Ufdjrw

Старший футарк

Напис молодшими рунами на камені у селі Ваксала, поблизу Уппсали, Швеція. Зміст напису на давньоісландській мові: Hul-a let ræisa stæin þenna at Kætilbiorn, faður sinn, ok Runfrið at bonda, ok Igulfastr reð, en ØpiR.

«Codex Runicus», рукопис-пергамент близько 1300 року н. е., який містить один з найстаріших і найбільш збережених текстів «Закону Сканії», повністю написаний рунами.

Рунічний напис 1886 р. на надгробку у Паркенді, Англія.

Ру́ни — давня германська і нордична абетка. Рунічне письмо частково демонструє вплив латинської абетки, але воно має теж і багато відмінностей. Найстарші відомі руни були викарбувані в Данії і походять з бл. 200 р.

Рунічні написи були теж віднайдені в Україні. Серед них — рунічний напис старшим футарком на наконечнику списа, віднайдений на Волині і датований бл. 4 ст. (міграція готів) а також рунічні написи епохи вікінгів (варягів) з острова Березань у гирлі Дніпра.

Руни вживалися як письмо та для ворожінь на германських землях із початку нового літочислення аж до 1800-х рр., в останній період лише за особливих потреб. Найстаріший рунічний напис віднайдений в Норвегії — це наконечник списа, знайдений в селі Овре Стабу в Тотені, котрий датується 200 р. Цей напис звучить норв. raunijaR — «ранить, ріже». Збереглося багато рунічних написів, оскільки вони викарбувані на рунічних каменях.

Тацит у Х розділі «Германії» писав про германські племена:

«Передбаченню і киданню на долю вони приділяють увагу більше за інших. Їхній метод кидання на долю простий: вони зрубують гілку з плодового дерева і ділять її на маленькі шматочки, які маркують певними відмінними знаками і розкидують довільно на білу матерію. Після цього, священик громади, якщо з долею радилися привселюдно, або батько сім'ї, якщо це робиться для себе, після закликання богів і з очима, піднятими до небес, витягують три шматки, по одному за раз, і тлумачать їх відповідно до знаків, попередньо на них нанесених»

Найстарші рунічні написи писалися старшим футарком, що складається з 24 знаків і вийшов зі вжитку у часи вікінгів.

У 500–800 рр. ряд рун були спрощені у формі і їх чисельність зменшилась до 16-ти. Пізніші та середньовічні руни відрізнялися в залежності від місцевості, але можна говорити про особливу норвезьку рунічну абетку у середньовіччі. Цікавим варіантом були англійські руни, абетка яких налічувала до 32-36 знаків. Вони широко використовувалися для господарських записів, хронік тощо, але поступово були витіснені латиницею.

Сакський ніж з англо-саксонськими рунами

З християнством прийшла латинська абетка після епохи вікінгів, але руни все ще продовжувалися вживатися протягом століть. Королівські і церковні написи робилися латинськими літерами, тоді як руни вживалися в повсякденному житті — наприклад, на записах на товарах і коротких повідомленнях. В той же час рунічне письмо було розширене знаками, що відповідали латинським літерам.

Слід відмітити, що руни майже завжди використовувалися для коротких записів на твердому матеріалі. Рунічні надписи короткі — зазвичай лише одне слово. Лише в Англії руни широко використовувалися для написання великих текстів, мабуть саме цим пояснюється й багатство місцевої рунічної абетки. Саме відсутність літературної традиції рунічного письма, а також тим, що руни асоціювалися з язичницьким минулим пояснюється витіснення їх латиницею.

Після приблизно 1400 р. руни вийшли з повсякденного життя, але знання про них залишалося. Ще у 1800 роках руни вживалися у деяких ізольованих місцевостях, наприклад в Даларна в Швеції. Зараз існування рунічного письма пов'язане із практиками ворожіння та відродженням язичництва. Наразі в сучасному світі широко розповсюджені прикраси з рунами, а також набори рун для ворожіння^[1].

Деякі рунічні знаки вживалися разом із латинськими, наприклад руна ᛗ «maðr» (=людина) часто вживалася як скорочення для слова людина всередині текстів, що писалися чорнилом на пергаменті. Ісландська літера «þ» є рунічним знаком, що увійшов у місцеву латинську абетку.

