Іван Федоров
| Іван Федорович | |
|---|---|
 Портрет Івана Федорова роботи І. С. Томашевича (1904; Львівський історичний музей) | |
| Псевдо | Іван Федоров |
| Народився | бл. 1510 імовірно недалеко від Мінська, Велике князівство Литовське |
| Помер | 5 (15) грудня 1583[1] Львів, Руське воєводство, Річ Посполита |
| Поховання | Львів |
| Громадянство (підданство) | Річ Посполита Велике князівство Московське |
| Місце проживання | Королівство Польське, Велике князівство Литовське, Велике князівство Московське |
| Діяльність | Видавнича справа |
| Alma mater | Яґеллонський університет |
| Володіє мовами | російська |
| Конфесія | православ'я |
| Діти | Іван |
 | |
| |
Медіафайли на ВікісховищіІван Федорович, Іва́н Фéдоров, Іван Феодорович, Друкар (близько 1510, Велике князівство Литовське — 5 (15) грудня 1583, Львів) — діяч східнослов'янської культури, один із перших східнослов'янських друкарів, а також гравер, інженер, ливарник.
Вважається засновником друкарства у Московському царстві (див. Історія книгодрукування в Росії[ru]). Разом із білорусом Петром Мстиславцем видрукував 1564 року в Москві свою першу книгу — «Апостол». З 1566 через переслідування з боку вищого московитського духівництва та боярства покинув Москву та жив в еміграції у Великому князівстві Литовському. На території Литви мешкав та займався книговиданням: у Заблудові (1566-1572), Львові (1572-1575), Дермані й Острозі (1575-1581), знову у Львові (1581-1583). У 1574 уклав і надрукував у Львові перший східнослов'янський посібник — «Буквар» з граматикою та цього ж року здійснив друге видання «Апостола»[2].
Зміст
1 Життєпис
2 Сім'я
3 Поховання, перепоховання
4 Вшанування
5 Видання
6 Див. також
7 Примітки
8 Література
Життєпис |
Підпис Феодорова, 23 липня 1583
Пам'ятник Іванові Федорову в Москві
Пам'ятник Івану Федоровичу у Львові
Місце його народження невідомо, але, виходячи з геральдичного трактування друкованого знака Федорова, деякі вчені вважають, що він походить з дрібної західнобілоруської або полісько-підляської шляхти, підписувався родовим гербом Рогоза «Шранява»[3]. Існує гіпотеза про народження Івана Федорова на території сучасного Вілейського району[4].
У 1532, за деякими версіями, здобув ступінь бакалавра Яґеллонського університету, (Краків) — у «промоційній книзі» університету є відповідний запис 1532 року стосовно особи на ім'я Joannes Feodorowicz Moschus.
У 1550-х був дияконом церкви Миколи Гостунського в московському Кремлі. Можливо, працював у першій московській друкарні, що анонімно випустила 7 видань у 1550-х.
Друкарській справі навчався, мабуть, в анонімній друкарні новгородського священика Сильвестра (1553–1563)[3].
З квітня 1563 по березень 1564 разом із Петром Мстиславцем працював над підготовкою тексту, литтям шрифту та виготовленням гравюр для видання «Апостола». Сукупність художніх прийомів оформлення тексту, розроблена Іваном Федоровим, вплинула на подальше східнослов'янське друкарство. У післямові до «Апостола» 1564 року безпосереднім ініціатором створення друкарні названий цар Іван IV Грозний.
До 1565 Іван Федоров і Петро Мстиславець надрукували кілька літургійних церковнослов'янських книг.
Після спалення їхньої друкарні, до якого доклало рук московське духовенство[5], обидва друкарі залишили Москву; осіли в Заблудові (північне Підляшшя, на межі польських і білоруських земель), у маєтку литовського гетьмана Григорія Ходкевича, згодом прихильника Івана IV Грозного як претендента на польський престол. Існує припущення, що друкарі втекли з Москви від переслідування, бо нова техніка створила конкуренцію московським переписувачам книг.
У Заблудові Іван Федоров змінив своє московське прізвище на Федорович. Найменування Федоров — за іменем батька свідчить про те, що він не належав до знатної родини. У Московії так називали людей не іменитих, бо лише знатним дозволялося вживати форми на -ич. У Білорусі й Україні таких обмежень не існувало, і друкар називав себе «Іваном Федоровичем», додаючи до цього пояснення «з Москви», або «москвитин»[6].
Протягом 1569–1570 надруковані Учительне Євангеліє та Псалтир з Часословцем. Обидві книги прикрашені заставками й ініціалами: Євангеліє — геральдичною композицією, Псалтир — двома гравюрами. Передмови написані Іваном Федоровичем і Г. О. Ходкевичем.
