Ольга Токарчук
| Ольга Токарчук | ||||
|---|---|---|---|---|
| Olga Tokarczuk | ||||
 Ольга Токарчук, 2018 р. | ||||
| Псевдо | Natasza Borodin | |||
| Народилася | 29 січня 1962(1962-01-29) (57 років) Сулєхув | |||
| Громадянство |  Польща | |||
| Діяльність | романістка, письменниця, психологиня | |||
| Alma mater | Faculty of Psychology, University of Warsaw[d] | |||
| Мова творів | польська | |||
| Жанр | поезія | |||
| Magnum opus | Jacob's Scriptures[d], Flights[d] і House of Day, House of Night[d] | |||
| Партія | The Greens[d] | |||
| Автограф |  | |||
| Нагороди | премія Вілениці Samuel-Bogumil-Linde prize[d] Премія Фундації ім. Косцєльських Kulturhuset Stadsteatern[d] Літературна нагорода «Ніке» Міжнародна Букерівська премія[d] Brückepreis[d] Літературна нагорода «Ніке» Śląski Wawrzyn Literacki[d]  | |||
Сайт: tokarczuk.wydawnictwoliterackie.pl | ||||
Ольга Токарчук у Вікісховищі? | ||||
Ольга Токарчук (пол. Olga Tokarczuk, 29 січня 1962, Сулєхув, Польща) — польська письменниця, есеїстка, автор сценаріїв, поетеса, психолог, лауреат літературної премії «Ніке» та Міжнародної Букерівської премії.
Зміст
1 Життєпис
2 Творчість та премії
3 Бібліографія
4 Українські видання
5 Рецензії
6 Примітки
7 Посилання
7.1 Інтерв'ю
Життєпис |
Виросла в Сулехові у родині вихідців з України, потім разом з батьками переїхала до Кетша, де закінчила загальноосвітній ліцей ім. Норвіда. Є випускницею факультету психології Варшавського університету. Під час навчання опікувалася психічно хворими особами як волонтер.
Після університету працювала психотерапевтом у Валбжиху. Коли її перші твори набули популярності, звільнилася з роботи і, переїхавши до Нової Руди, присвятила себе літературній праці. Довший час мешкала в Краянові біля Нової Руди, у Судетах. Краєвиди й культура цих околиць змальовано в кількох її творах. Зараз мешкає у Вроцлаві. Провадить лекції з написання прози в Літературно-мистецькій студії Ягеллонського університету в Кракові.
Ольга Токарчук — співорганізатор Фестивалю оповідання, під час якого автори коротких літературних форм з Польщі та закордону представляють свої твори. З 2008 веде заняття із творчого писання в Опольському університеті. Членкиня партії «Зелені 2004», а також член редколегії щоквартального журналу «Політична критика».
Творчість та премії |
Нагороджена численними преміями, зокрема премією Польського товариства книговидавців, премією фундації ім. Костельських (1997), «Паспортом» журналу «Політика», а також кількома номінаціями до літературної премії «Ніке», чотирикратна лауреатка «Читачів Ніке». У 2008 вперше нагороджена цією премією рішенням журі.
Дебютувала у 1979 на сторінках журналу «Навпростець», де під псевдонімом «Наташа Бородіна» опублікувала перші оповідання. Перший роман, «Мандрівку людей книги», написала у 1993. Книга отримала премію «Польського товариства книговидавців».
У 1995 з'явився другий роман авторки, «E. E.». Книжка розповідає про дозрівання дівчинки, яка раптом набуває паранормальних здібностей, а потім так само раптово їх утрачає. Найбільшим досі успіхом Токарчук став виданий у 1996 роман «Правік та інші часи». Книгу номінували до літературної премії «Ніке» у 1997, отримуючи премію читачів. 1998 рік приніс збірку оповідань «Шафа», а також черговий роман під назвою «Дім денний, дім нічний». Це другий роман Токарчук, номінований до престижної премії «Ніке». На цю ж премію номіновану збірку з дев'ятнадцяти оповідань під назвою «Гра на багатьох барабанчиках», видану в 2001.
