Ufdjrw

? Мамут † Час існування: Пліоцен — Плейстоцен (4,8—0,01 млн р. тому)
Південний мамут (Mammuthus meridionalis) у порівнянні з людиною
Охоронний статус
Вимерлий (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Тварини (Metazoa) Надтип: Вториннороті (Deuterostomia) Тип: Хордові (Chordata) Підтип: Черепні (Craniata) Інфратип: Хребетні (Vertebrata) Клас: Ссавці (Mammalia) Підклас: Звірі (Theria) Інфраклас: Плацентарні (Eutheria) Надряд: Афротерії (Afrotheria) Ряд: Хоботні (Proboscidea) Родина: Слонові (Elephantidae) Рід: Мамут (Mammuthus) Brookes, 1828
Посилання
Вікісховище: Category:Mammuthus Віківиди: Mammuthus EOL: 3014669 Fossilworks: 43266

Ма́мут, або мамонт (лат. Mammuthus) — рід вимерлих тварин з родини слонових.

Час існування і поширення |

Мамути були розповсюджені на усіх материках, окрім Австралії та Антарктиди, у період з пізнього пліоцену до пізнього плейстоцену (4,8—0,01 млн років тому).

Для порівняння: близькі до мамутів (суміжна родина) мастодонти мешкали на Землі в період 33.9–0.011  млн років тому, тобто з олігоцену до кінця плейстоцену.

Українська назва |

В Україні здавна існувала власна назва скам'янілостей, що стосуються цих тварин, — «мамут»: саме її зафіксовано як реєстрову назву в усіх перших словниках (напр.: Дубровський, 1918^[1]; Шарлемань, 1928^[2] та ін.; докладніше див. далі). Така сама назва використовується і в мовах багатьох європейських народів, у тому числі польській, чеській, угорській, німецькій, болгарській, словацькій, верхньолужицькій, македонській, сербській, хорватській, англійській тощо. Надалі, в період тотальної русифікації, цю назву почали заміняти російською (а первинно, ймовірно, французькою) назвою «маммонт». У словнику Павла Штепи номен «мамонт» подається як чужомовний відповідник українського слова «мамут»^[3].

В одному зі своїх коментарів в книзі Культура слова: Мовностилістичні поради відомий мовознавець проф. Олександр Пономарів^[4] присвячує номену «мамут» спеціальну увагу:

Відомий дослідник і популяризатор зоологічних знань Ігор Акімушкін зазначає, що

Словник московсько-український (1918 р.) лексикографа Дубровського Віктора Григоровича подає рос. слово «Мамонтъ» як «мамут».^[6]

ЕСУМ подає слово мамонт із молодшим синонімом мамут, зазначаючи, що назва мамонт запозичена з мов народів Півночі через посередництво російської мови, звукова форма мамут є повторним запозиченням через польську із західноєвропейських мов^[7].

Номен «мамонт» |

Модель мамута в Нордхаузен, Німеччина

Кістяк мамута в одному з зоомузеїв

Ця назва в російській мові походить з мов народів Півночі, а саме від мансійського слова «манґ онт»^[8][9] — «земляний ріг» і до нас прийшло через російську мову та поширилось на інші мови (наприклад англ. Mammoth). Остаточної визначеної етимології немає. Пов'язується з якутським mamut похідним від mamma — «земля», оскільки якути вважали, що мамонти живуть в землі.^[10] Існують і інші версії походження, зокрема від західно-тунгуського «ведмідь», є думки про хантийське і ненецьке походження. Процес русифікації в Україні, який чіпляв також українську наукову термінологію, набув особливо значного розвитку в середині XX ст. (див. Русифікація України), коли, зокрема, було закрито останні україномовні зоологічні видання^[11]. Особливо активне зросійщення розпочалося наприкінці 1950-х років, коли було видано Постанову Пленуму ЦК КПРС про перехід українських шкіл на російську мову викладання (1958 р.) та на XXII з'їзді КПРС ухвалено Програму партії про «злиття націй» в єдиний радянський народ (1961 р.). Перша відома україномовна праця, в якій у назві вжито слово «мамонт», датована 1960 роком^[12].