У 1572 переїхав до Львова (без Петра Мстиславця).
Протягом 1573–1574 у монастирі св. Онуфрія «друкованє занедбане обновил» (надгробна епітафія на могилі у Львові). Разом зі своїм сином Гринем Івановичем із Заблудова працював над новим виданням «Апостола», прикрашеним заставками, ініціалами, кінцівками і трьома гравюрами. У післямові розповів про свою друкарську діяльність у Москві й Литві та про переїзд до Львова. Там же в 1574 надрукував перший східнослов'янський Буквар.
У Львові його звали «друкар москвитин» (лат. Iwan Moschus), що могло вказувати як на місце, звідки він прибув, так і на його національність.
У 1575 перейшов на службу до воєводи Київського, князя Костянтина Василя Острозького управителем Дерманського монастиря (ймовірно, за протекції вдови Г. Ходкевича[7]).
Будинок друкарні Львівського Успенського Ставропігійського братства, де були надруковані книги Івана Федоровича
У 1578 перебрався до Острога, де заснував друкарню (спочатку надрукував новий Буквар з рівнобіжними греко-слов'янськими текстами).
У 1580 видав Новий Завіт і Псалтир й окремо покажчик до останнього.
Протягом 1580–1581 спільно із сином, палітурником (інтролігатором) Іваном Друкаревичем, видав першу повну слов'янську Біблію за одним із списків Геннадієвої Біблії (т. зв. Острозька Біблія) з власною післямовою. Вийшли два наклади, у кожному — своя редакція тексту післямови видавця.
У 1581 вийшло останнє видання Івана Федоровича — «Хронологія» Андрія Римші (на 1 аркуші).
Розійшовшись із князем К. В. Острозьким, повернувся до Львова; відновити друкарню не спромігся. Вона перейшла у власність Львівського Успенського Братства, пізнішого Ставропігійського Інституту, який користувався орнаментами Івана Федорова до початку XIX століття.
За іншою версією, він хотів викупити друкарню після повернення до Львова в 1582, вона перебувала в заставі у Ізраеля Якубовича. Також відливав гармати на замовлення короля разом із пушкарем Данилом[8].
Написав передмову до Заблудівського Псалтиря, післямову до Апостола 1564 року, Львівського Апостола і Львівської Абетки. У літературному відношенні найбільший інтерес становить післямова до Львівського Апостола, де Іван Федорович пише про те, що змусило його взятися за нелегку працю друкаря й продовжувати її в найважчих обставинах.
Першим опублікував найдавніші пам'ятники слов'янської літератури: болгарське «Сказаніє о письменах» Чорноризця Храбра (початок X століття) у додатку до Острозької Азбуки й одне зі слів Кирила Туровського (в Учительному Євангелії).
Останні два роки життя провів у роз'їздах. Відомо, що в 1583 відвідав Краків і Відень, де показував імператорові Рудольфу I свій винахід — багатоствольну гармату зі змінними стволами.
Сім'я |
Мав сина Івана, відомий як Іван Друкаревич — відливач літер, складач, палітурник (інтролігатор)[9].
Поховання, перепоховання |
За одними даними, Івана Федоровича поховали на цвинтарі монастиря святого Онуфрія[10], за іншими — у самій церкві того ж монастиря у Львові.
За ще іншими припущеннями, його поховали на приміському цвинтарі Папарівка (біля села Підзамче; у 1867 цвинтар ліквідували через будівництво залізничної колії Львів — Броди, а останки відомих людей, які були там поховані, перепоховали у храмі Св. Онуфрія)[11]. Це явна помилка, адже цвинтар Папарівка виник набагато пізніше смерті Івана Федоровича.
На надгробку Івана Федоровича в Онуфріївському монастирі було зроблено напис: Іван Федорович друкар Москвитин которий своїм тщанієм друкованіє занедбалоє обновив[12]. Надгробок проіснував до 1883[7].
Збереглися малюнки надгробної плити І. Федоровича, зроблені на початку XIX століття церковним діячем й істориком Модестом Гриневецьким[11].
Востаннє останки Івана Федоровича перепоховали монахи в 1903[13].
У 1975 львівський музеолог Борис Возницький облаштовував в Онуфріївському монастирі Музей мистецтва давньої української книги. Для цього археолог Ігор Свєшніков проводив у храмі археологічні дослідження. Возницький помітив, що на плані церкви в одному місці стоїть літера «Ф». Вона позначала замуровану нішу з останками двох чоловіків — 70 та 25 років. Виникло припущення, що це тлінні рештки Івана Федоровича та його сина Івана Друкаревича. Протягом наступних років знайдені кістки зберігалися у Музеї мистецтва давньої української книги в дерев'яних ящиках (причому протягом цього періоду сам музей був переселений із Онуфріївського монастиря на територію палацу Потоцьких[11].
