Ufdjrw

Республіка Саха (Якутія);
Республика Саха (Якутия);
Саха Өрөспүүбүлүкэтэ;
;
; ;	; ;
; Прапор Саха (Якутії);	; Герб Саха (Якутії);
	; Республіка Саха (Якутія) на карті Росії;
Республіка Саха (Якутія) на карті Росії;
; Столиця;	; Якутськ;
; Площа; - Усього; ; - % водн. пов.; ;	; 1-а; 3 103 200 км²; ; 0,6; ;
; Населення; - Усього; ; - Густота; ;	; 58-а; 958.2 тис. (2011); ; 0,3 осіб/км²; ;
; Федеральний округ;	; Далекосхідний;
; Економічний район;	; Далекосхідний;
; Автомобільний код;	14;
; Державна мова;	; російська, якутська;
; Часовий пояс;	; MSK+6 (UTC+9); MSK+7 (UTC+10); MSK+8 (UTC+11); ;
	; ;

Респу́бліка Саха́ (Яку́тія)^[2] (рос. Респу́блика Саха́ (Яку́тия); якут. Саха Өрөспүүбүлүкэтэ, Саха Сирэ) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Далекосхідного федерального округу. Найбільша адміністративно-територіальна одиниця в світі, площа якої приблизно відповідає площі Індії (7 місце в світі) або Аргентини (8 місце).

Столиця — м. Якутськ.

Межує з Чукотським автономним округом, Магаданською областю, Хабаровським краєм, Амурською областю, Забайкальським краєм, Іркутською областю і Красноярським краєм.

Утворено 27 квітня 1922.

Зміст

1 Географія
- 1.1 Географічне розташування
- 1.2 Рельєф
- 1.3 Гідрографія
- 1.4 Ґрунти та рослинність
- 1.5 Клімат
- 1.6 Заповідники

2 Часові пояси

3 Історія
- 3.1 Доісторичний та доросійський періоди
- 3.2 Саха-Якутія в складі Російської імперії
- 3.3 Якутський національний рух 1900-20-х років
- 3.4 Якутія в роки радянської влади
- 3.5 Якутія в Другій світовій війні
- 3.6 Якутія після 1990 року

4 Населення
- 4.1 Статевий склад
- 4.2 Етнічний склад
- 4.3 Населені пункти

5 Релігія

6 Мови в Республіці Саха

7 Адміністративний поділ

8 Економіка
- 8.1 Запаси природних ресурсів
- 8.2 Транспорт
- 8.3 Сфера послуг
- 8.4 Промисловість
- 8.5 Сільське господарство

9 Політичний устрій
- 9.1 Голова республіки
- 9.2 Парламент
- 9.3 Уряд

10 Культура
- 10.1 Свята Якутії
- 10.2 Кінематограф

11 Див. також

12 Примітки

13 Посилання

Географія |

Географічне розташування |

Республіка Саха розташована у північно-східному регіоні Сибіру. Якутія — найбільший суб'єкт Російської Федерації та найбільша після відділення Нунавуту від Північно-Західних територій Канади адміністративно-територіальна одиниця у світі. Острови: Болдьор-Арита, Голуб-Тьорюр-Арита, Окуоллах-Арита, Ілін-Голуб-Тьорюр-Арита, Ольоте-Арита, От-Ари, Сюгюлдьор-Арита, Швед-Маяктах-Арита. Майже вся територія республіки лежить в зоні суцільної вічної мерзлоти.

Гора Победа.

Острів Стрижева.

Рельєф |

Велику частину території республіки займають великі гірські системи, нагір'я та плоскогір'я. На заході — Середньосибірське плоскогір'я, обмежене зі сходу Центральноякутскою низовиною. На сході — хребти Верхоянський, Черського та розташоване між ними Яно-Оймяконське нагір'я. На півдні — Алданське нагір'я і прикордонний Становий хребет. У північній частині — Північно-Сибірська, Яно-Індігірська та Колимська низовини. На північному сході — Юкагірське плоскогір'я.

Гідрографія |

Республіка Саха омивається морем Лаптєвих та Східно-Сибірським морем. Річка Лена, з притоками Олекма, Алдан та Вілюй, по довжині займає 11-те місце в світі. У Лени 545 приток. Також великими річками є Оленьок, Колима, Індигірка, Алазея, Анабар, Яна. На території Республіки Саха понад 700 озер.

Річка Крестях в Олекмінському заповіднику

Річка Амга

Річка	Розхід води (м³/с)	Довжина (км)	Площа басейну (км²)
Лена	16 350	4400	2 490 000
Алдан	5060	2273	729 000
Колима	3800	2129	643 000
Вітім	2000	1978^[3]	225 000
Олекма	1950	1436	210 000
Індигірка	1570	1726	360 000
Вілюй	1468	2650	454 000
Оленьок	1210	2292	219 000
Яна	925	872	238 000
Анабар	498	939	100 000

Ґрунти та рослинність |

Значна частина території Республіки Саха розташована в зоні середньої тайги, яка на північ змінюється зонами лісотундри та тундри. Ґрунти переважно тайгово-лісової зони (мерзлотно-тайгові, дерново-лісові, алювіально-лугові, гірсько-лісові та тундрово-глейові). Ліси (сосна, кедровий сланик, ялина, ялиця, береза та ін.) займають близько 4/5 території. У долинах річок поширені луки. На узбережжі та вершинах гір — чагарникова, трав'яниста рослинність і лишайники.

Мапа часових поясів Республіки Саха

Клімат |

Клімат Республіки Саха, на більшій частині, різко континентальний та посушливий, відрізняється тривалим зимовим та коротким річним періодами. Квітень і жовтень в Якутії — зимові місяці. Зима в Якутії тривала, з сильними морозами. У теплий період року відмінною рисою температурного режиму більшої частини території Якутії є швидке наростання середньодобових температур навесні та швидке їх падіння восени. Різниця температур найхолоднішого місяця — січня і найтеплішого — липня складає 70-75 градусів. За абсолютною величиною мінімальної температури (в східних гірських системах — улоговинах, западинах та інших пониженнях до -70 °C) і за сумарною тривалістю періоду з мінусовою температурою (від 6,5 до 9 місяців на рік) республіка не має аналогів в Північній півкулі. Абсолютний мінімум температури практично скрізь в республіці нижче -50 градусів.