Номен «мамут» |

Номен «мамут» є найпоширенішим в мовах багатьох народів для позначення цих тварин. Тільки у просторі вікіпедії ця назва зустрічається у 37 мовних версіях^[13], у тому числі в болгарській, польській, словацькій, чеській, сербській, хорватській, естонській, литовській, латвійській, німецькій, фінській, угорській, португальській, турецькій тощо.

В Україні — як раніше, так і тепер — також широко вживається ця давньоруська форма назви — Ма́мут (Шарлемань, 1928;
Караваєв, 1930^[14];
Жарський, 1938^[15];
Підоплічко, 1948^[16];
Шидловський, 2004^[17];
Сеґеда, 2008^[18];
Плачинда, 2008^[19]
Михайлов, 2009^[20] та ін.).
На слух назва «мамут» збігається з латинською назвою іншого роду хоботних — мастодонтів (Mammut Blumenbach, 1799). Попри це, у «Біологічному словнику» (1974)^[21] назва «мамут» однозначно асоційована зі слонами (Elephas primigenius), а не мастодонтами.

Зображення мамута в Кам'яній могилі

Особливо часто в науковій літературі згадують «мамута» у зв'язку з вивченням палеолітичних стоянок. Пов'язано це з великою частотою знахідок кісток мамутів при проведенні сільськогосподарських робіт, розчистці русел річок тощо. Найвідомішою є виявлена на Черкащині Межиріцька стоянка^[22], докладно описана у працях І. Підоплічки, О. Короткевич та ін. палеозоологів. Згадують «мамута» і в описах інших відомих стоянок, зокрема Мізинській^[23].

Відомими є й інші місцезнаходження, у тому числі пам'ятка «Семенівка» (Баришівський район Київщини), де науковцями Київського національного університету протягом 1997–2001 років виявлено велику кількість мамутових кісток (саме «мамутових»)^[24]. Докладно є описані петрогліфи із зображеннями мамутів (саме як «мамут») в Кам'яній Могилі^[25].

Ця тема активно розвивається і тепер і «мамутів» та «мамутові кістки» (тобто не тільки зуби, але й бивні, черепи, хребці, кістки автоподію тощо) згадують у багатьох працях (наприклад, Залізняк та ін., 2003^[26], Шидловський, 2004^[27]).

Велика кількість згадок «мамута» і «мамутових кісток» подана і в нещодавньому випуску «Сіверянського літопису», присвяченому підсумкам наукової конференції, присвяченої 100-річчю
відкриття Мізинської палеолітичної стоянки (2008)^[28]. Відтворення картин полювань на мамутів обговорюється в і сучасних конференціях з проблем музеології (напр.^[29][30]).
Так само багато вживається назва „мамут“ в сучасних українознавчих дослідженнях, зокрема в нещодавній монографії Валерія Сніжка „Українознавство: природна психо-філософська концепція“ (Сніжко, 2010)^[31]. В іншій своїй праці — „Творчість через символ“ — аналізуючи орнаменти на браслетах з мізинської культури, Валерій Сніжко та Любов Отрошко зазначають: „Мамут“ — від назви тварини у міжнародному визначенні Mammuthus; невідповідний міжнародному російський переклад не повинен бути в українському правописі» (^[32]: с. 66).

«Мамут» і «мамутові кістки» (або «роги») багаторазово згадані як у класичних оглядах історії (як «косматий мамут»), зокрема у «Великій історії України» (Голубець, 1935/1993)^[33], так і в сучасному (2011) виданні «Економічна історія України», зокрема у розділі «Привласнювальна економіка палеоліту та мезоліту на теренах України» (Кіосак, 2011)^[34]. Багаторазові згадки «мамутів» знаходимо розділі «Кам'яна доба» неперевершеної «Історії України» у версії Наталії Полонської-Василенко^[35].

Все це свідчить не тільки про велику роль Мамута в історії місцевих економік на теренах України, але й визначну роль як самої тварини, так і даних про неї у розвитку місцевих форм природокористування (зокрема й полювання та використання дериватів) та системи знань про природу (вкл. й сучасні палеозоологічні дослідження). Важливими і частими є згадки мамутів в сучасних історико-етнологічних дослідженнях (Сеґеда, 2008)^[36].