У 2004 видано «Останні історії». Ця книжка торкається найбільш універсальних проблем людини й складається з трьох окремих повістей, представлених у незалежних для себе часових та просторових рамках.
На початку жовтня 2007 вийшов роман «Бігуни». Над ним Ольга Токарчук працювала три роки. Згадує, що більшість нотаток робила під час подорожі. «Але це не книжка про подорож. У ній немає описів пам'яток чи якихось місць. Це не щоденник мандрівки й не репортаж. Я швидше хотіла придивитися до того, що значить подорожувати, рухатися, переміщатися. Який у цьому сенс? Що це нам дає? Що це значить», — пише авторка у вступі. Як каже сама Токарчук, «писання романів — для мене перенесене в зрілість розповідання собі самій казок. Так, як це роблять діти, перш ніж заснути. При цьому користуються мовою, що знаходиться на межі сну й дійсності, описують і вигадують».
5 жовтня 2008 Ольга Токарчук отримала за «Бігунів» літературну премію «Ніке». Книжка перемогла також у рейтингу читачів.
Останній роман «Веди свій плуг понад кістками мертвих» побачив світ восени 2009 року й викликав бурхливі дискусії.
Книжки перекладено на 27 мов.
У 2018 році за книгу «Бігуни» отримала Міжнародну Букерівську премію. Вона була перекладена Дженніфер Крофт англійською під назвою «Flights[en]» (Польоти).[1]
Бібліографія |
- Miasto w lustrach («Місто у свічадах»,1989 — збірка віршів)
- Podróż ludzi Księgi («Мандрівка людей Книги», 1993), укр. пер. 2004
- E. E. («E. E.» 1995)
- Prawiek i inne czasy («Правік та інші часи»,1996), укр. пер. 2004
- Szafa («Шафа»,1997)
- Dom dzienny, dom nocny («Дім денний, дім нічний»,1998)
- Opowieści wigilijne («Святвечірні оповіді» разом з Єжи Пільхом та Анджеєм Стасюком, 2000)
- Lalka i perła («Лялька й перлина», 2000)
- Gra na wielu bębenkach («Гра на багатьох барабанчиках», 2001), укр. пер. 2004)
- Ostatnie historie («Останні історії», 2004), укр. пер. 2007
- Anna In w grobowcach świata («Анна Ін у гробівцях світу», 2006)
- Bieguni («Бігуни», 2007, укр. пер. 2011)
- Prowadź swój pług przez kości umarłych («Веди свій плуг понад кістками мертвих», 2009, укр. пер. 2011)
- Moment niedźwiedzia («Момент ведмедя», 2012) — колекція есеїв
- Księgi Jakubowe («Яківни писання», 2014)
Українські видання |
- «Шафа», «Deus ex», «Номери» // Всесвіт. — 2001. — № 5–6. — С. 94–109. переклав Ігор Пізнюк
- «Професор Ендрюс у Варшаві» // Кур'єр Кривбасу. — 2002. — № 147. — С. 193—200. переклав Ігор Пізнюк
- «Правік та інші часи» // Всесвіт. — 2003. — № 1–2. — С. 3–52; Всесвіт. — 2003. — № 3–4. — С. 42–98. переклав Ігор Пізнюк
- «Мандрівка людей книги» (Львів: Літопис, 2004), переклала Ніна Бічуя
- «Правік та інші часи» (Львів: Кальварія, 2004), переклав Віктор Дмитрук
- «Гра на багатьох барабанчиках» (Львів: Літопис, 2004), переклав Віктор Дмитрук
- «Останні історії» (Львів: Літопис, 2007), переклала Ярина Сенчишин
- «Веди свій плуг понад кістками мертвих» (Львів: Урбіно, 2011), переклала Божена Антоняк
- «Бігуни» (Харків: Фоліо, 2011), переклав Остап Сливинський
Рецензії |
Наталя Артеменко «Маркес польського Правіку» («Друг Читача»)
Віктор Неборак «Ольга Токарчук, якої нам бракує» («Молодий Буковинець», 22 квітня 2011)
Костянтин Родик «Ольга Токарчук проти „здорового глузду“ („Україна молода“, 27 квітня 2011)
Веди свій плуг понад кістками мертвих („mamamiya.com.ua“)
Олена Галета „Антропос, топос, тропос, чи Народження антропологічного роману?“ („Літакцент“, 20 жовтня 2011)
Наталка Малетич „Ювілейне прочитання Ольги Токарчук“ („zaxid.net“, 20 лютого 2012)
Анна Золотнюк „Повівши свій плуг…“ („Вільне життя“, 19 жовтня 2012)
Примітки |
↑ Письменниця Ольга Токарчук отримала Міжнародну Букерівську премію. BBC News Україна. 23 травня 2018. Архів оригіналу за 25 травня 2018. Процитовано 25 травня 2018.
