Ріхард Мартін Вільштеттер
|зображення_розмір=
| Ріхард Мартін Вільштеттер | |
|---|---|
нім. Richard Martin Willstätter | |
 | |
| Народився | 13 серпня 1872(1872-08-13) Карлсруе, Баден, Німеччина |
| Помер | 3 серпня 1942(1942-08-03) (69 років) Муралто, Локарно, Швейцарія ·гострий інфаркт міокарда |
| Громадянство (підданство) |  Німецька імперія Веймарська республіка Третій Рейх Швейцарія |
| Національність |  Німеччина |
| Діяльність | хімік, викладач університету |
| Alma mater | Мюнхенський університет |
| Галузь | фізична хімія |
| Заклад | Мюнхенський університет ВТШ Цюріха Берлінський університет Інститут кайзера Вільгельма |
| Науковий керівник | Адольф фон Беєр |
| Вчителі | Alfred Einhorn[d] |
| Відомі учні | Ріхард Кун |
| Член | Лондонське королівське товариство, Леопольдина, Баварська академія наук, Шведська королівська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Національна академія деї Лінчеї, Російська академія наук, Прусська академія наук і Академія наук Турина[d] |
| Відомий завдяки: | органічна хімія |
| Нагороди |  Нобелівська премія з хімії (1915)Медаль Вілларда Гіббса (1933) |
Ріхард Мартін Вільштеттер у Вікісховищі? | |
Рі́хард Ма́ртін Ві́льштеттер (нім. Richard Martin Willstätter, 13 серпня 1872, Карлсруе, Німеччина — 3 серпня 1942, Муралто, Швейцарія) — німецький хімік-органік, відомий своїми дослідженнями структур рослинних барвників. У 1915 році здобув Нобелівську премію з хімії «за дослідження фарбувальних речовин рослинного світу, особливо хлорофілу»[1].
Біографія |
Ріхард Вільштеттер народився 13 серпня 1872 року в Карлсруе в єврейській родині торгівця тканинами. Після закінчення школи в рідному місті, Ріхард навчався в Нюрнберзькій реальній гімназії, де проявив себе здібним та закінчив гімназію на «відмінно». Після закінчення гімназії, Вільштеттер вступив у Мюнхенський технічний університет, однак через невдоволення рівнем навчання перевівся в Мюнхенський університет[2].
У 1894 році Ріхард Вільштеттер здобув докторський ступінь з хімії і вже в 1896 році стає приват-доцентом, а через 6 років (у 1902) він обійняв посаду екстраординарного професора в лабораторії Адольфа фон Байера. У 1905 році Вільштеттер стає професором хімії Федерального технологічного інституту Цюриха, де і розпочав дослідження хлорофіла[2].
Через 7 років (у 1912 році) Ріхард Вільштеттер починає працювати в Інституті кайзера Вільгельма в Берліні, де він зробив висновок, що забарвлення квіток залежить від суміші антоціанінів та каротиноїдів. У 1915 році вченому було присуджено Нобелівську премію з хімії «за дослідження фарбувальних речовин рослинного світу, особливо хлорофілу», хоча вручення премії було затримане через війну до 1920 року. У 1916 році вже Нобелівський лауреат Ріхард Вільштеттер у складний післявоєнний період стає професором Мюнхенського університету. Незважаючи на труднощі післявоєнного часу, він зайнявся вивченням ферментів[2].
У 1938 році нацисти мали відправити Вільштеттера в Дахау, але вченому вдалося переховатися та переїхати у Швейцарію. Помер Ріхард Вільштеттер 3 серпня 1942 в Муралто (Швейцарія)[2].
Родина |
У 1903 році Вільштеттер одружився з Софією Лезен. У них народилися син і дочка. Дружина Вільштеттера померла в 1909 році, і він більше не одружувався[3].
Примітки |
↑ The Nobel Prize in Chemistry 1915. Нобелівський комітет. Архів оригіналу за 2013-07-07. Процитовано 2012-07-05. (англ.)
↑ абвг Richard Willstätter - Biography. Нобелівський комітет. Архів оригіналу за 2013-07-07. Процитовано 2012-07-05. (англ.)
↑ Лауреаты Нобелевской премии: Энциклопедия. Пер. с англ.- М.: Прогресс, 1992.(рос.)
| |||||||||||||||||
