Вальтер Герман Нернст
|зображення_розмір= |Батько= |Посада= |Діти= |Мати= |Дружина= |Чоловік=
| Вальтер Герман Нернст | |
|---|---|
нім. Walther Hermann Nernst | |
 | |
| Народився | 25 червня 1864(1864-06-25) Брізе,  Польща |
| Помер | 18 листопада 1941(1941-11-18) (77 років) Обер-Цібелле, Польща |
| Поховання | Ґеттінґенське міське кладовище[d] :  |
| Громадянство |  Німеччина |
| Діяльність | хімік, фізик, викладач університету |
| Alma mater | Цюрихський університет Гумбольдтський університет Берліна Грацький університет Вюрцбурзький університет |
| Галузь | фізична хімія |
| Заклад | Лейпцизький університет Геттінгенський університет Гумбольдтський університет Берліна |
| Науковий ступінь | докторський ступінь[d][1] (1887) і габілітація (1889) |
| Науковий керівник | Фрідріх Кольрауш |
| Член | Лондонське королівське товариство, Леопольдина, Баварська академія наук, Геттінгенська академія наук, Академія наук СРСР, Шведська королівська академія наук, Угорська академія наук, Російська академія наук, Прусська академія наук і Академія наук Турина[d] |
| Нагороди |  Нобелівська премія з хімії (1920) |
| Особ. сторінка | nernst.de |
Вальтер Герман Нернст у Вікісховищі? | |
Вальтер Герман Нернст (нім. Walther Hermann Nernst; 25 червня 1864, Брізе — 18 листопада 1941, Обер-Цібелле) — німецький хімік, лауреат Нобелівської премії з хімії у 1920 році.
Зміст
1 Біографія
2 Нагороди
3 Родина
4 Праці
5 Див. також
6 Примітки
7 Джерела
Біографія |
Вальтер Герман Нернст народився в Брізені, містечку Східної Пруссії (тепер Вомбжезьно, Польща). Нернст був третьою дитиною в сім'ї прусського судді в цивільних справах Густава Нернста і Оттіліі (Нергер) Нернст. У гімназії у Грауденце він вивчав природничі науки, літературу та класичні мови й у 1883 році закінчив її першим учнем у класі.
З 1883 по 1887 роки Нернст вивчав фізику в Цюріхському (у Генріха Вебера), Берлінському (у Германа Гельмгольца), Грацькому (у Людвіга Больцмана) та Вюрцбурзькому (у Фрідріха Кольрауша) університетах. Больцман, який надавав великого значення тлумаченню природних явищ, виходячи з теорії атомної будови речовини, спонукав Нернста зайнятися вивченням змішаного впливу магнетизму і теплоти на електричний струм. Робота, проведена під керівництвом Кольрауша, привела до відкриття: металевий провідник, нагрітий з одного кінця і розташований перпендикулярно до електричного поля, генерує електричний струм. За проведене дослідження Нернст у 1887 році здобув докторський ступінь.
Приблизно в цей же час Нернст познайомився з хіміками Сванте Арреніусом, Вільгельмом Оствальдом і Якобом Вант-Гоффом. Оствальд і Вант-Гофф тоді тільки що почали випускати «Журнал фізичної хімії», в якому вони повідомляли про зростаюче використання фізичних методів для вирішення хімічних проблем. У 1887 р. Нернст став асистентом Оствальда в Лейпцігському університеті, і незабаром його почали вважати одним із засновників нової дисципліни — фізичної хімії, попри те, що він був значно молодший Оствальда, Вант-Гоффа і Арреніуса.
У 1891 році Нернста було призначено ад'юнкт-професором фізики в Геттінгенському університеті. У 1894 році Нернст став професором фізичної хімії в Геттінгенському університеті і створив Інститут фізичної хімії та електрохімії Кайзера Вільгельма. Разом з групою вчених з різних країн, які приєдналися до інституту він займався там вивченням таких проблем, як поляризація, діелектричні константи і хімічна рівновага. У 1905 році Нернст покинув Геттінген, щоб стати професором хімії в Берлінському університеті. У тому ж році формулює Третій закон термодинаміки — відомий також як Теорема Нернста, та офіційно представляє його на доповіді 23 грудня 1905 року на засіданні Королівської Академії наук.
З 1922 по 1924 Нернст був президентом Імперського інституту прикладної фізики в Єні, проте, коли повоєнна інфляція позбавила його можливості здійснити в інституті ті зміни, які йому хотілося провести, він повернувся в Берлінський університет як професор фізики. У 1934 році Нернст вийшов у відставку і оселився в своєму будинку в Лузатіі, де у 1941 році раптово помер від серцевого нападу.
Нагороди |
У 1921 році ученому була вручена Нобелівська премія з хімії, присуджена в 1920 році «в визнання його робіт з термодинаміки». У своїй Нобелівській лекції Нернст повідомив, що «понад 100 проведених ним експериментальних досліджень дозволили зібрати цілком достатньо даних, що підтверджували нову теорему з тією безпомилковістю, яку допускає точність часом дуже складних експериментів». Нернст був членом Берлінської академії наук, Геттінгенської академії наук та Лондонського королівського товариства.
Родина |
У 1892 році Нернст одружився на Еммі Лохмейер, дочці відомого в Геттінгені хірурга. У них було двоє синів (обидва загинули під час першої світової війни) та донька.
Праці |
- Теоретична хімія з позицій правил Авогадро та термодинаміки (нім. Theoretische Chemie vom Standpunkte der Avogadroschen Regel und der Thermodynamik). Штутгарт, 1893 рік.
- З Артуром Шьонфлісом: Введення в матиматичний опис природничих наук (нім. Einführung in die mathematische Behandlung der Naturwissenschaften). Мюнхен, 1895 рік.
- Теоретичні та експериментальні основи нових законів термодинаміки нім. Die theoretischen und experimentellen Grundlagen des neuen Wärmesatzes. Галле, 1918 рік.
Див. також |
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вальтер Герман Нернст |
24748 Нернст — астероїд, названий на честь науковця[2].- Рівняння Нернста
Примітки |
↑ Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #11858698X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
d:Track:Q27302d:Track:Q304037d:Track:Q256507d:Track:Q170109d:Track:Q36578
↑ База даних малих космічних тіл JPL: Вальтер Герман Нернст (англ.).
Джерела |
- Лауреаты Нобелевской премии: Энциклопедия. Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1992. (рос.)
Храмов Ю. А. Нернст Вальтер Фридрих Герман (Nernst Walther Hermann) // Физики: Биографический справочник / Под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и дополн. — М.: Наука, 1983. — С. 196. — 400 с. (рос.)
| |||||||||||||||||
|