В середньому за рік на території Республіки Саха випадає опадів у твердому вигляді від 25 % на півдні до 50 % на островах; рідких опадів від 30 % на островах до 70 % на півдні; змішаних — від 5-6 % в центральних районах до 16-17 % на островах. З огляду на незначну кількість опадів, що випадають взимку, сніговий покрив на переважній території має невелику потужність. Число днів зі сніговим покривом на території коливається в межах від 200—210 на півдні республіки до 250 в тундрової зоні

Період	Січень, °C	Лютий, °C	Березень, °C	Квітень, °C	Травень, °C	Червень, °C	Липень, °C	Серпень, °C	Вересень, °C	Жовтень, °C	Листопад, °C	Грудень, °C	Рік, °C	Рік, %	Рік, кВтч/м²	Рік, м/с
Айхал	−34,5	−30,5	−23,3	−13,7	−3,3	8,7	14,1	9,7	0,5	−12,9	−26,9	−32,3	−11,9	75,0	905,8	3,2
Алдан	−26,3	−22,8	−15,0	−4,3	4,9	13,7	16,6	13,3	5,0	−6,4	−18,9	−25,1	−5,4	70,5	1095,8	1,9
Аллах-Юнь	−34,6	−31,8	−24,5	−12,5	−1,4	9,7	12,7	9,1	0,7	−14,2	−28,0	−34,6	−12,3	76,2	1051,9	3,4
Алмазний	−28,2	−24,4	−17,5	−8,0	3,9	14,0	18,2	14,2	4,4	−7,4	−20,5	−26,6	−6,4	66,4	1048,3	3,2
Амга	−41,1	−36,4	−22,6	−5,5	7,2	15,5	18,6	14,3	5,7	−8,9	−28,7	−39,9	−10,0	73,0	1110,4	1,8
Артик	−41,0	−38,2	−30,0	−16,9	−4,3	8,1	11,3	6,7	−2,2	−18,5	−33,7	−40,7	−16,5	79,3	1000,8	3,5
Бердігестях	−28,9	−25,2	−18,7	−7,9	4,5	15,0	18,9	14,8	4,8	−7,9	−21,3	−28,2	−6,6	67,8	1081,1	3,0
Борогонци	−31,9	−28,1	−20,1	−7,5	5,4	15,7	19,0	14,9	5,1	−9,3	−23,6	−31,7	−7,6	67,2	1081,1	2,8
Верхоянськ	−47,0	−42,7	−29,8	−12,9	2,8	13,0	15,2	10,8	2,3	−14,9	−36,7	−43,6	−15,1	70,5	938,7	1,7
Вілюйськ	−36,8	−30,1	−19,0	−6,1	5,5	15,1	18,8	14,2	5,6	−7,8	−25,9	−34,3	−8,3	66,7	1048,3	2,0
Вітим	−28,8	−23,6	−14,0	−2,6	6,6	14,9	18,3	15,0	6,4	−3,5	−17,1	−26,5	−4,5	73,0	1077,5	2,5
Ленськ	−29,0	−24,0	−14,7	−3,7	6,2	14,5	17,9	13,9	5,8	−4,9	−19,2	−27,2	−5,3	70,4	1073,8	2,7
Майя	−29,8	−26,1	−18,6	−6,6	5,8	15,8	19,3	15,3	5,5	−8,0	−21,6	−29,4	−6,4	66,4	1095,8	2,8
Мирний	−28,6	−24,8	−17,7	−8,3	3,5	13,7	17,9	14,0	4,2	−7,6	−20,8	−27,0	−6,7	67,3	1033,7	3,2
Оймякон	−47,0	−42,9	−32,4	−14,4	1,9	11,6	13,8	10,1	1,7	−16,1	−37,2	−45,6	−16,2	70,8	1106,7	1,3
Ольокмінськ	−31,3	−25,4	−15,0	−3,1	7,1	15,1	18,4	14,7	6,2	−5,2	−20,9	−29,7	−5,7	70,7	1088,4	2,4
Острів Андреєва	−31,2	−31,1	−28,8	−22,6	−10,2	−1,2	2,9	2,2	−2,6	−15,0	−26,0	−28,2	−15,9	84,9	668,4	5,7
Покровськ	−39,7	−33,7	−21,1	−5,4	6,7	15,2	18,6	14,4	5,7	−8,1	−27,2	−38,1	−9,3	69,5	1092,1	2,4
Тіксі	−31,1	−29,2	−26,4	−18,9	−6,4	3,1	7,6	7,4	1,5	−11,0	−23,8	−28,2	−12,9	81,7	785,3	4,8
Томмот	−32,3	−27,7	−19,3	−8,2	2,6	12,8	15,8	12,3	3,3	−10,0	−24,0	−31,2	−8,7	72,7	1073,8	3,2
Удачний	−34,4	−30,4	−23,2	−13,6	−3,2	8,8	14,1	9,7	0,6	−12,8	−26,7	−32,1	−11,8	74,7	924,1	3,2
Чульман	−30,9	−24,9	−15,6	−5,0	4,4	13,3	16,1	12,9	4,5	−7,4	−21,2	−29,6	−6,9	71,4	1117,7	2,7
Якутськ	−40,9	−35,9	−21,6	−6,1	6,7	15,4	18,7	14,9	5,7	−8,5	−29,2	−38,8	−9,8	68,9	1081,1	2,0

Заповідники |

У систему природних територій що охороняються на території Республіки Саха входять природні заповідники — Олекмінський, Усть-Ленський та Лена-Дельта.

Часові пояси |

Якутія входить в 3 часових пояси (MSK+6 (UTC+10) (Якутський час) — західна частина, включаючи Якутськ (синій колір на мапі), MSK+7 (UTC+11) (Владивостоцький час) — центральна частина (рожевий колір), MSK+8 (UTC+12) (Середньоколимський час) — східна частина) (червоний колір)^[4].

Історія |

Докладніше: Історія Республіки Саха

Доісторичний та доросійський періоди |

Археологами встановлено, що прадавня людина заселила Якутію вже в ранньому палеоліті. Тоді ж з'явилися перші археологічні пам'ятники, датовані від 300 тис. до 3 млн років тому. Найвідоміший і добре вивчений з них — це нижньопалеолітична стоянка Дирингська культура Дірінг-Юрях, яка розташована в середньому плині річці Лени. Сенсаційні знахідки якутських археологів на стоянці Дірінг-Юрях дозволили висловити припущення, що формування людей сучасного типу почалося тут 3,2 — 1,8 млн років тому, хоча такий ранній вік Дірінг-Юряхських кам'яних знарядь ще не одержав переконливого доказу. Поки що найдавніші археологічні знахідки датуються 300 тис. років тому.

Починаючи із середини І тисячоліття н. е. на території Якутії з'явилися предки евенів і евенків. Просуванню древніх тунгусомовних мисливців і оленярів із Забайкалля й Приамур'я на північ дали поштовх племена тюркомовних скотарів, що з'явилися в Східному Сибіру. До XIII століття тунгуські племена розселилися на Середній Лені, Вілюї, Олекмі. Прихід предків якутів у Ленський край змусив тунгуські племена відійти на захід й схід від Лени. Частина тунгуських родів, відтиснута до Охотського моря, розселилася по басейну Колими й Індигірки. Змішавшись із юкагірами й коряками, вони утворили новий народ — евенів.

Найбільший із корінних народів республіки, що дав їй назву якути (самоназва «саха»), займає досить своєрідне положення, яке характеризується особливостями мови, традиційної культури й фізичного вигляду. Незважаючи на приналежність якутської до тюркських мов, у ній простежується великий відсоток слів монгольського (25,5 %) і тунгусо-маньчжурського (близько 4 %) походження.