Використання терміну «руни» для інших писемностей |

Основні статті:Давньотюркське рунічне письмо, Угорські руни, Болгарські руни

У зв'язку із зовнішньою подібністю, терміном «руни» називають також ряд інших писемностей, які з рунами ніяк не пов'язані. Це, в першу чергу, давньотюркське рунічне письмо, писемність, що використовувалась в VI — VII століттях у Сибіру, написи, які вперше були виявлені в XVIII столітті. Вони була дешифрована данським лінгвістом Вільгельмом Томсеном в кінці XIX століття і походять, мабуть, з різновиду письма пехлеві.

Рунами також називається болгарське рунічне письмо та давньоугорську писемність. Угорські руни мають схожість з тюркськими рунами, однак зв'язок цих двох писемностей не доведений.

Слов'янські руни |

Докладніше: Дохристиянська писемність словʼян

На території ​України, Росії, Білорусі та Латвії було знайдено ряд написів, виконаних добре відомими німецькими рунами. Однак у Старій Ладозі та у Новгороді були виявлені два непрочитані написи, зроблені невідомими письменностями, імовірно рунічними, причому абсолютно несхожими одна з одною. Чорноризець Храбр в своєму трактаті «Про письмена» згадує що давні слов'яни користувалися «чертами» та «різами» для ворожіння^[2], проте стверджує відсутність писемності у слов'ян.

Див. також |

• Вікінги


• Руни Одіна


• Ісландські магічні знаки


• Рунічні камені в Еллінзі


• Футарк

Джерела |

• 
  Платов Антон, «Руны: Два тысячелетия магической традиции». — г. Москва: изд. «Вече», 2010 г. — 448 с. (рос.)
  


• Карлссон Т., «Руны и нордическая магия». — г. Москва: изд. «Эксмо», 2009 г. — 224 с. (рос.)
  


• 
  Ральф Х. Блюм, «Книга рун» (Руны викингов), под общ. ред. Платова Антона, пер. с англ. Ласточкин С. Е., Фаминская Т. В., изд. «София», г. Москва, 2000 г. — 192 с. ISBN 5-220-00334-8 (рос.)
  


• 
  Гвидо фон Лист, «Тайна рун», общая редакция Антона Платова, перевод с англ. Л. Колотушкиной, — г. Москва, изд. «Гелиос»-«София», 2001 г. — 144 с. ISBN 5-220-00439-5, ISBN 5-344-00095-2. (рос.)
  


• 
  Эдред Торссон, «Источник судьбы» (научно-популярное издание), под общ. ред. Платова Антона, пер. с англ. Емельяновой М., Коровина М., изд. «Гелиос», изд. «София», г. Москва, 2002 г. — 176 с. ISBN 5-344-00079-0 (рос.)
  


• 
  Эдред Торссон. Северная магия. — Киев : «София», 1997. — С. 256. — (Мистеpии геpманских наpодов) — ISBN 966-7319-01-6. (рос.)
  


• 
  Stephen Edred Flowers^[en] (pen-name «Edred Thorsson»), «Runecaster's Handbook (At the Well of Wyrd)», Samuel Weiser Inc., York Beach, 1988 (англ.)
  


• 
  Stephen Edred Flowers^[en] (pen-name «Edred Thorsson»), «The Secret of the Runes», Destiny Books. 1988. ISBN 0-89281-207-9. (англ.)
  


• 
  Guido von List, «Das Geheimnis der Runen». Vienne. 1908. (нім.)
  


• 
  Чекштуріна В. М. Мультимодальність рунічного знака: монографія / В. М. Чекштуріна. — Харків: ІНДУСТРІЯ, 2015. — 316 с. ISBN 978-966-2160-64-2
  

Посилання |

п о р Руни ает Фіху: — Фіху  • — Уруз  • — Турісаз  • — Ансуз  • — Райдо  • — Кеназ  • — Ґебо  • — Вунйо ает Гаґал: — Гаґалаз  • — Наутіз  • — Іса  • — Єра  • — Ейваз  • — Перт  • — Альґіз  • — Совіло ает Тейваз: — Тейваз  • — Беркана  • — Еваз  • — Манназ  • — Лаґуз  • — Інґуз  • — Даґаз  • — Одал