Посилання |
Офіційний веб-сайт (пол.)
Наталія Ксьондзик „Київський транзит“, („ЛітАкцент“, 17 вересня 2009)
„Творчіть Ольги Токарчук“, („ЛітАкцент“, 28 вересня 2009)
Дмитро Дроздовський „Місто Ур Ольги Токарчук“, („Всесвіт“)
„Поза очі“: Ольга Токарчук», («Літературний подкаст „кабі.net“», 19 червня 2011)
Містичний еко-трилер, 24 канал.
Інтерв'ю |
Ольга Токарчук: «Я хорошо пою, как каждая настоящая украинка» («Профиль», 12 квітня 2008)
Ольга Токарчук: «Хочу мандрувати Україною!» («Українське слово», 15 вересня 2009)
Ольга Токарчук: «Дедалі менше людей вірить у безсмертя душі…» («Ратуша», 24 вересня 2009)
Ольга Токарчук: «Не вірю в норми і нормальних людей» («Zaxid.net», 23 лютого 2010)
Ольга Токарчук: «Хочу посіяти в душі читача неспокій — щоб він почав задумуватися», («Високий замок», 1 жовтня 2010)
На межі з Україною. Польська письменниця Ольга Токарчук про українськість, кордони і нормальних людей, ("Молодіжне перехрестя, 19 травня 2010)
Роман Кабачій «Людина пограниччя», («Тиждень», 25 вересня 2009)
Ольга Токарчук: «Література — це важка праця, що відбувається в голові», («ЛітАкцент», 18 Вересня 2009)
Ольга Токарчук: «У чоловіків після 40 починається тестостероновий аутизм» («Українська правда», 16 липня 2011)
Ольга Токарчук: «Аутсайдерам повлиять на власть сложно» («UGGI», 2 липня 2011)
«Почему их читают, а нас — нет» («LB.ua», 27 вересня 2011)
Ольга Токарчук: «Добре оповідання важче написати, аніж роман» («Галичина», 29 вересня 2011)
Ольга Токарчук: «Я навчилася слухати людей» («Молодий буковинець», 26 вересня 2011)
Ольга Токарчук: «Коли бачу вулицю Бандери, у мене мороз по шкірі» («Галицький кореспондент», 6 жовтня 2011)
Ольга Токарчук: «Я не боюсь доносити ідеї за допомогою героїв-диваків» («Новий погляд», 23 вересня 2011)
Ольґа Токарчук: «Моє покоління дуже сильно відчуває свою невкоріненість» («ЛітАкцент», 21 жовтня 2011)
Ольга Токарчук: «Коли хочеш писати книжки, читай книжки. На кожні прочитані 10 тисяч сторінок припадає одна добре написана» («Друг читача»)
|
| |||||||||||