У 2003 одна з російських делегацій під час візиту до Львова вимагала, щоби рештки друкаря були перевезені до Москви, але дістала відмову[13].
Протягом всього цього часу львівські музейники намагалися залучити фахівців-антропологів для дослідження мощів, але на перешкоді ставала висока вартість таких досліджень. У 2013 Львівська галерея мистецтв дістала згоду кафедри судової медицини Вроцлавського університету безкоштовно провести такі дослідження у її сучасній лабораторії, яка займається дослідженням останків. У процесі досліджень з'ясували, що в кістках старшого з похованих втричі перевищений вміст важких металів (свинцю, олова, кадмію), а на суглобах і на хребті є деформація. На такі хвороби потерпали друкарі та складачі. Дослідження також довели, що обидва поховані (70- і 25-річні) були родичами (згідно з довідкою від Вроцлавського університету, їхні ДНК збігаються на 100%). З цього у Львові зробили висновок, що це Іван Федорович й Іван Друкаревич[11][14].
У грудні 2014 у Львові відбулося урочисте перепоховання решток Івана Федоровича. Раку з ними спочатку перевезли з приміщення Музею мистецтва давньої української книги до храму Успіння Пресвятої Богородиці, що на вул. Руській, де відбулася поминальна панахида. Відтак процесія з чотирма раками (крім Івана Федоровича та його сина, 1975 року в крипті Онуфріївського монастиря знайшли рештки ще десяти людей) рухалася центральними вулицями Львова (Руська — Підвальна — Насипна — площа Вічева — Чорноморська — пл. Старий Ринок — Б. Хмельницького), після чого раки заклали у стіну храму Св. Онуфрія, тобто на те місце, звідки свого часу вийняли тлінні рештки[11][15].
Вшанування |
Іменем Івана Федорова довгий час називали Український поліграфічний інститут у Львові (тепер Українська академія друкарства).
У Росії його іменем названо продовжуване видання, присвячене стародрукам — «Федоровські читання» (М., 1976 і далі.).
У Львові та Москві є пам'ятники Іванові Федоровичу.
У місті Старокостянтинів (Хмельницька область) на честь Івана Федорова названо Центральний парк.
З 1949 іменем Федорова названо вулицю у Львові[16], де міститься колишня будівля Ставропігійського інституту і з 1944 діє Ставропігійський професійний ліцей (до 1990 — ПТУ), що готує кваліфікованих робітників-поліграфістів.
Видання |
Сторінка Острозької Біблії
Московський Апостол
Євангеліє. 1581
1. Апостол. Москва, друкувався з 17/IV 1563 по 1/III 1564, 6 ненумерованих листів + 262 нумерованих (тут і далі мається на увазі нумерація кирилічними буквами), формат сторінок не менший 285×193 мм, друк в два кольори, тираж близько 1000, збереглось не менше 47 екземплярів.
2 та 3. Часлословець. Москва, два тиражі (7/VIII — 29/IX та 2/IX — 29/X 1565), 173 (у другому тиражі 172) ненумеровані листи, формат не менший 166×118 мм, друк в два кольори, збереглось не менше 7 екземплярів.
4. Євангеліє учительне. Заблудів[17], 8/VII 1568—17/III 1569, 8 ненумерованих + 399 нумерованих аркушів, формат не менший 310×194 мм, друк у два кольори, зберігся щонайменше 31 примірник.
5. Псалтир з часословцем. Заблудів, 26/IX 1569—23/III 1570, 18 ненумерованих листів + 284 листи першого рахунку + 75 листів другого рахунку, формат (за сильно обрізаним екземпляром) не менший 168×130 мм, друк в два кольори. Дуже рідкісне видання: відомі всього три екземпляри[18], причому всі неповні. Вперше в кирилічному книгодрукуванні набрані розграфлені таблиці.[19]
6. Апостол. Львів, 25/II 1573—15/II 1574, 15 ненумерованих + 264 нумерованих листи, формат не менший 300×195 мм, друк в два кольори, тираж 1000—1200, збереглося не менше 70 екземплярів. Передрук московського видання 1564 року з дещо кращим оформленням.[20]
Один з примірників Апостола виявили серед інших вкрадених старожитностей у схованці екс-президента Януковича в Межигір'ї після його втечі[21].