п о р Германо-скандинавська міфологія Боги, герої та істоти Аси, Вани Андгрімнір Бальдр Бейла Біль та Г'юкі Брагі Бурі Бор Бюґґвір Валі Вар Ве Відар Вілі Вьор Гель Герд Гермод Гірроккін Гед Генір Гленн Глін Гносс Гевйон Ґерсемі Ґна Даґ Деллінґ Ейр Ідунн Ільм Ітрексьйод Йорд Квасір Лодур Локі Лофн Маґні Мані Мейлі Мімір Моді Нанна Ньйорд Ньєрун Нотт Од Одін Ран Ріґ Рінд Саґа Сіґюн Сін Сіф Скірнір Сьйофн Скаді Соль Снотра Тор Труд Тюр Улль Форсеті Фрейр Фрейя Фрігг Фулла Геймдалль Ціса Герої, істоти, тварини Адільс Альберіх Альви світлі темні Альсвід Андварі Анґрбода Арвак Аск і Ембла Аудумла Аун Старий Аурбода Аурванділь Бауґі Беовульф Бестла Брокк Брунгільд Бьодвар Бьяркі Валі Вафтруднір Ведрфйольнір Відфінн Вельсунги Велюнд Гаґен з Троньє Гаддінґ Гаральд Боєзуб Гаріаса Гейдрун Гельблінді Гельґі Вбивця Гундінґа Гимір Гільд Гільдсвіні Гірроккін Гльок Гноми Гофварпнір Грейдмар Гріст Гротґар Грунґнір Гресвельг Ґарм Ґейррьод Ґері та Фрекі Ґондул Ґрані Ґрід Ґуллінбурсті Ґуллінкамбі Ґуннлед Гулльвейг Ґулльтопп Ґулльфаксі Ґунтер Ґуттунґ Ґюльві Двалін Діси Норни Валькирії Домальді Домар Драугр Дріва Сньодаттер Дюґґві Егір Еґіль Однорукий Ейнгерії Ейктюрнір Зигфрід Івар Широкі Обійми Імір Інґьяльд Підступний Ірпа Йормунганд Йотун Крімгільд Кракен Лів Лівтрасір Менґльод Міст Мьйолль Моккуркальве Нарфі та Нарі Нідгьогг Оттар Вендельський Ворон Огр Отр Рагнар Лодброк Рататоск Реґін Рюдіґер з Бегеларну Свадільфарі Сегрімнір Сіґмунд Сіґурд Перстень Сіндрі Скінфаксі та Грімфаксі Сколль Скульд Скьоґуль Слейпнір Снер Старкад Сурт Танґніостр й Танґріснір Торрі Тролі Трюм Тьяльфі Тьяцці Гаті Гугін і Мунін Фарбауті Фафнір Фенрір Фонн Форнйот Фьйольнір Утґарда-Локі Ярнсакса Світи Альвгейм Асгард Ванагейм Гельгейм Йотунгейм Мідгард Муспельгейм Ніфльгейм Свартальфар Місцевості Архаймар Більскірнір Біфрест Брейдаблік Вальгалла Віґрід Вімур Гуналанд Ґандвік Ґіннунґаґап Еліваґар Іґґдрасілль Кьормт та Йормт Ліс Годміміра Мюрквід Настрьонд Нідавеллір Ноатун Озера Гверґельмір Мімісбрунн Урдабрунн Рейдґоталанд Слід Фірісвеллір Фолькванґ Утґард Події Велика Зима Війна асів та ванів Рагнарек Джерела Видіння Гюльві Германо-скандинавська міфологія Давньоскандинавська мова Діяння данів Друга пісня про Ґудрун Едда Коло Земне Мелодія Ґуннара Мова Ґрімніра Мова поезії Молодша Едда Старша Едда Пісня про Гюндлю Праіндоєвропейська релігія Пророкування вельви Пасмо про Норна-Ґєста Руни Рунічний камінь Сага про Вельсунгів Сага про Хервера Сага про Інглінгів Саги Середньоверхньонімецька мова Скандинавське пасмо Цикл саг про Тюрфінґ Цикл саг про Вьольсунґів Тула про імена Пісня про Арінбйорна Гаустльонґ Словесні чвари Локі Імена Одіна Гусдрапа Суспільство, історія Берсерк Блот Вікінги Волхви Вельва Гейті Гьорґ Епоха вікінгів Кеннінґ Медова зала Нітс Обряди скандинавського культу Рунічний календар Сейд Скальди Скальдична поезія Храм Уппсали Фелаґ Див. також Асатру Діва-воїтелька Германське неоязичництво Неоязичництво Сноррі Стурлусон Список скандинавських богів Перелік імен Тора Перелік імен Одіна Речі, артефакти, зброя Брісінґамен Глідск'яльв Гротті Ґлейпнір Ґрам Ґунґнір Ґ'ялларгорн Драупнір Ельдгрімнір Мед поезії Мйольнір Наґльфар Ріділль Скідбладнір Свалінн Тюрфінґ

1. 
   ↑ Руны из камня | Pentagram. pentagram.com.ua (ru-RU). Процитовано 2018-02-20. 
   


2. 
   ↑ Черноризец Храбр. О писменехь