Види |

Розмірне різноманіття мамутів

Описано 9 видів роду Мамут (за itis), всі вони вимерлі:

• 
  M. africanavus (Arambourg, 1952)


• 
  M. columbi Falconer, 1875


• 
  M. exilis Vincent J. Maglio, 1970 — Мамут карликовий
  


• 
  M. imperator (Leidy, 1858)


• 
  M. lamarmorae (Major, 1883)


• 
  M. meridionalis (Nesti, 1825)


• 
  M. primigenius Blumenbach, 1799 — Мамут найвеличніший
  


• 
  M. subplanifrons (Osborn, 1928)


• 
  M. trogontherii Polig, 1885

Морфологія |

Мамут проти Мастодонта: наочна демонстрація відмінностей

Як і для всіх інших родів ряду слоноподібних, для мамута характерні:

• великі розміри тіла і потужні кінцівки,


• зрощення ніздрів та верхньої губи у хобот,


• надмірний розвиток верхніх різців і формування бивнів.

Розміри |

Мамути були більшими за всіх сучасних слонів і важили близько 6–8 тон, а окремі великі самці Mammuthus primigenius могли мати масу тіла до 12 тон. Відома знахідка бивня мамута довжиною 3,3 м (2005 рік, штат Іллінойс). Попри це, не всі мамути були велетнями, і більшість відомих видів
були не більшими за азійського слона. Знайдено також викопні (вимерлі) види карликових мамутів: на островах Санта-Барбара (M. exilis) і Сардинія (M. lamarmorae). Існували також форми (види?) карликових мамонтів на острові Врангеля, на північ від Сибіру.

Череп, зуби |

Мамут має всі основні ознаки родини слонових і за ними добре відрізняється від горбкозубих мастодонтів (див. рис.). Як і для всіх інших слонових, для мамута характерні такі ознаки, як втрата емалі, що покривала бивні, збільшення кількості емальних гребнів на кутніх зубах і збільшення висоти їх коронон (гіпсодонтія). Останні дві ознаки прямо пов'язані зі спеціалізацією до живлення грубими рослинними кормами.

• 
  

  

  
  

  
  

  Скелет мамута колумбійського
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Кутні зуби слоноподібних: слон азійський, слон африканський і мастодонт
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Кутній зуб мамута за огляду збоку (бічний профіль)
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Кутній зуб мамута за огляду зверху (жуйна поверхня)
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Кутній зуб мамута з Таймиру в руках дослідника
  

  
  

  
  

В Україні, з дна річки Дніпро під час будівництва нового Кодацького мосту було піднято, окрім інших знахідок, зуби мамута (лат. Mammuthus primmigenius), які виявилися найбільшими з усіх відомих у Європі. Розмір їхньої жувальної поверхні сягає 41 см при вазі 12 кг, а абсолютний вік становить 30 тис. років.^[37] Знахідки зберігаються у музеї Палеонтологічного інституту АН Росії (Москва).^[37]

Полювання людей на мамутів |

Доісторична сцена в Парку Baconao в Сантьяго-де-Куба

Рисунок мамута в печері Комбареле (Дордонь, Франція)

Зображення мамута на камені на стоянці в Мальті (колекція Ермітажу)

Мамути відіграли величезну роль у становленні східноєвропейських та інших осередків людської цивілізації. На сьогодні відомі десятки докладно описаних палеолітичних стоянок мисливців на мамутів. Переважна більшість з них стосується часу пізнього палеоліту (35—9 тис. р. до н. е.).

Відомими, зокрема, є палеолітичні стоянки Радомишльська (Житомирщина), Кирилівська (Київ)^[38], Мізинська (Чернігівщина), Межиріцька (Черкащина), Гінцівська стоянка (Полтавщина), Бердижська^[39] (Гомельська обл.), Костенки (Воронезька обл.), Мальта (Сибір, Іркурська обл.), Авдіївська (Курська обл.), Хотильове та Тимонівка (Брянська обл.), Сунгир (Володимирська обл. РФ).

З останнім місцезнаходженням пов'язана відома скульптурна реконструкція сунгирського чоловіка, зроблена 1968 року Михайлом Герасимовим.