Вважається, що тюркомовні племена переселялися на територію сучасної Саха декількома хвилями, остання з яких припадає на XIV–XV ст. Згідно з думкою, що етнос пристосовується до певного ландшафту в період свого формування, якути як народність сформувалися в басейні Середньої Лени, тобто на території Центральної Якутії. Тут відбулося остаточне формування саха на основі змішання сторонніх тюркомовних племен із місцевими палеоазіатськими родами, а також зі сторонніми монголомовними хорінцями й тунгусами. Поширення скотарства внесло значні зміни в господарське життя регіону. Предки якутів зуміли зберегти й розвинути конярсько-скотарську структуру свого господарства в екстремальних умовах Півночі, принесли в регіон ремісниче виробництво (ковальське, ювелірне, гончарне й ін.), будівництво жител постійного типу. Уже до початку XVII ст. якутські роди жили в басейнах Індигірки і Яни, просунувши в арктичні райони Саха культуру розведення великої рогатої худоби й табунного конярства. Паралельно йшло формування особливої етнографічної групи північних якутів-оленярів, що перейняли від місцевих тунгуських і юкагирських племен способи ведення господарства в умовах тундри й лісотундри.

Пришвидшилося утворення якутської держави напочатку XVI ст., перш за все у племені кангаласів. Володари мали титул тойонів. Засновником племінного союзу кангаласів став Баджей (волод. 1520—1550), справу якого продовжив Мун'ян (1550—1580). У якутських переказах XVII ст. визначається епохою Тигина (1580—1630) й тигинідів. Академік О. П. Окладніков називав його «Якутським царем». «Фігура Тигина, — писав О. П. Окладніков у першому томі „Історії Якутії“, — фігура мудрого старця, владики й грізного воїна, обранця самого Улуу Тойона, яким представляли його родичі, уже при житті зливалася на цьому тлі з величними образами епічних богатирів і божеств. Нарешті й сама загибель Тигина була пов'язана з найбільшим історичним переломом у житті якутів — появою росіян на півночі, й змальована у величних рисах епічної драми». Останнім незалежним володарем якутів-кангаласів був Елькерей (1630—1650).

Саха-Якутія в складі Російської імперії |

Якутська область Російської імперії

Вирішальну роль у долі корінних народів центрального Сибіру відіграла експансія Московського царства. У першій чверті XVII століття так звані козаки-землепрохідці досягли берегів якутської річки Лени. Засновані підданими Речі Посполитої та Московського царства зимовища й остроги: Якутськ, Жиганськ, Верхоянськ, Зашиверськ, Среднеколимськ та інші. Вони стали форпостами просування європейських колоністів на північний схід Азії, на Далекий Схід і на північний захід Америки.

1632 на правому березі річки Лени закладений Якутський острог, що поклав початок майбутньому місту Якутську, нині столиці Республіки Саха (Якутія). Ця дата вважається датою анексії Саха-Якутії Московською державою, хоча на той час сама Московія не володіла повним суверенітетом — титул «московський цар» належав польському королю Владиславу IV.

1638 формально утворений Якутський повіт, який фактично не контролювався Москвою. Вже наприкінці 18 ст. перетворений у Якутську провінцію (1775 рік) і Якутську область (1784 рік) Іркутської губернії.

В XVIII столітті випускники Києво-Могилянської академії розпочали масову християнізацію корінних жителів Сибіру та Саха. З діяльністю православного духівництва пов'язані розвиток народної просвіти й освіти народів Саха, поява літератури національними мовами, поглиблення процесів міжетнічних взаємодій.

Селяни-переселенці із Європи поклали початок рільництву, яке було чуже якутам й екстенсивне в умовах Саха. Окрема сторінка в історії Якутії — перетворення країни у всеросійську каторгу. Заслання московських злочинців почалося ще з 1640-х років. На початку більшість посилалася «у ріллю», «у службу», «у посад». Починаючи з XIX століття якутське заслання здебільшого стає політичним. У засланні в Якутії побували декабристи, герої польського повстання 1863 року, народники, соціал-демократи, українські громадські діячі.

Якутський національний рух 1900-20-х років |

Державні утворення на території Якутії на карті розпаду Російської імперії

Делегати зборів під час Тунгуського повстання

У формуванні якутського національного руху значну роль відіграли політв'язні, яких відсилали до Якутії на заслання. Під час першої російської революції письменник та громадський діяч Василь Никифоров створив першу легальну якутську політичну організацію — Союз якутів. Основними вимогами Союзу було представництво якутів у Державній думі та закріплення за ними традиційних земель, на які у майбутньому могли претендувати російські селяни-переселенці.

У першій декаді ХХ століття існував підпільний гурток «Незалежні від росіян», який виступав за самостійність якутів та проти русифікації, в результаті якої якути будуть «як їхні селяни, що відомі усьому світу своєю недолугістю, апатичністю, плазуванням тощо» Гурток сподівався на японську підтримку у боротьбі проти Росії; до Японії був відправлений агент гуртка Трофим Макаров^[5].

У 1912 році за ініціативи Никифорова та Семена Новгородова відбувся Інородницький з'їзд у Якутську, на якому обговорювалися питання політичного представництва якутів, введення земського самоуправління, розвитку освіти та культури. Цього ж року починається видання якутськомовного літературного та громадського-політичного журналу «Саха саната», а також оприлюднюється програмний лист «До якутської інтелігенції», опублікований Олексієм Кулаковським анонімно.

Якутський національний рух 1900-20-х років був тісно пов'язаний з розвитком якутської літератури: громадські діячі часто були письменниками та поетами і навпаки. Після Лютневої революції 1917 року якутською інтелігенцією була засновані культурно-просвітницьке товариство «Саха аймах» та партія Якутський трудовий союз федералістів, яка разом з місцевою організацією партії есерів домінувала у політичному житті Якутії. Після Жовтневого перевороту Якутія не визнала владу більшовиків і не підпорядковувалася жодному російському урядові до червня 1918 року, коли владу захопив більшовицький загін, що прибув з Іркутську. Вже за місяць влада більшовиків була ліквідована; якутський уряд був підпорядкований антибільшовицькій Сибірській республіці, пізніше — Російській державі Колчака.

Після поразки білих у Сибіру радянська влада була знову встановлена в Якутії у 1920 році, однак політика більшовиків викликала низку повстань. Під час Якутського повстання 1922 року була сформована Якутська народна армія, яка була підтримана білогвардійським десантом у портах Охотського моря. Цього ж року була створена радянська Якутська АРСР, над проектом якої працювала частина якутської інтелігенції. Замість закритого більшовиками товариства «Саха аймах» була створена організація з аналогічними функціям «Саха омук».

У 1925 році відбулося Тунгуське повстання евенків та східних якутів, під час якого була проголошена незалежна республіка. Радянській владі вдалося домовитися з повстанцями зокрема на умовах приєднання краю до Якутії, чого в результаті зроблено не було. У 1927 році спалахує масштабне Повстання якутських конфедералістів, організоване новоствореною Младоякутською партією конфедералістів. В рамках боротьби з цим повстанням проводяться репресії інтелігенції, закривається «Саха омук». У відповідь на колективізацію у 1930 році відбулося локальне Булунське повстання.

