Ufdjrw

Палац князів Ракоці
48°26′27″ пн. ш. 22°43′13″ сх. д. / 48.44083° пн. ш. 22.72028° сх. д. / 48.44083; 22.72028Координати: 48°26′27″ пн. ш. 22°43′13″ сх. д. / 48.44083° пн. ш. 22.72028° сх. д. / 48.44083; 22.72028
Країна	Україна Закарпатська область
Розташування	м. Мукачево
Дата початку спорудження	середина ХVІІ століття
Дата закінчення спорудження	1667
Стиль	неокласика
Адреса	Закарпатська область, місто Мукачево, площа Кирила і Мефодія
Палац князів Ракоці Палац князів Ракоці (Україна)

Палац князів Ракоці (інша назва «Білий палац») — колишній палац князів трансільванської династії Ракоці, що розташований у місті Мукачево (Закарпатська область).

Опис палацу |

Будівництво одноповерхового палацу в стилі бароко почалося в 1667 році. Свою назву Білий палац (або дім) отримав через білий колір фасаду.
^[1].

Тиводар Легоцький у своїй праці «Монографія Березького комітату» (1881 рік) дає детальний опис будівлі:

.

В 1746—1747 роках, одноповерхова споруда була перебудована і значно розширена за проектом відомого німецького архітектора Йоганна-Бальтазара Неймана. Це була досить складна реконструкція. Необхідно було використати старі елементи споруд, добудувати ще один поверх та новий корпус з дотриманням архітектурних пропорцій і симетрії. Так палац отримав П- подібну форму. На фасаді розташовані два первісні вікна та 5 реконструйованих у стилі ренесанс. До головного входу ведуть відкриті сходи.

У XIX столітті було побудовано колонний, різьблений з тимпанонського каменю портал центрального входу. Посередині над входом красується ваза-прикраса. Вікна головного фасаду, склепіння приміщень палацу оздоблені штуком (ліпниною). Внутрішні простори середнього флігелю будівлі мають куполоподібне склепіння. Зараз там 21 кімната, 98 вікон, 91 двері і 10 старовинних печей.

Зліва від центрального входу, між двома вікнами розташована пишно обрамована меморіальна дошка на честь Ференца II Ракоці, встановлена у 1911 році, яка збереглася неушкодженою й під час радянської влади.

З історії палацу |

Палац побудували князі трансільванської династії Ракоці, як міську резиденцію. Вони проживали в ньому до 1711 року. Після придушення національно-визвольної війни 1703—1711 років, якою керував Ференц Ракоці ІІ, палац спочатку переходить у власність імператора Австрії, а потім, в 1728 році, передається разом з величезними земельними угіддями в подарунок німецькому графу Шенборну-Бухгейму. «Білий палац» використовувався для урочистих прийомів знаті та іноземних послів.

В ХІХ столітті у палаці розміщалася експозиція Мукачівського краєзнавчого музею, заснованого відомим закарпатським археологом Тиводаром Легоцьким. Там була і канцелярія графа Шенборна, де працював юристом Т.Легоцький.

З 1945 року, коли Закарпаття увійшло до складу Радянської України у стінах палацу розміщувався штаб військового з'єднання Радянської Армії. Потім тут містилася одна з середніх шкіл міста.

У 1979 році в палаці було відкрито першу на Закарпатті дитячу художню школу імені Мігая Мункачі^[3]. А в 1969 році на його честь була встановлена меморіальна дошка.^{[джерело?]}.

Видатні відвідувачі |

У червні 1703 року в палаці зупинився Ференц II Ракоці. Вважається, що саме в цьому будинку він написав звернення до угорського народу, де закликав народні маси до боротьби проти Габсбургів. 28 червня поблизу палацу відбувся бій куруців з військом австрійського генерала Монтекуколі. Не вивчені й погано озброєні повстанці не змогли протистояти лабанцям й відступили. Залишив місто й Ференц ІІ Ракоці, відійшовши знову до Верецького перевалу для перегрупування сил.

У 1770 році — імператора Йозефа II, а в 1852 р. — Йозеф Ференц I, у 1882 р. — видатний художник Мігай Мункачі, почесний громадянин міста, уродженець Мукачева.

Джерела |

• 
  Сова П. П. Архітектурні пам'ятки Закарпаття. — Ужгород, 1958.

Примітки |

п о р Замки та палаци Закарпатської області‎ збережені Берегове (Бетленів) • Берегове (комітатського суду) • Великі Лази (Плотені) • Виноградів (Перені) • Довге (Телекі) • Карпати (Шенборнів) • Мукачево (Паланок) • Мукачево (Ракоці) • Руське Поле (Новаків) • Ужгород • Чинадійово (Сент-Міклош) частково збережені Кам'яниця (Невицький) • Мукачево (Ковнера) руїни Бронька • Виноградів (Канків) • Квасово • Королево (Нялаб) • Середнє • Хуст повністю зруйновані Вари (Боржавський) • Великі Береги (Береґвар) • Вишково • Гут (Ґутівар) • Дийда (Дийда‐Тоувар) • Довге (Долгаї) • Есень • Іршава (Бодулів) • Тростник (Шашвар)