За матеріалами з таких стоянок та інших місцезнаходжень описано низку археологічних культур, у стосунку до мисливців на мамутів — насамперед з часів пізнього палеоліту. Вважається, що в цей час людина була представлена формою Кроманьйонці (=неоантропи), яка проіснували в проміжку часу між близько 40 000 років тому і до 10 000 років тому. Кроманьйонці дали початок сучасним європейцям. Здібності їхніх попередників — неандертальців (середній палеоліт, 80–32 тис. років до Р. Х., тобто культурна епоха Мустьє) — до подібних полювань і загалом подібних форм природокористування, очевидно, були обмеженішими.

Білкова їжа, шкіри, бивні тощо були не тільки елементом достатку, але й культури.

Зимові житла кроманьйонців будувалися з кісток та бивнів мамутів, шерстистих носорогів, оленячих рогів, дерев'яних брусків, покривалися шкурами.

Найдавніший відомий ударний інструмент знайдений на Межиріцькій стоянці й має вік 13 тисячоліттям до н. е. Це — прикрашений візерунками череп мамута, що, поряд з іншими музичними інструментами, знайдений в одному з жител мисливців того часу^[40][41].

Художники палеоліту зображували тварин (і переважно тільки тварин), при тому мамути були такими ж популярними об'єктами творчості, як зубр, кінь чи олень. Перші малюнки недосконалі, але згодом майстерність досягла разючого рівня.

• див. також: Первісна культура


• див. також: Палеолітичні пам'ятки Європи


• див. також: Палеоліт на території сучасної України


• див. також: Доісторична Україна

Вимирання |

Молодий мамут, вилучений з вічної мерзлоти («мамантьонок Діма»)

Мамути вимерли близько 10 тисяч років тому під час останнього Льодовикового періоду. Точні причини вимирання не встановлені, але є кілька гіпотез:

• глобальне потепління


• через мисливців Верхнього Палеоліту^[42], зокрема, через фактор «перепромислу»


• втрата генетичного різноманіття^[43]


• пандемічне захворювання мамутів (туберкульоз?)^[44].

Більшість науковців-біологів схиляються до думки, що причиною вимирання мамутів був комплекс перерахованих вище чинників. Глобальне потепління спричинило танення льодовиків і підняття рівня океану приблизно на 150–200 метрів, що затопило більшу частину узбережних пасовищних низин, у той час як з півдня Євразії та Північної Америки наступили ліси, ці події перерізали звичні міграційні шляхи та ізолювали окремі популяції. Мамути змушені були відступити на північ — ущільнення популяцій, перенаселення та виснаження пасовищ призвело до браку їжі та розповсюдження інфекційних захворювань, і туберкульозу зокрема. Падіж мамутових стад доповнився активним полюванням на них людей.

Живі клітини мамута |

В Якутії в унікальній місцевості на глибині 100 метрів учасниками міжнародної палеонтологічної експедиції в 2012 році було знайдено живі клітини мамута: м'які й жирові тканини, шерсть і кістковий мозок.^[45] Якутськими науковцями разом з корейськими та японськими колегами до цього робились спроби клонувати мамутів при тому, що не вдавалося знайти живу клітину або цілу ДНК тварини.^{[45][неавторитетне джерело]}

Мамути в художній літературі |

Мамут волохатий (рис. Joseph Smit, 1836–1929)

Давня відомість мамутів в Україні не обійдена увагою майстрів слова. Зокрема, відома збірка романтичних новел раннього періоду творчості Юрія Яновського мала назву «Мамутові бивні» (1925):

В оповіданні Дмитра Шпаро та Олександра Шумилова «Скарб Едуарда Толля» (про Землю Саннікова) згадується відома етимологія назви мамута: «Ви знаєте, що означає слово „мамонт“? Воно походить від слова „мамут“, яке в свою чергу прийшло до нас з фіно-угорських мов. „Ма“ означає земля, „мут“ — кріт. „Мамут“ — земляний кріт»^[47].