Якутія в роки радянської влади |

Файл:Атлас Союза Советских Социалистических Республик 1928 - карта РСФСР (E).jpg

Кордони Якутії у 1928 році

27 квітня 1922 утворена Якутська Автономна Радянська Соціалістична Республіка (ЯАРСР) у складі РРФСР. Це політичне рішення дало правову, конституційну основу для формування державності в рамках автономної республіки. Максим Аммосов та Платон Ойуунускай — одні із засновників автономної Якутії.

Радянський період історії Якутії пов'язаний із широкомасштабним промисловим визиском її природних багатств, початок якому поклала розробка в 1920-ті рр. золотоносних алданських родовищ. В 1930-ті почалася експлуатація Північного морського шляху, в гирлі річки Лена побудований морський порт Тіксі; судноплавні й повітряні траси зв'язали раніше важкодоступні райони республіки. В 1950-ті рр. з відкриттям алмазоносних родовищ на заході республіки була створена потужна алмазодобувна промислова інфраструктура, яку обслуговували переважно ув'язнені.

Під час хвилі репресій 1930-х років у Якутії була сфальсифікована справа «Антирадянського правотроцкістського буржуазно-націоналістичного блоку». У період сталінизму твори класиків якутської літератури були заборонені під приводом «буржуазно-націоналістичної орієнтації». Репресії якутської інтелігенції за звинуваченнями у націоналізмі продовжувалися і в 1940-1950-х роках^[6].

У середині 1970-их років на промислові розробки Саха активно вербуються мешканці України, частка яких у структурі населення країни постійно зростала до середини 1990-их років. У 1986 році в Якутську відбулися масові зіткнення між студентами-якутами та російською молоддю з промислового району.

Якутія в Другій світовій війні |

У Другу світову війну якути славилися як снайпери. Наприклад, на рахунку Героя Радянського Союзу Ф. М. Охлопкова 429 ворожих солдатів і офіцерів. Всього найвищої військової нагороди СРСР були удостоєні 24 вихідця з Якутії.^[7], серед яких, за різними даними було 2 або 3 етнічних якута.^[8]

Під час війни в Уральському військовому окрузі з якутів-мисливців були сформовані три окремі лижні бригади у складі 12-го гвардійського стрілецького корпусу — 3-а, 19-а та 40-а. Ці з'єднання мали у своєму складі до 40 % якутів і отримали назву Якутські стрільці. 15 лютого 1943-го року бригади прибули на Північно-Західний фронт 15 лютого 1943-го року і майже відразу вступили в бій.

У 1942 році частина населення Чурапчинського улусу була насильно переселена для розвитку рибальства у північні райони Якутії. З п'яти тисяч переселенців у перші роки загинуло близько двох тисяч^[9]^[10]^[11]^[12]^[13].

Якутія після 1990 року |

Новий етап в історії Якутії почався 27 вересня 1990 р., коли при активній підтримці всього населення республіки була проголошена Декларація про державний суверенітет. У жовтні 1991 заснований пост Президента республіки. Першим Президентом Республіки Саха (Якутія) у грудні 1991 став Михайло Юхимович Ніколаєв. Тоді ж була змінена назва республіки на Республіка Саха (Якутія).

З початку 1990-х років у республіці здійснювався перехід до ринкової економіки в руслі загальноросійських процесів. У результаті поділу власності, лібералізації цін, приватизації підприємств відбулися кардинальні зміни в соціально-економічному устрої й виробничих відносинах. У цей час розвиток економіки республіки усе більше визначається різними формами власності, впливом ринкових регуляторів, впровадженням ринкових механізмів.

У ті роки почався період становлення державності республіки. На федеральному рівні була досягнута згода в тому, що в республіки, що десятиліттями була сировинною базою держави, є право розпоряджатися своїми ресурсами й тим багатством, яке створюється працею людей, що населяють цей суворий край. На початку 1990-х років були прийняті нормативні акти, що зіграли значну роль у житті республіки:

Постанова Ради міністрів РРФСР від 23 жовтня 1990 р. № 03 «Про розширення самостійності Якутської — Саха РСР у рішенні соціально-економічних проблем в умовах переходу до ринкових відносин»;

Декларація про державний суверенітет республіки;

Конституція Республіки Саха (Якутія);

Федеративний договір, економічна угода й Угода по розмежуванню власності;

Указ Президента РРФСР № 277 від 11 грудня 1991 року «Про повноваження Якутської — Саха РСР у розпорядженні природними ресурсами республіки».

Під час Перебудови та розпаду СРСР якутський національний рух пережив відродження. У 1990 році був проголошений державний суверенітет Республіки Саха, у 1991 році було введене окреме громадянство Республіки. Для в'їзду до низки районів республіки росіянам з інших регіонів були потрібні в'їздні візи. У 2005—2006 роках Народний фронт Якутія-АЛРОСА організував кампанію проти привласнення федеральним центром діамантовидобувної компанії АЛРОСА.

Населення |

Докладніше: Населення Республіки Саха

Населення Якутії становить 955,6 тис. осіб (2013). Питома вага міського населення — 64,9 % (2013). Густота населення — 0,31 осіб/км² (2013), одна з найменших серед усіх суб'єктів Російської Федерації.

Статевий склад |

Статевий склад та урбанізація населення за даними перепису 2010 р.^[14]


Показник	Міське населення	Сільське населення
Чоловіки	296 573	169 333
Жінки	317 972	174 650
Урбанізація	63,97 %	36,03 %

Національні улуси та насліги Якутії на карті національних автономій Росії

Етнічний склад |

Відсоток якутів в улусах Якутії

Відсоток росіян в улусах Якутії

Динаміка чисельності найбільших національностей Республіки Саха — Якутії за даними переписів.

	1926	1939	1959	1979	1989	2002	2010
Якути	235 926	233 273	226 053	313 917	365 236	432 290	466 492
Росіяни	30 156	146 741	215 328	429 588	550 263	390 671	353 649
Евенки	13 145	10 432	9 505	11 584	14 428	18 232	21 008
Українці	138	4 229	12 182	46 326	77 114	34 633	20 341
Евени	738	3 133	3 537	5 763	8 668	11 657	15 071
Татари	1 671	4 420	5 172	10 976	17 478	10 768	8 122
Буряти	11	699	757	4 508	8 471	7 266	7 011
Киргизи	6	19		152	566	1 454	5 022
Вірмени	4	47	295	707	1 138	2 764	3 691
Узбеки		18	142	379	780	1 207	3 332
Таджики		2		239	260	1 105	2 696
Білоруси	21	1 572	2 548	6 769	9 900	4 236	2 527
Всього	285 471	413 198	487 343	851 840	1094 065	949 280	958 528

Динаміка чисельності найбільших національностей у населенні Республіки Саха — Якутії за даними переписів.