7. Буквар. Львів, 1574, 40 ненумерованих листів, полоса набору 127,5×63 мм, друк в два кольори, тираж, ймовірно, 2000, але наразі знайдено лише один екземпляр (зберігається в бібліотеці Гарвардського університету).
8. Греко-руська церковнослов'янська книга для читання. Острог, 1578, 8 ненумерованих листів, полоса набору 127,5×64 мм, друк в один колір, вперше у Івана Федорова набір в дві колонки (паралельно грецький та слов'янський текст), також відомий лише один екземпляр (зберігається в Державній бібліотеці міста Готи, східна Німеччина). Цей екземпляр переплетений разом з екземпляром Букваря 1578 року (див. нижче), через що часто їх вважають однією книгою, на яку посилаються як на Острозьку азбуку 1578 року (див., наприклад, факсимільне перевидання: М.: Книга, 1983).[22]
9. Азбука (Читанка). Острог, 1578, 48 ненумерованих листів, полоса набору 127,5×63 мм, друк в один колір, тираж був більшим, але збереглися лише два неповні екземпляри (один вже згадували вище, інший зберігається в Королівській бібліотеці Копенгагена). Повтор львівського букваря 1574 року з доданим «Словом о буквах» Черноризця Храбра. [23]
10. Новий заповіт до Псалтиря. Острог, 1580, 4 ненумеровані + 480 нумерованих листів, формат не менший 152×87 мм, друк в два кольори, про тираж відомості відсутні, збереглось щонайменше 47 екземплярів.
11. Алфавітно-предметний Покажчик до попереднього видання («Книжка, собраніе вещей…»). Острог, 1580, 1 ненумерований + 52 нумерованих листи, полоса набору 122×55 мм, друк в один колір, збереглось щонайменше 13 екземплярів (часто підшиті до кінця попередньої книги, але явно друкувались окремо й оформлені як особливе видання).
12. Хронологія Андрія Римші («Которого ся мсца што за старыхъ вековъ дѢело короткое описаніе»). Острог, 5/V 1581, двосторінкова листівка (текст розміщений на внутрішніх сторінках), полоса набору близько 175×65 мм. Єдиний відомий екземпляр зберігається в Державній публічній бібліотеці ім. Салтикова-Щедріна, Спб.
13. Острозька Біблія Острог, 1581. 8 ненумерованих + 276 + 180 + 30 + 56 + 78 нумерованих листів п'яти рахунків, формат не менший 309×202 мм, набір в дві колонки, в тому числі деякі на грецькій мові; друк переважно в один колір (кіновар тільки на титулі). Тираж до 1500, зберіглось близько 400 (рекордно багато, навіть серед новіших видань).
Див. також |
- Швайпольт Фіоль
- Дропан Степан
- Інкунабула
- Острозька друкарня
- Острозька Біблія
- Пам'ятник Іванові Федорову (Львів)
Музей мистецтва давньої української книги, Львів
Музей книги та друкарства України, Київ
3273 Друкар — астероїд, який назвали на честь Івана Федорова.
Невежа Андроник Тимофійович — колега
Примітки |
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Іван Федоров |
↑ Русский биографический словарь / под ред. А. А. Половцов, Н. П. Чулков, Н. Д. Чечулин и др. — Санкт-Петербург, Москва.
d:Track:Q4517914d:Track:Q656d:Track:Q4515376d:Track:Q649d:Track:Q1963546d:Track:Q15074489d:Track:Q1960551
↑ Гринчишин Д. Г. Федоров Іван // Українська мова. Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія, 2004.
↑ аб В. Русакевіч. Старабеларускія граматыкі, 2001.
↑ Першадрукар Іван Фёдараў нарадзіўся на Вілейшчыне //«Рэгіянальная газета»
↑ Дж. Флетчер. Про Російську державу (рос.)
↑ Ярослав Ісаєвич. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. — Львів, 2002. — С. 104—117.
↑ аб W. Budka. Fedorowicz Iwan (†1583)… — S. 388.
↑ Там само. — S. 388—389.
↑ Там само. — S. 389.
↑ Монастир Св. Онуфрія // Львів непопсовий
↑ абвгд Сюзанна Бобкова. 99 відсотків вірогідності, що перепоховали останки Івана Федоровича // Високий Замок. — 2014. — 18 груд. — С. 5.
↑ Детская энциклопедия: для среднего и старшего возраста. Том 7. Из истории человеческого общества. — М.: Изд. Академии педагогических наук РСФСР, 1961. — 621 с. — С. 256. (рос.)
↑ аб Іван Федоров до Москви не поїде // Львівська газета. — 2004. — 18 трав.
