Беллерофонт
Беллерофонт на Пегасі вбиває Химеру, зображення на аттичній червонофігурній вазі, 425—420 рр. до н. е., Національний археологічний музей (Афіни)
Беллерофо́нт (грец. Βελλεροφῶν; род. відм. Βελλεροφόντης) — напівлегендарний цар міста Ефіри (Коринфа), син Главка, онук Сізіфа; справжнє ім'я його Гіппоной. За Гомеровим переказом, мимовільно вбив брата Беллера (звідси ім'я Беллерофонт — «убивця Беллера»).
Один з улюблених персонажів давньогрецьких міфів (якого називають справжнім батьком Гіппоноя бога Посейдона). За переказами, щоб очиститися від вбивства, Беллерофонт залишив батьківщину і прибув до двору тиринфського царя Пройта. Царева дружина Антея (Стенебея) намагалася спокусити Беллерофонта, а коли той не відповів їй взаємністю, звинуватила його перед чоловіком у посяганні на її честь. Пройт відіслав Беллерофонта до свого тестя, лікійського царя Іобата з листом, у якому просив знищити гостя. За наказом Іобата Беллерофонт звершив кілька подвигів, які всупереч сподіванням владаря не закінчилися загибеллю героя. Насамперед Беллерофонт здолав Химеру, яка вивергала полум'я і мала голову й шию лева, тулуб кози, хвіст дракона. Він переміг ворогів Лікії, войовничих солімів та амазонок. Іобат зробив його співволодарем та одружив із своєю дочкою Філоною (варіанти: Антіклеєю, Кассандрою). Але боги більше не сприяли Беллерофонтові. З трьох дітей він утрачає найстаршого сина Ісандра, якого Арес убив під час боротьби з солімами; дочка Лаодамія, коханка Зевса й мати Сарпедона, загинула від стріл Артеміди. Пройнятий болем і тугою, Беллерофонт у самоті блукає берегом моря. За пізнішими переказами, боги подарували йому чарівного коня Пегаса, за допомогою якого він звершує подвиги. Та коли Беллерофонт, пройнятий пихою, намагався на крилах свого коня злетіти на Олімп, Пегас скинув його на землю. Згідно з іншим міфом, Беллерофонт повернувся до Тиринфа, щоб помститися Пройтові й Антеї.
У Коринфі існував культ Беллерофонта.
В античному образотворчому мистецтві міф про Беллерофонта представлений у вазописі, пластиці, в помпейських розписах; за мотивами міфу створено лібретто опер Т. Корнеля, Б. Фонтенеля, Ф. Сакраті, Д. Кукліна.
На честь правителя названо астероїд 1808 Беллерофон[1].
Примітки |
↑ Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Беллерофонт |
Література |
Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
|