	1926	1939	1959	1979	1989	2002	2010
Якути	82,64 %	56,46 %	46,38 %	36,85 %	33,38 %	45,54 %	48,67 %
Росіяни	10,56 %	35,51 %	44,18 %	50,43 %	50,30 %	41,15 %	36,90 %
Евенки	4,60 %	2,52 %	1,95 %	1,36 %	1,32 %	1,92 %	2,19 %
Українці	0,05 %	1,02 %	2,50 %	5,44 %	7,05 %	3,65 %	2,12 %
Евени	0,26 %	0,76 %	0,73 %	0,68 %	0,79 %	1,23 %	1,57 %
Татари	0,59 %	1,07 %	1,06 %	1,29 %	1,60 %	1,13 %	0,85 %
Буряти		0,17 %	0,16 %	0,53 %	0,77 %	0,77 %	0,73 %
Киргизи				0,02 %	0,05 %	0,15 %	0,52 %
Вірмени		0,01 %	0,06 %	0,08 %	0,10 %	0,29 %	0,39 %
Узбеки			0,03 %	0,04 %	0,07 %	0,13 %	0,35 %
Таджики				0,03 %	0,02 %	0,12 %	0,28 %
Білоруси	0,01 %	0,38 %	0,52 %	0,79 %	0,90 %	0,45 %	0,26 %

Частка найбільших національностей у чисельності вікових груп^[14]

Вікова група, років	Чисельність	Якути	Росіяни	Евенки	Українці	Евени	Інші
0 — 4	75 890	55,7 %	32,4 %	3,0 %	0,3 %	2,0 %	6,7 %
5 — 9	67 705	53,3 %	34,8 %	2,8 %	0,5 %	1,9 %	6,7 %
10 — 14	65 125	54,5 %	33,0 %	3,0 %	0,7 %	2,2 %	6,6 %
15 — 19	75 657	58,0 %	29,1 %	3,2 %	0,8 %	2,4 %	6,6 %
20 — 24	91 441	54,1 %	32,7 %	2,5 %	0,8 %	1,8 %	8,2 %
25 — 29	84 596	47,8 %	38,1 %	2,1 %	1,2 %	1,5 %	9,3 %
30 — 34	72 717	42,4 %	42,0 %	2,0 %	2,0 %	1,4 %	10,3 %
35 — 39	67 741	41,2 %	41,8 %	1,9 %	2,9 %	1,5 %	10,6 %
40 — 44	63 169	47,5 %	35,0 %	2,0 %	3,3 %	1,4 %	10,9 %
45 — 49	73 058	46,7 %	36,1 %	1,8 %	3,7 %	1,2 %	10,5 %
50 — 54	73 617	43,3 %	40,3 %	1,4 %	4,2 %	1,0 %	9,8 %
55 — 59	57 534	41,0 %	43,8 %	1,2 %	4,4 %	1,0 %	8,6 %
60 — 64	35 949	41,0 %	44,4 %	1,2 %	4,3 %	1,2 %	7,9 %
65 — 69	15 733	43,7 %	41,3 %	1,8 %	4,3 %	1,8 %	7,2 %
70 і більше	38 559	49,2 %	39,5 %	1,5 %	2,7 %	1,1 %	6,0 %

Оймякон.

Національний склад районів, улусів та міст Республіки Саха — Якутія за переписом 2010 р.^[14] (улуси — сільськогосподарські райони з переважанням корінних національностей (якутів, евенків, евенів)^[15])

	Населення, що вказало національність	Якути	Росіяни	Евенки	Українці	Евени	Татари	Буряти	Киргизи	Вірмени	Узбеки	Таджики
Якутськ (міський округ)	285 191	49,2 %	39,8 %	1,0 %	1,4 %	0,8 %	0,7 %	0,9 %	1,1 %	0,8 %	0,7 %	0,7 %
Абийський улус	4 422	80,1 %	8,7 %	1,2 %	0,5 %	7,9 %	0,0 %	0,3 %	0,2 %
Алданський район	42 055	3,7 %	80,0 %	4,9 %	3,6 %	0,6 %	1,1 %	0,2 %	0,4 %	0,6 %	0,5 %	0,4 %
Аллаіховський улус	3 047	39,1 %	31,8 %	1,2 %	1,7 %	20,1 %	0,4 %	0,9 %	0,1 %	0,1 %
Амгинський улус	17 107	92,2 %	4,9 %	1,3 %	0,1 %	0,8 %	0,1 %	0,1 %
Анабарський улус^[16]	3 500	21,6 %	3,7 %	22,7 %	0,9 %	6,4 %	0,1 %	0,2 %	0,3 %
Булунський улус	8 982	23,6 %	29,1 %	25,2 %	3,7 %	14,2 %	0,5 %	0,6 %	0,3 %		0,1 %
Верхньовілюйський улус	21 532	98,1 %	0,8 %	0,5 %		0,2 %
Верхньоколимський улус	4 679	28,9 %	50,1 %	0,1 %	3,8 %	6,2 %	0,9 %	0,2 %		0,2 %	0,1 %	0,1 %
Верхоянський район	12 773	74,0 %	15,8 %	0,8 %	1,6 %	4,9 %	0,3 %	0,3 %	0,1 %	0,1 %	0,1 %	0,0 %
Вілюйський улус	25 104	84,8 %	10,5 %	1,5 %	1,1 %	0,4 %	0,4 %	0,2 %				0,1 %
Горний улус	11 681	96,2 %	1,1 %	0,7 %	0,2 %	0,6 %	0,1 %	0,1 %	0,3 %
Жиганський район^[17]	4 296	27,9 %	12,8 %	55,0 %	1,1 %	1,2 %	0,3 %	0,2 %	0,2 %
Кобяйський улус	13 635	69,3 %	20,4 %	0,6 %	1,0 %	6,8 %	0,4 %	0,3 %		0,1 %	0,1 %
Ленський район	39 117	10,6 %	79,5 %	0,1 %	2,5 %	0,1 %	1,1 %	0,7 %	0,9 %	0,3 %	0,2 %	0,6 %
Мегіно-Кангаласький улус	30 902	91,4 %	5,5 %	0,4 %	0,2 %	0,4 %	0,1 %	0,1 %	0,1 %	0,3 %	0,6 %	0,1 %
Мирнинський район	69 117	9,7 %	67,9 %	0,8 %	6,7 %	0,2 %	2,8 %	2,5 %	1,1 %	0,2 %	0,5 %	0,1 %
Момський район	4 434	68,0 %	6,9 %	1,0 %	0,5 %	21,3 %	0,2 %	0,3 %	0,2 %
Намський улус	22 178	94,8 %	2,8 %	1,0 %	0,1 %	0,6 %	0,1 %	0,1 %		0,1 %		0,1 %
Нерюнгрінський район	81 161	2,5 %	79,7 %	1,4 %	6,3 %	0,2 %	2,0 %	1,9 %	0,3 %	0,2 %	0,4 %	0,2 %
Нижньоколимський район	4 655	19,2 %	40,8 %	0,2 %	2,9 %	12,9 %	1,3 %	0,5 %	0,2 %	0,1 %	0,1 %	0,1 %
Нюрбинський район	25 153	95,0 %	3,8 %	0,2 %	0,2 %	0,2 %		0,2 %
Оймяконський улус	10 049	29,2 %	52,7 %	0,6 %	6,2 %	4,3 %	1,2 %	0,6 %	0,2 %	0,4 %	0,2 %
Олекминський район	26 489	43,0 %	46,1 %	4,7 %	0,8 %	1,0 %	1,8 %	0,3 %	0,3 %	0,4 %	0,1 %	0,1 %
Оленекський район^[17]	4 120	20,4 %	1,8 %	75,7 %	0,2 %	0,5 %	0,2 %	0,3 %
Середньоколимський улус	7 889	80,3 %	10,3 %	0,4 %	0,5 %	6,6 %	0,1 %	0,1 %	0,1 %		0,1 %	0,1 %
Сунтарський улус	24 994	97,6 %	1,0 %	0,4 %	0,1 %	0,4 %	0,1 %	0,1 %
Таттинський улус	17 193	98,2 %	0,5 %	0,5 %		0,3 %
Томпонський район	13 997	38,6 %	44,0 %	0,7 %	3,4 %	6,6 %	0,7 %	0,5 %	0,1 %	1,8 %	0,5 %	0,2 %
Усть-Алданський улус	22 056	98,8 %	0,3 %	0,4 %	0,0 %	0,2 %		0,1 %
Усть-Майський улус	8 607	9,1 %	57,4 %	22,8 %	3,5 %	1,5 %	1,0 %	0,3 %	0,1 %	0,1 %	0,2 %
Усть-Янський улус	8 007	43,1 %	27,2 %	1,0 %	5,7 %	16,6 %	0,7 %	0,4 %	0,2 %	0,1 %	0,1 %
Хангаласький улус	33 362	62,1 %	31,4 %	1,2 %	1,0 %	0,9 %	0,6 %	0,3 %	0,2 %	0,2 %	0,1 %	0,2 %
Чурапчинський улус	20 319	98,3 %	0,4 %	0,6 %		0,4 %			0,1 %
Евено-Битантайський улус^[18]	2 861	44,5 %	0,9 %	0,6 %	0,2 %	53,2 %		0,2 %
Саха — Якутія	934 664	49,9 %	37,8 %	2,2 %	2,2 %	1,6 %	0,9 %	0,8 %	0,5 %	0,4 %	0,4 %	0,3 %