Ще докладніше і цікавіше пише про «Звіра Мамута» відомий природознавець і письменник Ігор Акімушкін у своїй книжці «Стежкою легенд»^[48]:

«Багато мандрівників Сибіру занотували в евенків, якутів, мансі, чукчів та інших народів нашої Півночі такі самі оповіді про велетенського підземного мешканця. Усі повідомлення однотипні. Тварина-норокопач у найлютіші зими ходить під землею туди й сюди. Бачили ніби, як звір, гуляючи під землею, несподівано наближався до поверхні. Тоді він хапкома накидав на себе землю, швидкував глибше заритися. Земля, обсипаючись у тунель, утворює вирву. Звір не терпить сонячного світла і гине, тільки-но вийде на поверхню. У річкових кручах, по схилах ущелин часто-густо подибують мертвих кротів-велетнів: тут тварини ненароком вискакують з-під землі. Гинуть вони, потрапляючи і в пісковий ґрунт: пісок обсипається і стискує землекопів з усіх боків…

Ви, запевне, вже здогадалися, про яких тварин ідеться? Авжеж про мамутів! Адже це їхні ікла й заморожені трупи знаходять у Сибіру. До того ж і сама назва мамута свідчить про те, що й легендарний кріт-велетень тин-шу, і фан-шу, і Індрик-звір^[49], і фінський мамут — одна й та ж сама істота. Сучасна російська назва мамута походить від староруського слова „мамут“ [німецькою, французькою та англійською мовами написання цього слова збереглося без змін]. Росіяни запозичили його у фінських племен, які населяли європейську Росію. Багатьма фінськими говірками „ма“ означає землю, а „мут“ по-фінськи — кріт^[50]. Отже, „мамут“ — „земляний кріт“».

«Мамути йдуть» (реконструкція)

Мамут шерстистий (Royal BC Museum, Victoria, British Columbia)

Неодноразово несамовита потужність і сила мамонта згадані у поезії. Зокрема, у Миколи Бажана в «Трилогії пристрасті» є такі рядки (Бажан, 2002: 119–120)^[51]:

Богдан-Ігор Антонич у поезії «З зелених думок одного лиса» (збірка «Книги Лева (1936)»)^[52] пише так:

У Дмитра Білоуса є вірш з етимологічними розвідками про значення слова «Мамут» з однойменною назвою «Мамут»^[53]:

Згадує мамута у своїх віршах і Дмитро Кремінь, лауреат Шевченківської премії у творі «Симфонія „Золота ліхтарня“» (за:^[54]):

Примітки |

Посилання |

• 
  Чому вимерли мамонти. Гіпотези. (укр.)
  


• 
  Систематика роду Мамонт (англ.)
  


• 
  Галицький мамонт (укр.)
  


• 
  Старунський мамонт. Частина І (укр.)
  


• 
  Старунський мамонт. Частина II (укр.)
  


• Історія Подесіння: Початок (про стоянки мисливців на мамутів)

Джерела |

• 
  Pidoplichko, I. H. (1978) The Mezhirich mammoth-bone houses, U.S. Geological Survey. ISBN B0006WZGIS.


• Сайт «Станіславський натураліст»: Чому вимерли мамонти?
  


• 
  Поліщук О. Трипільська праісторія // Історико-культурологічні та лінгвістичні нариси на ukrainaforever.


• 
  Михайлов Б. Кам'яна могила // Ятрань. — 10.01.2009.


• Нужний Д. Дистанційна зброя i свідчення про збройні сутички за кам'яної доби (Історія вивчення проблеми й основні методичні підходи до розв'язання її) // Військово-історичний альманах. — Річник II. — Ч. 1 (2). — К., 2001. — 88 с.


• Логвиненко Віталій Миколайович. Великі ссавці (Proboscidea, Perissodactyla, Tylopoda, Artiodactyla) пліоцену, еоплейстоцену та раннього плейстоцену України, їх біостратиграфічне і палеоекологічне значення: Автореф. дис… канд. біол. наук: 03.00.08 / НАН України; Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена. — К., 2002. — 20 с.

Див. також |

• Слонові


• Полювання


• Палеоліт


• 
  9879 Мамут — астероїд, названий на честь цього роду тварин.

Це незавершена стаття з палеонтології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.