південна Корея  Росія  Сінгапур  США  Таїланд  Філіппіни Японія Саміти 1-й 2-й 3-й 4-й 5-й 6-й 7-й 8-й 9-й 10-й 11-й 12-й 13-й

п о р Рада економічної взаємодопомоги (РЕВ) Члени Народна Соціалістична Республіка Албанія (1949—1964) ·  Народна Республіка Болгарія ·  В'єтнам (з 1978) ·  Куба (з 1970) ·  Монгольська Народна Республіка (з 1960) ·  Німецька Демократична Республіка (з 1950) ·  Польська Народна Республіка ·  Соціалістична Республіка Румунія ·  СРСР ·  Угорська Народна Республіка ·  Чехословацька Соціалістична Республіка Асоційовані члени Соціалістична Федеративна Республіка Югославія (з 1964) Держави-​​спостерігачі Народна Республіка Ангола ·  Демократична Республіка Афганістан ·  Народно-Демократична Республіка Ефіопія ·  Народна Демократична Республіка Ємен ·  Лаоська Народно-Демократична Республіка ·  Народна Республіка Мозамбік

п о р В'єтнам у темах Герб Прапор Гімн Державний лад Конституція Парламент Адміністративний поділ Географія Міста Столиця Населення Мови Історія Економіка Валюта Культура • Релігія Кінематограф Література Музика Свята Спорт Освіта Наука Транспорт Туризм Пошта (історія та марки) Інтернет Збройні сили Зовнішня політика Портал «В'єтнам»

Тематичні сайти Open Directory Project · Quora Словники та енциклопедії Велика каталонська · BabelNet · Britannica (онлайн) · Encyclopædia Universalis · Швейцарський історичний Нормативний контроль BAV: ADV10276888 · BNE: XX450945 · BNF: 118686235 · GND: 4063514-4 · ISNI: 0000 0001 2243 3868, 0000 0004 0499 8453 · LCCN: n79032186 · NDL: 00560635, 00744419 · NKC: ge131295 · LIBRIS: 162420 · SUDOC: 02643878X · VIAF: 155871049