Населені пункти |

Докладніше: Колишні селища міського типу Якутії

Населені пункти з населенням понад 7 тисяч мешканців
2007

Якутськ	245,6	Нюрба	9,9
Нерюнгрі	64,9	Ольокмінськ	9,1
Мирний	38,1	Жатай	8,9
Ленськ	24,5	Сунтар	8,9 (2003)
Алдан	23,9	Томмот	8,8
Айхал	16,2	Усть-Нера	8,6
Удачний	15,3	Намці	8,2 (2003)
Чульман	10,5	Чурапча	7,5 (2003)
Покровськ	10,1	Мохсоголлох	7,1
Вілюйськ	10,0	Майя	7,0 (2003)

Релігія |

Релігія в Республіці Саха (2012)^[19]^[20]

Російська православна церква (41%)

Тенгріанство та шаманізм (13%)

Мусульмани (6.7%)

Християни (4.1%)

Протестанти (1%)

Буддисти (0.5%)

Атеїсти (13%)

Вірять без релігії (17%)

Католики (0.5%)

Старовіри (0.5%)

Язичники (1.2%)

Інші релігії (1.8%)

У доросійський період серед якутів було поширене тенгріанство. В XVIII столітті сталася масова християнізація корінних жителів Ленського краю — не тільки якутів, але і евенків, евен, юкагирів, чукчів, долган.

Танок Осуохай на святі Исиах, червень 2009 року

З діяльністю православного духовенства пов'язані розвиток народної освіти та просвіти народів Якутії, поява літератури на національних мовах, поглиблення процесів міжетнічних взаємодій.

З XVIII століття більшість якутів — православні християни . У більшості якутів прізвища російського (православного) походження. Однак слід зазначити, що масова християнізація корінних жителів Якутії носила переважно формальний характер; новонавернені довгий час зберігали досить поверхневе уявлення про православної релігії, а християнство приймали головним чином сподіваючись на ослаблення ясачного гніту (тим, хто брав християнство, покладалися пільги).

Більшість віруючих якутів сповідують вчення Айии (Тенгрі), поширене і православ'я. Якути щороку святкують релігійне свято «Исиах».

У 2014 році була помічена тенденція зростання віруючих православної церкви серед етнічних якутів. Це сталося після перекладу Біблії на якутську мову^[21].

Мови в Республіці Саха |

Рідна мова населення Саха — Якутії за переписом 2010 р.^[14]

якутська — 470 092 — 50,39 %

російська — 421 481 — 45,18 %

українська — 5 290 — 0,57 %

киргизька — 4 615 — 0,49 %

бурятська — 3 755 — 0,40 %

вірменська — 3 217 — 0,34 %

евенська — 3 188 — 0,34 %

Володіння мовами за переписом 2010 р.^[14]

російська — 884 412 — 94,7 %

якутська — 443 312 — 47,5 %

англійська — 40 450 — 4,3 %

українська — 13 138 — 1,4 %

німецька — 6 800 — 0,7 %

евенська — 3 755 — 0,4 %

французька — 3 700 — 0,4 %

татарська — 3 311 — 0,4 %

бурятська — 3 098 — 0,3 %

Рідна мова найбільших серед національностей^[14]

	якутська	російська	українська	киргизька	бурятська	вірменська	евенська	татарська	узбецька	евенкійська
Якути	94,2 %	5,8 %
Росіяни	0,4 %	99,5 %	0,1 %					0,0 %
Евенки	81,2 %	12,1 %					0,3 %			6,4 %
Українці	0,2 %	74,7 %	25,0 %					0,0 %
Евени	65,4 %	13,3 %					20,5 %			0,7 %
Татари	1,6 %	61,6 %						36,3 %	0,1 %
Буряти	2,1 %	44,5 %			53,4 %
Киргизи	1,1 %	7,2 %		91,3 %					0,2 %
Вірмени	0,2 %	12,4 %				87,2 %
Узбеки	1,0 %	10,5 %		0,7 %					87,5 %
Долгани	94,1 %	3,1 %
Юкагіри	31,3 %	44,0 %					0,6 %
Чукчі	6,6 %	49,7 %					0,4 %
Якутія	50,4 %	45,2 %	0,6 %	0,5 %	0,4 %	0,3 %	0,3 %	0,3 %	0,3 %	0,2 %

Адміністративний поділ |

Докладніше: Адміністративно-територіальний поділ Республіки Саха

Карта адміністративного поділу Республіки Саха (Якутія).
Червоним виділена територія міських округів «Якутськ» і «Жатай».


