Адигейці
| Адиги | |
|---|---|
| Кількість | 2,9 млн. (разом з діаспорою) |
| Ареал | Росія: Кабардино-Балкарія, Карачаєво-Черкесія, Адигея, Краснодарський край— 600-800 тис. Туреччина, Йорданія, Ізраїль, Північна Македонія, Ліван, Сирія, США, Західна Європа |
| Близькі до: | абхази, абазини |
| Мова | Адигська (адигейська, кабардино-черкеська, абазинська, убихська), російська, турецька, арабська |
| Релігія | Сунніти, шаманізм, православ'я |
Адигейці — народ адизької групи, проживає в Адигеї, півдні Краснодарського краю, а також в Туреччині та інших країнах Близького Сходу, США. Мови - російська і адигейська.
За радянських часів адигів в Адигеї стали іменувати «адигейцями», а поняття «черкеси» (що до початку XX століття включало усі адигейські субетноси) залишилося тільки за адигами Карачаєво-Черкесії.
На даний час адигейці КЧР — це, головним чином, черкеси, включаючи бесленеєвців, в Адигеї й Краснодарському краї — абадзехи, бжедуги, теміргоєвці, шапсуги, у КБР — кабардинці.
Зміст
1 Походження
2 Адизькі (черкеські) субетноси
3 Виникнення і значення терміна
4 Див. також
5 Джерела та зовнішні посилання
Походження |
Предки адигів — племена ксркетів, зихів, меотів та ін. відомі ще з античних часів. На початку 19 ст. у східних племен адигів (хатукаївців, бесленеївців, бжедугів) був, як і у споріднених з ними кабардинців, ієрархічний феодальний лад; західні племена (натухайці, шапсуги, абаздехи) князів не мали, тут переважали вільні селяни-общинники. В адигів існували родові традиції. За релігійними поглядами віруючі адиги — мусульмани. Старе житло — мазана плетена сакля. Одяг подібний до кабардинського. Наука, література, народна освіта рідною мовою розвинулись в 20 столітті. Основна частина адигів — землероби, скотарі, садівники; працюють також на промислових підприємствах.
Адизькі (черкеські) субетноси |
- Абадзехи
- Бесленеївці
- Бжедуги
- Кабардинці
- Убихи
- Темирогоївці
- Єгерукаївці
- Хатукайці
- Махоши
- Шапсуги
- Жанеівці
- Натухайці
- Хакучі
З них, унаслідок кавказької війни зникли: хакучі, махоши, хатукайці, «жанеівці», порівняно недавно, убихи.
Виникнення і значення терміна |
У переписі населення СРСР 1926 року був використаний етнолінгвістичних критерій. Усі кабардинці (в Кабарді, нинішній Карачаєво-Черкесії та Адигеї) записувалися кабардинцями, а решта черкеські груп на Кавказі - черкесами.
У переписом 1939 р вже намітився перехід до територіального критерія. Кабардинцями переписується тільки населення Кабарди, тоді як черкеське населення решти Кавказу (включаючи етнічних кабардинців, що живуть не на території Кабардино-Балкарської АРСР) переписується адигейцями. Це перша поява етноніму черкесів у вигляді «адигейці». Важливо відзначити, що в переписі 1939 року під словом «адигейці» малися на увазі значно ширша частина черкеського етносу ніж за наступним переписами.
Наприклад, за переписом 2010 року адигейці розселені в такий спосіб: в Адигеї - 109,7 тис .; Краснодарському краї - 13,8 тис., Москві - 0,6 тис., Кабардино-Балкарії - 0,6 тис. (2010 р).
Див. також |
- Меоти
- Синди
- Касоги
Джерела та зовнішні посилання |
Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.- Всемирные Абаза-Адигські (Черкеські) сайти
- Советская историческая энциклопедия, Москва, 1961
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
 | Це незавершена стаття з етнографії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
 | Це незавершена стаття з етнології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