↑ Марічка Крижанівська. Івана Федорова поховають у монастирі // zaxid.net. — 2014. — 12 верес.
↑ У Львові перепоховали останки Івана Федорова // 5 канал, 18.12.2014
↑ Борис Мельник. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 65. — ISBN 966-603-115-9.
↑ Заблудів, містечко на сході сучасної Польщі, на річці Мелетин (за часів Російської імперії належав до Білостоцького повіту Гродненської губернії). Заснований у XV столітті. 1568 року тут засновано при православному монастирі (згодом греко-католицький, знищений 1824 року) друкарню, в якій працювали збіглі з Москви Іван Федоров та Петро Мстиславець; у ній надруковані: «Євангеліє учительне» (1569) та псалтир (1570).
↑ В літературі зустрічаються згадки, ще про одне, але воно виявилося пізнішим віленським передруком.
↑ Є електрона версія Архівовано 25 March 2012[Дата не збігається] у en:Wayback Machine..
↑ Доступний майже повний екземпляр електронна версія Архівовано 15 October 2012[Дата не збігається] у en:Wayback Machine..
↑ Дмитро Гнап. Найбільша крадіжка Януковича // Українська правда. Блоги, 25.02.2014
↑ Є електронна версія цих двох видань.
↑ Є електронна версія цієї книги та попередньої.
Література |
Ісаєвич Я. Д. Федоров Іван // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 277. — ISBN 978-966-00-1359-9.- Туб - въ Н. Фёдоровъ (или Федоровичъ) Иванъ // Русский биографический словарь / под ред. А. А. Половцов, Н. П. Чулков, Н. Д. Чечулин и др. — СПб., М.. — Т. 25. — С. 221–223.
Галактионов И. Д. Первопечатник Иван Федоров.— М.- Пг.: Госиздат, 1922. — 88 с. (рос.)
Свенцицкий И. Початки книгопечатання на землях України. — Жовква, 1924.
Бендасюк С. Общерусскій первопечатникъ Иванъ Федоровъ и основанная имъ братская ставропигійская печатня во Львове. — Львів, 1934. (рос.)
Budka W. Fedorowicz Iwan (†1583) / Polski Słownik Biograficzny — Kraków, 1948.— T. VI/5, zeszyt 30.— S. 388—389. (пол.)
Березов П.[ru] Первопечатник Иван Федоров. — М.: Московский рабочий, 1952. — 232 с.
Щепкина М. В. Переводы предисловий и послесловий старопечатных книг// У истоков русского книгопечатания. — М., 1959. — С. 215—264. (рос.)- Возникновение книгопечатания в Москве: Иван Федоров. — М., 1964; (рос.)
- Начало книгопечатания на Украине: Иван Федоров. — М., 1974; (рос.)
Запаско Я. П. Мистецька спадщина Івана Федорова. — Львів, 1974;- Першодрукар Іван Федоров і його послідовники на Україні (XVI — перша половина XVII ст.). Збірка документів. — К., 1975.
- Иван Федоров в Белоруссии. — М., 1979; (рос.)
Исаевич Я. Д. Преемники первопечатника. — М., 1981. (рос.)
Немировский Е. Л. Иван Фёдоров (около 1510—1583) / Отв. ред. А. А. Чеканов. — М.: Наука, 1985. — 320 с. (рос.)- Немировский Е. Л. Иван Федоров (Москвитин) // В кн.: Словарь книжников и книжности Древней Руси, вторая половина XIV—XVI в., часть А-К, Ленинград, 1988. — С.388 — 393.(рос.)
Микола Тимошик (27 Жовтень 2007). Українська книжка як об’єкт фальсифікацій. «Дзеркало тижня» №40.
Мицько Ігор. Іван Федоров: життя в еміграції. — Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2008. — 132 с.
Огієнко I. Історія українського друкарства
Ісаєвич Я. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми
Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.- Видання Івана Федорова та Петра Мстиславця з фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського: дослідження, попримірниковий опис / Н. П. Бондар ; [наук. ред. Г. І. Ковальчук] ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. — К. : [б. в.], 2012. — 312 с. : іл. — Бібліогр.: с. 296—306. — ISBN 978-966-02-6616-2
Дзюбан Р. Друкарів захоплено в Полоцьку (до початків білоруського, українського та московського друкарства). Робоча гіпотеза. — Львів, 2013. — 64 с. : іл.
Сюзанна Бобкова. 99 відсотків вірогідності, що перепоховали останки Івана Федоровича. // Високий Замок, 19-21 грудня 2014. № 188 (5252).— С. 1, 5.
|
Історія
Біографії
Культура
Книги
Росія
Львів