№ на карте	Українська назва	Якутська назва	Код ЗКАТО	Населення, тис. жит.	Територія, тис. км²	Щільність, люд./км²	Адміністративний центр
міські округи
I	Жатай	Жатай	98 401 554 000	9,1
II	Якутськ	Дьокуускай	98 401 000 000	274,9
Муніципальні райони (улуси)
1	Абийський	Абый улууһа	98 201 000 000	4,8	69,4	0,09	Біла Гора
2	Алданський	Алдан улууһа	98 203 000 000	49,4	156,8	0,32	Алдан
3	Аллаїховський	Аллайыаха улууhа	98 206 000 000	3,2	107,3	0,04	Чокурдах
4	Амгинський	Амма улууһа	98 208 000 000	17,3	29,4	0,59	Амга
5	Анабарський	Анаабыр улууhа	98 210 000 000	3,7	55,6	0,07	Саскилах
6	Булунський	Булуҥ улууһа	98 212 000 000	9,7	235,1	0,05	Тіксі
7	Верхньовілюйський	Үөһээ Бүлүү улууһа	98 214 000 000	21,2	43,2	0,5	Верхньовілюйськ
8	Верхньоколимський	Үөһээ Халыма улууһа	98 215 000 000	6,9	67,8	0,1	Зирянка
9	Верхоянський	Үөһээ Дьааҥы улууһа	98 216 000 000	13,7	24,7	0,12	Батагай
10	Вілюйський	Бүлүү улууһа	98 218 000 000	27,6	55,2	0,5	Вілюйськ
11	Гірський	Горнай улууhа	98 220 000 000	11,2	45,6	0,25	Бердігестях
12	Жиганський	Эдьигээн улууһа	98 222 000 000	3,98	140,2		Жиганськ
13	Кобяйський	Кэбээйи улууһа	98 224 000 000	14,0	107,8	0,13	Сангар
14	Ленський	Ленскэй улууһа	98 227 000 000	38,8	77,0	0,5	Ленськ
15	Мегіно-Кангаласький	Мэҥэ Хаҥалас улууһа	98 229 000 000	32,1	11,7	2,74	Нижній Бестях
16	Мирнинський	Мирнэй улууһа	98 231 000 000	86,0	165,8		Мирний
17	Момський	Муома улууһа	98 233 000 000	4,5	101,7	0,04	Хонуу
18	Намський	Нам улууһа	98 235 000 000	24,3	11,9	2,04	Намци
19	Нерюнгринський	Нүөрүҥгүрү улууhа		85,8	93,0	0,92	Нерюнгрі
20	Нижньоколимський	Аллараа Халыма улууhа	98 237 000 000	5,3	86,8	0,06	Черський
21	Нюрбинський	Ньурба улууһа	98 226 000 000	25,9	52,4		Нюрба
22	Оймяконський	Өймөкөөн улууhа	98 239 000 000	13,4	92,2		Усть-Нера
23	Оленьоцький	Өлөөн улууһа	98 242 000 000	4,1	318,1		Оленьок
24	Ольокмінський	Өлүөхүмэ улууһа	98 241 000 000	29,6	166,7	0,19	Ольокмінськ
25	Середньоколимський	Орто Халыма улууhа	98 246 000 000	7,9	125,2	0,08	Середньоколимськ
26	Сунтарський	Сунтаар улууһа	98 248 000 000	25,5	57,8	0,46	Сунтар
27	Таттинський	Таатта улууһа	98 204 000 000	17,3	18,98	0,9	Итик-Кюйоль
28	Томпонський	Томпо улууhа	98 250 000 000	15,1	135,8	0,11	Хандига
29	Усть-Алданський	Уус-Алдан улууһа	98 252 000 000	22,4	18,3	1,22	Борогонци
30	Усть-Майський	Уус-Маайа улууhа	98 254 000 000	10,6	95,3		Усть-Мая
31	Усть-Янський	Усуйаана улууһа	98 256 000 000	8,7	120,3	0,07	Депутатський
32	Хангаласький	Хаҥалас улууhа	98 244 000 000	34,7	24,7		Покровськ
33	Чурапчинський	Чурапчы улууhа	98 258 000 000	19,9	12,6	1,52	Чурапча
34	Евено-Битантайський	Эбээн-Бытантай улууhа	98 259 000 000	2,8	55,6	0,05	Батагай-Алита

Економіка |

Запаси природних ресурсів |

Республіка Саха має величезний за обсягом та унікальний за складом і якістю сировини природно-ресурсний потенціал. На території республіки виявлено понад 1,5 тис. родовищ різних видів мінеральної сировини, включаючи:

796 золотоносних;

44 олов'яних;

48 вугільних;

34 нафтогазових;

26 слюдяних;

7 залізорудних;

150 кімберлітових трубок^[22].

Транспорт |

Транспортна мережа для Якутії дуже важлива. У наш час активно використовується водний, автомобільний (особливо Амуро-Якутська залізнична магістраль) і повітряний транспорт. У 2004 р. почалося будівництво залізничної лінії, що сполучає Якутськ з Нерюнгрі. Це дозволить приєднати республіку до залізничної мережі всієї Росії до 2010 р. Загальна протяжність залізничної лінії, що будується — 800 км. Велика частина перевезень вантажів здійснюється водним транспортом. Є 6 річкових та 2 морських порти, 3 судноплавні компанії та Арктичне морське пароплавство.

Сфера послуг |

У Республіці Саха розвивається туризм.

Вид кімберлітової трубки Удачна з повітря

Промисловість |

Промисловість Якутії орієнтована на видобуток і збагачення сировини, тому що республіка багата природними ресурсами. На території Якутії знаходиться найбільше в країні Ельконське уранове родовище з розвіданими запасами близько 344 тис. тонн. Південно-Алданський залізорудний район — важлива база для формування Південно-Якутського територіально-виробничого комплексу.

Основні сектори промисловості:

Кольорова металургія, переважно алмази й золото («Золото Якутії», «Алданзолото») (90 % усіх російських алмазів і 24 % золота добувається в Якутії). Акціонерна компанія «АЛРОСА» — найбільший у світі виробник алмазів; друге місце у світі за обсягом продажів

Вугільна промисловість («Якутуголь»)

Виробництво будівельних матеріалів

Лісова (10 % від загальноросійської) й деревообробна промисловість

Машиноремонт

Легка й харчова промисловість

Енергетика. Основа енергетики Республіки Саха — Вілюйська ГЕС, Чульманська, Якутська ГРЕС.

Сільське господарство |

Пушно-хутряне

М'ясо-молочне

Картопляно-овочеве

Оленярство, конярство та звірівництво

Політичний устрій |

Голова республіки |

Докладніше: Президент Республіки Саха

Головою Республіки Саха (Якутія) і її вищою посадовою особою є президент Республіки Саха (Якутія), який також очолює виконавчу владу республіки й виконує свої обов'язки протягом 5 років. Після підписання Президентом РФ В. В. Путіним Федерального закону "Про внесення змін у Федеральний закон «Про загальні принципи організації законодавчих (представницьких) і виконавчих органів державної влади суб'єктів Російської Федерації» і у Федеральний закон «Про основні гарантії виборчих прав і права на участь у референдумі громадян Російської Федерації», президент Республіки Саха (Якутія) обирається за поданням Президента РФ Державними Зборами (Іл Тумен) Республіки Саха (Якутія).

