Давньогрецька мова
| Давньогрецька мова | |
|---|---|
| Ἑλληνική | |
 Мапа Стародавньої (Гомерової) Греції | |
| Регіон | Східне Середземномор'я |
| Писемність | грецька абетка |
| Класифікація | Індоєвропейська
|
| Офіційний статус | |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | — |
| ISO 639-2 | grc |
| ISO 639-3 | grc |
Давньогре́цька мо́ва (дав.-гр. ἡ Ἑλληνικὴ γλῶττα та дав.-гр. ἡ Ἑλληνικὴ φωνή)[1]) — мова індоєвропейської групи, «пращур» сучасної грецької мови, поширена на території грецької ойкумени в епоху з кінця 2-го тисячоліття до н. е. до V століття н. е.
Виділяють різні періоди розвитку мови: архаїчний (9—6 століття до н. е.), класичний (5—4 століття до н. е.), елліністичний (3 століття до н. е. — 4 століття н. е.). На кожному етапі розвитку мови існували істотно різні діалекти.
Давньогрецька мова — мова поем «Іліада» і «Одісея» Гомера, філософії і літератури часу Золотого століття Афін та Нового Заповіту Біблії. Нею розмовляли в полісах класичної епохи, імперії Александра Македонського і царствах діадохів. Давньогрецька мова була другою офіційною мовою Римської імперії і основною на ранніх етапах існування Візантії (поступово перероджуючись на середньовічну візантійську грецьку мову).
У середньовіччі стає зразком літературної мови Візантії, отримала статус класичної в Західній Європі в епоху Відродження та вплинула на розвиток нових грецьких мов — катаревусу (на відміну від дімотики).
Зміст
1 Алфавіт давньогрецької мови
2 Примітки
3 Література
4 Посилання
Алфавіт давньогрецької мови |
Стаття з серії:
Грецька мова
- Протогрецька мова
- Мікенська мова
- Давньогрецька мова
- Койне
- Середньогрецька мова
Новогрецька мова- Катаревуса
- Димотика
(У таблиці зліва направо та згори донизу)
| Α α — альфа | Β β — бета | Γ γ — гама | Δ δ — дельта |
| Ε ε — епсилон | Ζ ζ — дзета | Η η — ета | Θ θ — тета |
| Ι ι — йота | Κ κ — капа | Λ λ — лямбда | Μ μ — мю |
| Ν ν — ню | Ξ ξ — ксі | Ο ο — омікрон | Π π — пі |
| Ρ ρ — ро | Σ σ ς — сигма | Τ τ — тау | Υ υ — іпсилон |
| Φ φ — фі | Χ χ — хі | Ψ ψ — псі | Ω ω — омега |
Примітки |
↑ Вимова: гē геллēнікḕ ґлȭсса — гē геллēнікḕ ґлȭтта — гē геллēнікḕ фōнḗ.
Література |
- Уляна Головач, Галина Шепель. Грецька мова: койне елліністично-римського періоду. Львів: Видавництво УКУ, 2011
- Леся Звонська-Денисюк. Давньогрецька мова. Київ: Томіріс, 1997. ISBN 5-87498-095-4
- Леся Звонська. Давньогрецька мова. Київ: ВПЦ «Київський університет імені Тараса Шевченка», 2007. ISBN 966-594-950-0
- Леся Звонська-Денисюк. Грецька мова Нового Завіту. Київ: Українське Біблійне Товариство, 2000. ISBN 966-7136-08-6
- Леся Звонська. Історія грецької мови. Київ: ВПЦ «Київський університет імені Тараса Шевченка», 2011. ISBN 978-966-439-413-7
- Джеймс Светнам. Вступ до грецької мови Нового Завіту. Львів: Видавництво ЛБА, 1995 ISBN 5-7707-8797-X
Посилання |
- Древнегреческо-русский словарь И. Х. Дворецкого
- Давньогрецька мова на сайті Ethnologue: Greek, Ancient. A language of Greece (англ.)
- Давньогрецька мова на сайті Glottolog 3.0: Language: Ancient Greek (англ.)
 | Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