Парламент |

Докладніше: Іл Тумен

Вищим представницьким, законодавчим і контрольним органом Республіки Саха (Якутія) є Державні Збори (Іл Тумен) — парламент республіки.

Державні Збори (Іл Тумен) є однопалатним законодавчим органом і складається з 70 депутатів. Збори обираються строком на 5 років.

Уряд |

Уряд Республіки Саха (Якутія) представляє виконавчу владу в республіці. Структура й склад уряду визначаються рішеннями президента й Уряду Республіки Саха (Якутія). Наразі уряд Якутії складається з голови (прем'єр-міністр), двох перших заступників голови, п'яти заступників голови, 17 міністрів і трьох голів Держкомітетів.

Культура |

Свята Якутії |

Крім загальноросійських державних офіційних свят, у Якутії відзначаються республіканські державні свята:

27 квітня — День Республіки Саха (Якутія)

21 червня — Національне свято Исиах

27 вересня — День прийняття Декларації про державний суверенітет Республіки Саха (Якутія)

Кінематограф |

Починаючи з 1990-х років значний розвиток отримав кінематограф Якутії. Щорічно виходить 10-15 кінострічок у різних жанрах аж до постапокаліпсису, касові збори яких порівнянні зі зборами голівудських фільмів в Якутії^[23]^[24]^[25].

Див. також |

2607 Якутія — астероїд, названий на честь території^[26].

Якутські імена

Примітки |

↑ Численность населения РС(Я) на 1 июля 2011 года с учетом предварительных итогов ВПН-2010 года

↑ В українських публікаціях іноді зустрічаються назви «Республіка Якутія (Саха)» та просто «Республіка Якутія».

↑ З Вітімканом. На території Республіки Саха лише 50 км нижньої течії Вітіма.

↑ На три часовых пояса разделили Якутию(рос.)

↑ Орулуур Оруос. Чего хотели якутские националисты?

↑ Далан. Жизнь и судьба моя: Роман-эссе // Якутск: Бичик , 2003. — 334 с.

↑ Уральский государственный горный университет. Якутское сообщество Саха «Аан Дойду»(рос.)

↑ Герои Советского союза по национальностям(рос.)

↑ Неоголошена депортація(рос.)

↑ [1]

↑ Альбіна Поісєєва: Чурапчинське переселення було помилковим рішенням тодішньої влади(рос.)

↑ Музей «Переселення» середньої школи ім. Болот Ботура(рос.)

↑ Спецкурс «Переселення частини колгоспників Чурапчинського району в Булунский, Кобяйський та Жиганський райони Якутській АРСР в 1942 році»(рос.)

↑ ^а^б^в^г^д^е http://sakha.gks.ru/wps/wcm/connect/rosstat_ts/sakha/ru/census_and_researching/census/national_census_2010/score_2010/ Результати Всеросійського перепису населення 2010 р. у республіці Саха — Якутія

↑ http://sakha.gov.ru/districts

↑ Долгано — Евенкійський національний район

↑ ^а^б Евенкійський національний район

↑ Евенський національний район

↑ Arena - Atlas of Religions and Nationalities in Russia. Sreda.org

↑ 2012 Survey Maps. "Ogonek", № 34 (5243), 27 August 2012. Retrieved 24 September 2012.

↑ NUMBER OF ETHNIC YAKUTS CONVERTING TO ORTHODOXY ON THE INCREASE

↑ Путівник інвестора Республіки Саха (Якутія)(рос.)

↑ Якутское киночудо: как выглядит дальневосточный блокбастер

↑ Якутский Болливуд

↑ Андрей Борисов: «Якутское кино обогнало Голливуд»

↑ Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання |

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Республіка Саха

Офіційний веб-сервер органів державної влади Республіки Саха (Якутія) (рос.)

Офіційний сайт Державних Зборів («Іл Тумен») Республіки Саха (Якутія) (рос.)

Республіканський інформаційно-аналітичний портал SakhaNews.ru (рос.)

Республіканський портал (рос.)

Викопні комахи Якутії (рос.)

Республіка Саха у довіднику адміністративно-територіального поділу станом на 1 січня 2005 (рос.)

Історичні фотографії з сайту «„Історія Сибіру“» (рос.)

море Лаптєвих	Північний Льодовитий океан	Східно-Сибірське море
Красноярський край		Чукотський автономний округ Магаданська область
Іркутська область	Забайкальський край Амурська область	Хабаровський край

[1] Численность населения РС(Я) на 1 июля 2011 года с учетом предварительных итогов ВПН-2010 года

[2] В українських публікаціях іноді зустрічаються назви «Республіка Якутія (Саха)» та просто «Республіка Якутія».

[3] З Вітімканом. На території Республіки Саха лише 50 км нижньої течії Вітіма.

[4] На три часовых пояса разделили Якутию(рос.)

[5] Орулуур Оруос. Чего хотели якутские националисты?

[6] Далан. Жизнь и судьба моя: Роман-эссе // Якутск: Бичик , 2003. — 334 с.

[7] Уральский государственный горный университет. Якутское сообщество Саха «Аан Дойду»(рос.)

[8] Герои Советского союза по национальностям(рос.)

[9] Неоголошена депортація(рос.)

[10] [1]

[11] Альбіна Поісєєва: Чурапчинське переселення було помилковим рішенням тодішньої влади(рос.)

[12] Музей «Переселення» середньої школи ім. Болот Ботура(рос.)

[13] Спецкурс «Переселення частини колгоспників Чурапчинського району в Булунский, Кобяйський та Жиганський райони Якутській АРСР в 1942 році»(рос.)

[census2010-14] а^б^в^г^д^е http://sakha.gks.ru/wps/wcm/connect/rosstat_ts/sakha/ru/census_and_researching/census/national_census_2010/score_2010/ Результати Всеросійського перепису населення 2010 р. у республіці Саха — Якутія

[15] ttp://sakha.gov.ru/districts

[16] Долгано — Евенкійський національний район

[Евенкійський_національний_район-17] а^б Евенкійський національний район

[18] Евенський національний район

[ArenaAtlas-19] Arena - Atlas of Religions and Nationalities in Russia. Sreda.org

[2012maps-20] 2012 Survey Maps. "Ogonek", № 34 (5243), 27 August 2012. Retrieved 24 September 2012.

[21] NUMBER OF ETHNIC YAKUTS CONVERTING TO ORTHODOXY ON THE INCREASE

[22] Путівник інвестора Республіки Саха (Якутія)(рос.)

[23] Якутское киночудо: как выглядит дальневосточный блокбастер

[24] Якутский Болливуд

[25] Андрей Борисов: «Якутское кино обогнало Голливуд»

[26] Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Республіка Саха